Постанова 4824 № 381/2244/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/2251/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 381/2244/19 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Ковалевської Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств», третя особа: профспілкова організація Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» про скасування доган від 03 червня 2019 року, розпорядження №1 від 29 травня 2019 року, наказу про звільнення, про стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и в: 13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» про скасування доган від 03 червня 2019 року, розпорядження №1 від 29 травня 2019 року, наказу про звільнення, про стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У позовній заяві ОСОБА_1 посилалась на те, що з 19 січня 2019 року вона була переведена на посаду техніка-еколога підприємства «Спецкомунтранс». Працювала за суміщенням на посаді інженера з ОП та ТБ з 24 жовтня 2018 по 03 червня 2019 року. 29 травня 2019 року розпорядженням №1 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» встановлено графік роботи з визначенням її робочого місця. Проте вказане розпорядження прийнято без жодного попередження та з погіршенням умов праці, й без врахування того, що вона є інвалідом 3 групи та потребує легкої і помірної праці. Зазначала, що 03 червня 2019 року наказами Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №30,31,32 оголошено три догани ОСОБА_1 з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, без доведення її вини і тому, вказані догани є такими, що підлягають скасуванню. Крім того, всі ці догани не стосуються виконання нею обов`язків на посаді техніка-еколога. Цього ж дня, 03 червня 2019 року наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» № 33 її звільнено з посади за п. 3 ст. 40 КЗПП. Вважала звільнення незаконним та безпідставним, оскільки нею не допускалося систематичного невиконання трудових обов`язків. Окрім того, вона є членом профспілки, проте відповідачем не отримано згоди профспілкової організації на її звільнення. Також незаконність її звільнення з роботи полягає в тому, що воно відбулося в період її тимчасової непрацездатності. Відповідачем не було дотримано також вимог ч.3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а саме не повідомлено про її звільнення Фастівську місцеву раду, депутатом якої вона є. Таким чином вона підлягає поновленню на роботі, а з відповідача підлягає стягненню на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також, вказувала на те, що нею витрачено чимало свого вільного часу для отримання відповідних документів, виписок, довідок з приводу винесення наказів, що оскаржуються, підготовки документів для подання їх до суду, пережитим стресом у зв`язку із відстороненням від роботи, внутрішніми переживаннями тощо, що призвело до спричинення їй моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням збільшених 02.09.2019 року позовних вимог, просила суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження №1 від 29 травня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства»; визнати незаконними та скасувати накази за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення»; визнати незаконним та скасувати наказ від 03.06.2019 року Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» за № 33 «Про звільнення»; поновити її на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на посаді техніка-еколога і за суміщенням з посадою інженера з охорони праці як таку, що була звільнена незаконно; стягнути з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 28.08.2019 року в сумі 65 365, 86 грн; стягнути з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств», третя особа: профспілкова організація Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» про скасування доган від 03 червня 2019 року, розпорядження №1 від 29 травня 2019 року, наказу про звільнення, про стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження №1 від 29 травня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства». Визнано незаконними та скасовано накази за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення». Визнано незаконним та скасовано наказ від 03 червня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» за № 33 «Про звільнення працівника». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних послуг» як таку, що була звільнена незаконно. Стягнуто з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 65 365,86 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 20 000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. В іншій частині позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 жовтня 2019 року Комунальне підприємство «Фастівський комбінат комунальних підприємств» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати повністю рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що в порушення норми ч. 4 ст. 62 ЦПК України, позов від імені ОСОБА_2 був поданий до суду не уповноваженим представником, повноваження представника позивачки Ничик Аліни Валеріївни не були підтверджені належними документами. В переліку документів, які були подані до позовної заяви, документ, що підтверджує повноваження представника позивачки відсутній. В судовому засіданні представник відповідача звертала увагу суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутній документ, який посвідчує повноваження представника позивачки Ничик А.В. на подання та підписання позовної заяви, а тому ухвалу про відкриття провадження у справі судом постановлено з порушенням норм ЦПК України. Проте, суд першої інстанції на вказані доводи представника відповідача уваги не звернув. Далі в матеріалах справи з`явилась копія ордера представника Ничик А.В. , який заповнений з порушенням Положення про ордер на надання правової допомоги та Порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012 року, так як в ньому не вказано номер та дату договору про надання правової допомоги на підставі якого виписано ордер, неправильно зазначено назву органу, де надається правова допомога, так як в ордері зазначено " у судах всіх інстанцій", не зазначено номер посвідчення адвоката, дату його видачі таким воно видане. Визнаючи незаконним та, скасовуючи розпорядження №1 КП " Фастівський комбінат комунальних підприємств" " Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства" від 29.05.2019 року, суд першої інстанції посилався на те, що при прийнятті вказаного розпорядження мало місце погіршення умов праві позивачки, проте судом не зазначено в порівнянні з яким попереднім розпорядженням мало місце погіршення умов праці. Судом безпідставно визнано незаконними накази №№№30,31,32 від 03.06.2019 року «Про оголошення догани», оскільки підставою для видачі наказу №30 стало те, що ОСОБА_1 не передала всіх документів та трудових книжок ОСОБА_4 , останній в свою чергу не зміг передати їх ОСОБА_5 , про що ОСОБА_4 зазначає в пояснювальній записці від 24 травня 2019 року. Судом не враховано, що підставою для видачі наказу №31 стало не неналежне виконання функціональних обов`язків, а неналежна поведінка позивачки, що є також порушенням трудової дисципліни, за яку працівник має нести відповідальність. Суд прийшов до помилкового висновку про те, що наказ №32 не стосується функціональних обов`язків позивачки, яка, окрім посади техніка-еколога підприємства, виконувала за суміщенням посаду інженера з охорони праці, та не виконала обов`язків щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві. Вказує, що ОСОБА_1 не скористалася своїм законним правом щодо надання письмових пояснень стосовно ситуацій, що стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган, про що свідчать акти № 1, № 2, № 3, складені за підписами працівників підприємства, що засвічують факт такої відмови. Також, судом першої інстанції не надано оцінки актам про відсутність на роботі ОСОБА_1 без поважних причин, що стали однією з підстав для її звільнення. Судом не враховано, що відсутність рішення профспілкового органу не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, оскільки така згода або незгода може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору. Звертало увагу на те, що у день звільнення позивачка цілий день була присутня на роботі. Листок непрацездатності позивачка підприємству не надала. Вважає, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також є необґрунтованими, оскільки звільнення позивачки проведено у відповідності до вимог трудового законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ничик Аліна Валеріївна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів апелянта щодо подання позовної заяви неуповноваженою особою, оскільки ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі відповідачем не оскаржувалась. Посилання в апеляційній скарзі на неправильність заповнення ордеру представника позивачки не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення. Звертає увагу на те, що оголошення всіх трьох доган здійснено відповідачем з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, без доведення вини позивачки та не стосуються посади техніка-еколога, а тому вказані дисциплінарні стягнення є незаконними. Також звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки її звільнено в період тимчасової непрацездатності, до неї застосовано і дисциплінарні стягнення і звільнення, не отримано згоди профспілкової організації на звільнення та не повідомлено про таке звільнення Фастівську міську раду, депутатом якої є позивачка. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою звільнення позивачки з роботи є також прогули, є безпідставними та не стосуються предмету доказування у даній справі, так як ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України- за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, а не за прогули ( п.4 ст. 40 КЗпП України). Долучені до апеляційної скарги акти, не були подані до суду першої інстанції і суд не міг надати їм належної оцінки. Крім того, жодного прогулу позивачкою допущено не було. У судовому засіданні представники Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» адвокати Вращук Христина Миколаївна та Луцько Владислав Петрович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ничик Аліна Валеріївна заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи Профспілкової організації Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно наказу №70-к від 06.12.2018 року, ОСОБА_1 з 19 січня 2019 року була переведена на посаду техніка-еколога підприємства «Спецкомунтранс», а на підставі наказу №61-к від 23.10.2018 року працювала за суміщенням на посаді інженера з ОП та ТБ з 24.10.2018 року по 03.06.2019 року, що підтверджується записами в трудовій книжці позивачки (а.с.17). Наказом № 2/1-к від 31 січня 2019 року Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» доручено ОСОБА_1 техніку-екологу підприємства «Спецкомунтранс», без увільнення її від основної роботи, виконання додаткової роботи на умовах суміщення за посадою інспектора з кадрів, зі щомісячною доплатою у розмірі 0,25% посадового окладу вакантної посади інспектора кадрів, із 01 лютого 2019 року (а.с.34). Наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №11-к від 06 травня 2019 року знято з ОСОБА_1 , техніка-еколога, із 07 травня 2019 року доплату за суміщення 0,25 тарифної ставки посади інспектора з кадрів. (а.с.31) Розпорядженням № 1 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств»«Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» від 29 травня 2019 року встановлено графік роботи з визначенням робочого місця техніка-еколога: 8:00-11:00 робота з документами в головному офісі; 11:00-15:00 робота зі збиранням даних, проведенням моніторингу та заходів екологічного контролю на полігоні твердих побутових відходів ( 12:00-13:00 обідня перерва) 15:00-17:00 проведення аналізу та підготовка даних в офісі. При виникненні не штатних (аварійних, надзвичайних) ситуацій на полігоні ТПВ, прибувати на полігон для проведення заходів моніторингу та контролю екологічного стану. (а.с.20) Наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №30 від 03 червня 2019 року оголошено догану ОСОБА_1, техніку-екологу підприємства, яка в період з 01.02.2019 року по 06.05.2019 року виконувала за суміщенням посаду інспектора кадрів, за порушення вимог керівних документів при роботі з кадрами, виявлених в ході прийому посади. Підставами для видачі вказаного наказу стали: доповідна записка інспектора з кадрів ОСОБА_5 від 23.05.2019 року; акт №1 про відмову від підпису про отримання повідомлення про надання письмового пояснення від ОСОБА_1 щодо порушень вказаних в доповідній записці ОСОБА_5 . від 23.05.2019 року; пояснювальна записка ОСОБА_4 щодо порушень вказаних в доповідній записці ОСОБА_5 . від 24.05.2019 року. (а.с.28) Наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №31 від 03 червня 2019 року оголошено догану ОСОБА_1, техніку-екологу підприємства, за грубість, не витриманість та не дотримання високої культури спілкування, як посадовій особі підприємства створеного органом місцевого самоврядування, з надання закупівлі послуг. Підставами для видачі вказаного наказу вказано: скаргу громадянки ОСОБА_7 від 10.05.2019 року; акт про відмову надати письмове пояснення щодо надання письмового пояснення щодо скарги ОСОБА_7 від 10.05.2019 року; Закон України «Про захист прав споживачів»; роз`яснення НАЗК щодо визначення суб`єктів - посадових осіб юридичних осіб публічного права. Наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №32 від 03 червня 2019 року оголошено догану ОСОБА_1, техніку-екологу підприємства, яка виконує за суміщенням посаду інженера з охорони праці, за халатне відношення до виконання своїх посадових обов`язків. Підставою для видачі зазначеного наказу вказано: відсутність проведення атестації робочих місць на підприємстві; акт за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності КП Фастівський комбінат комунальних підприємств» за 2018 рік та завершений звітний період 2019 р.; акт про відмову надати письмове пояснення щодо порушень вказаних в «Акті за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності КП Фастівський комбінат комунальних підприємств» за 2018 рік та завершений звітний період 2019 р.». (а.с.22) Отже 03 червня 2019 року наказами Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» № 30, № 31, № 32 оголошено три догани ОСОБА_1 . 03 червня 2019 року наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» № 33 «Про звільнення працівника» за неналежне виконання своїх обов`язків, не виконання Розпорядження від 29 травня 2019 року №1 та відсутність працівника на робочому місці - розірвано трудовий договір із працівником ОСОБА_1 та звільнено її з займаної посади техніка-еколога і за суміщенням з посади інженера з охорони праці згідно п.3 ст. 40 КЗпП України. Датою останнього робочого дня працівника та датою завершення дії трудового договору вважати 03.06.2019 року. (а.с.19) Звертаючись до суду з даним позовом до Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств», ОСОБА_1 просила, зокрема, визнати незаконним та скасувати розпорядження №1 від 29 травня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» посилаючись на те, що вказане розпорядження прийнято без жодного попередження її про зміну істотних умов праці. Встановлений вказаним розпорядженням новий графік її роботи значно погіршив умови її праці,так як передбачав її роботу, як техніка - еколога на полігоні твердих побутових відходів в період з 11 год. до 15 год., відповідачем при цьому не було враховано, що вона є інвалідом 3 групи та потребує легкої і помірної праці. Задовольняючи вказану позовну вимогу, визнаючи розпорядження № 1 від 29.05.2019 року КП " Фастівський ККП" " Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства" незаконним, суд першої інстанції посилався на те, що оскаржуваним розпорядження № 1 встановлено новий режим роботи позивачки, змінено умови її праці без жодного попередження про такі зміни та без врахування того, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи та за рекомендаціями лікарів може виконувати легку та помірну працю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З розпорядження № 1 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств»«Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» від 29 травня 2019 року вбачається, що ним встановлено графік роботи з визначенням робочого місця техніка-еколога: 8:00-11:00 робота з документами в головному офісі; 11:00-15:00 робота зі збиранням даних, проведенням моніторингу та заходів екологічного контролю на полігоні твердих побутових відходів ( 12:00-13:00 обідня перерва) 15:00-17:00 проведення аналізу та підготовка даних в офісі. При виникненні не штатних (аварійних, надзвичайних) ситуацій на полігоні ТПВ, прибувати на полігон для проведення заходів моніторингу та контролю екологічного стану. (а.с.20) Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. 2) ознайомити працівника з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Згідно вимог ч.3,4 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці. Суд першої інстанції, оцінивши встановлені фактичні обставини справи, дослідивши надані на їх підтвердження докази та з урахуванням вимог закону, дійшов вірного висновку про те, що розпорядженням № 1 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств»«Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» від 29 травня 2019 року погіршені умови праці ОСОБА_1 .. В даному розпорядженні відсутня дата початку роботи працівника за новими умовами праці, визначені години роботи є неправомірними, оскільки роботодавцем не враховано, що робоче місце ОСОБА_1 і полігон твердих відходів знаходяться в 4 км одне від одного, полігон розташований за межами міста Фастів , в полі і необхідний час для того, щоб доїхати до нього, з урахуванням того, що транспортне громадське сполучення - відсутнє, а транспортний засіб для щоденної поїздки техніка-еколога ОСОБА_1 на полігон роботодавцем не виділено. Також на території полігону відсутня будь-яка капітальна будівля для створення робочого місця, відсутнє електропостачання, санвузол, умови для прийому їжі під час обідньої перерви. Вказані обставини не були спростовані відповідачем. Крім цього, роботодавцем не було взято до уваги, те що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з 16 жовтня 2018 року, що підтверджується довідкою МСЕК, в якій також зазначено, що ОСОБА_1 протипоказана робота із значним фізичним навантаженням та психоемоційним навантаженням, вона може виконувати легку та помірну працю. (а.с.15). Про зміни істотних умов праці, визначених в розпорядження № 1 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства» від 29 травня 2019 року, ОСОБА_1 , в порушенні вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України, не була повідомлена відповідачем не пізніше ніж за два місяці. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність вказаного розпорядження. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не грунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах матеріального права. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила також визнати незаконними та скасувати накази Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення», посилаючись на порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарних стягнень, без доведення її вини у вчиненні дисциплінарних проступків. Зазначала, що вказані в оскаржуваних доганах обставини вчинення дисциплінарних проступків не стосуються виконання нею своїх трудових обов`язків на посаді техніка-еколога та є недоведеними. Визнаючи незаконними та скасовуючи накази Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення», якими позивачці було оголошено догани, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості цих позовних вимог . Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність наказів відповідача за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення», якими позивачці було оголошено три догани,з огляду на таке. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. За приписами ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3ст. 149 КЗпП України). Для правомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність сукупності таких умов: - порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника і які прямо випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору та пов`язані з ним, та прямо на нього покладені; - невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків як проступок має бути винним і не пов`язаним з поважними причинами; - для накладення дисциплінарного стягнення має бути встановлена подія (проступок) і обов`язково вина працівника, і дані обставини (подія і склад порушення) мають бути доведені саме роботодавцем, є неприпустимим перекладення на працівника обов`язку по доказуванню своєї невинуватості. Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення; для надання пояснень працівник повинен знати конкретно за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судом доказів, наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №30 від 03 червня 2019 року оголошено догану ОСОБА_1, техніку-екологу підприємства, яка в період з 01.02.2019 року по 06.05.2019 року виконувала за суміщенням обов`язки на посаді інспектора кадрів, за порушення вимог керівних документів при роботі з кадрами, виявлених в ході прийому - передачі посади. Підставами для видачі вказаного наказу стали: доповідна записка інспектора з кадрів ОСОБА_5 від 23.05.2019 року; акт №1 про відмову від підпису про отримання повідомлення про надання письмового пояснення від ОСОБА_1 щодо порушень вказаних в доповідній записці ОСОБА_5 від 23.05.2019 року; пояснювальна записка ОСОБА_4 щодо порушень, вказаних в доповідній записці ОСОБА_5 від 24.05.2019 року. (а.с.28) Повідомленням № 2, без зазначення дати цього повідомлення, відповідачем було зобов`язано ОСОБА_1 , у строк до 24 травня 2019 року , надати письмове пояснення щодо порушень, вказаних в доповідній записці інспектора по кадрам ОСОБА_5 , виявлених в ході прийому-передачі посади. Службовою запискою інспектор кадрів ОСОБА_5 повідомляє в.о. начальника ККП ОСОБА_8 , ( дата її складання не зазначена) , що в порушення п. 1 наказу № 25 від 16 травня 2019 року, станом на 22 травня 2019 року акт прийому - передачі не підписаний у зв`язку з тим, що передаюча сторона ОСОБА_4 , не надав всі документи, які зазначені в акті. Перелік не переданих ОСОБА_4 документів зазначається. З наданої представником відповідача до апеляційного суду пояснювальної записки ОСОБА_4 щодо порушень, вказаних в доповідній записці інспектора по кадрам ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_4 посилається на те, що до його призначення 07 травня 2019 року на посаду інспектора з кадрів, цю посаду обіймала ОСОБА_1 , яка не передала йому всі документи та трудові книжки , згідно вимог керівних документів. На підставі вказаних доповідних записок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, як таку, що в період з 01.02.2019 року по 06.05.2019 року виконувала роботу за суміщенням на посаді інспектора кадрів, та порушила вимоги керівних документів при роботі з кадрами, виявлені в ході прийому - передачі посади. Між тим, з досліджених доказів достовірно встановлено, що 06 травня 2019 року наказом № 11 Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» було знято з ОСОБА_1 доплату за суміщення посади інспектора з кадрів і з 07 травня 2019 року вказані обов`язки покладено на ОСОБА_4 . При цьому, 07 травня 2019 року відповідно до наказу від 06 травня 2019 рок № 12-к було складено Акт № 1 про приймання-передавання справ під час зміни інспектора кадрів, за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняв у присутності комісії у складі: голови ОСОБА_13, в.о. начальника, і членів комісії: ОСОБА_14 головного бухгалтера, ОСОБА_9 бухгалтера підприємства " Спецкомунтранс" справи, що значаться за номенклатурою, та реєстраційно-облікові форми. Перелік зазначено. Акт підписаний ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та членами комісії. Будь-які зауваження щодо неповноти передачі документів від ОСОБА_1 ОСОБА_4 ні членами комісії, ні самим ОСОБА_4 в акті не зазначені. (а.с.32). З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 всі справи , що значаться за номенклатурою, та реєстраційно-облікові форми, перелік їх зазначений в акті № 1 від 06 травня 2019 року, а відсутність певних документів, зазначених в службовій записці інспектора кадрів ОСОБА_5 , при передачі їй справ вже від ОСОБА_11 відноситься вже до сфери його відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_1 не передала всіх документів та трудових книжок ОСОБА_4 , а останній, в свою чергу, не зміг передати їх ОСОБА_5 спростовуються зазначеними вище доказами, а тому є безпідставними. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність наказу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №30 від 03 червня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 . Правильним є висновок суду першої інстанції про незаконність наказу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №31 від 03 червня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 , техніку-екологу підприємства, за грубість, не витриманість та не дотримання високої культури спілкування, як посадовій особі підприємства, створеного органом місцевого самоврядування, з надання закупівлі послуг, з огляду на наступне. Підставами для видачі вказаного наказу вказано: скаргу громадянки ОСОБА_7 від 10.05.2019 року; акт про відмову надати письмове пояснення щодо надання письмового пояснення щодо скарги ОСОБА_7 від 10.05.2019 року; Закон України «Про захист прав споживачів»; роз`яснення НАЗК щодо визначення суб`єктів - посадових осіб юридичних осіб публічного права. Обгрунтовуючи незаконність накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №31 від 03 червня 2019 року, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_7 прийшла на прийом до працівника ритуальних послуг ОСОБА_12 . Робоче місце ОСОБА_12 та її робоче місце знаходяться в одному кабінеті. Коли громадянка ОСОБА_7 зайшла в кабінет, ОСОБА_12 була відсутньою і відповісти на запитання та зауваження ОСОБА_7 , які стосувалися діяльності виключно працівника ритуальних послуг, вона не мала жодного права, у зв`язку з тим, що вона не є працівником ритуальних послуг. До суду першої інстанції відповідачем не було надано копію скарги ОСОБА_7 від 10.05.2019 року, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості в повній мірі встановити зміст скарги та перевірити обгрунтованість дій відповідача при накладенні на позивачку вказаного дисциплінарного стягнення. До суду апеляційної інстанції представником відповідача було надано копію скарги ОСОБА_7 від 10.05.2019 року з якої вбачається, що 10 травня 2019 року ОСОБА_7 звернулася в ритуальну службу з приводу поховання та її направили в кабінет №4. Жінка, яка там знаходилася в незадоволеному та підвищеному тоні відповіла, що потрібного працівника немає на місці. Пізніше вона з`ясувала, що це була ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_1 не є працівником ритуальної служби. Зі змісту скарги не вбачається, що ОСОБА_1 при спілкуванні зі ОСОБА_7 проявила грубість, не витриманість та нею не було дотримано високої культури спілкування, як посадовою особою підприємства, створеного органом місцевого самоврядування, як зазначив відповідач в оскаржуваному наказі №31 від 03 червня 2019 року. Доказів того, що за наслідками скарги ОСОБА_7 було проведено службове розслідування в результаті якого було підтверджено обставини, викладені в скарзі, відповідачем не надано, а тому доводи апеляційної скарги про те, що підставою для видачі оспорюваного наказу №31 стала неналежна поведінка позивачки є недоведеними. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана догана оголошена позивачці неправомірно, а наказ Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №31 від 03 червня 2019 року є незаконним. Правильним є висновок суду першої інстанції про незаконність наказу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №32 від 03 червня 2019 року, яким оголошено догану ОСОБА_1, техніку-екологу підприємства, яка виконує за суміщенням посаду інженера з охорони праці, за халатне відношення до виконання своїх посадових обов`язків, з огляду на таке. Підставою для видачі зазначеного наказу вказано: відсутність проведення атестації робочих місць на підприємстві; акт за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності КП Фастівський комбінат комунальних підприємств» за 2018 рік та завершений звітний період 2019 р.; акт про відмову надати письмове пояснення щодо порушень вказаних в «Акті за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності КП Фастівський комбінат комунальних підприємств» за 2018 рік та завершений звітний період 2019 року». (а.с.22) Як вбачається з матеріалів справи, наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 02 квітня 2019 року № 18 «Про створення атестаційної комісії по проведенню атестації робочих місць за умовами праці» наказано створити на підприємстві постійно діючу атестаційну комісію. Контроль за виконанням наказу покладено на в.о. начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств»ОСОБА_15 (а.с.25). На виконання вимог вказаного наказу, 05 квітня 2019 року за вихідним № 02147 на ім`я завідуючого міського відділу лабораторних досліджень Державної установи Київський ОЛЦ МОЗ України направлено запит про надання послуг в проведенні лабораторних досліджень на предмет виявлення шкідливих умов праці з подальшим проведенням атестації робочих місць в КП «Фастівський комбінат комунальних підприємств». Згідно протоколу засідання постійно діючої атестаційної комісії по проведено атестації робочих місць за умовами праці від 08.04.2019 року, комісія вирішила, що роботи з підвищеною небезпекою на підприємстві КП «Фастівський комбінат комунальних підприємств» відсутні (а.с.27). 24 квітня 2019 року Білоцерківський районний відділ лабораторних досліджень ДУ " Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України надав відповідь КП «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на запит № 02147 від 05.04.2019 року, в якій зазначив, що з 01.01.2019 рок втратив чинність ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ " Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" в якому визначені гранично допустимі концентрації ( ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Інший нормативний документ, що регламентує ГДК, на даний час відсутній і виконання лабораторних досліджень на вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони тимчасово не здійснюється, в тому числі і з метою атестації робочих місць З наданого представником відповідача до апеляційного суду копії договору та акту виконаних робіт вбачається, що 30.05.2019 року, тобто під час виконання позивачкою своїх обов`язків на підприємстві, між ТОВ " ЕКО" в подальшому "виконавець" та КП "Фастівський комбінат комунальних підприємств" " замовник" було укладено договір № 284/19, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботу по темі : Лабораторні та інструментальні дослідження та складання протоколів досліджень на 5- ти робочих місцях на підприємстві КП " Фастівський ККП". Відповідно до акту здачі-прийому виконаної роботи, підписаному ТОВ " ЕКО" та КП " Фастівський ККП" вбачається, що роботи за договором від 30.05.2019 року виконані. Дата підписання вказаного акту та виконання робіт не зазначена. Посилання відповідача в наказі №32 від 03 червня 2019 року, яким оголошено догану ОСОБА_1 за халатне відношення до виконання своїх посадових обов`язків на Акт за результатами проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності КП Фастівський комбінат комунальних підприємств» за 2018 рік та завершений звітний період 2019 року, є безпідставним , так як у вказаному акті відсутні висновки про вчинення ОСОБА_1 будь-яких порушень. На спростування доводів апеляційної скарги позивачкою було надано до апеляційного суду лист Білоцерківського міськрайонного відділу лабораторних досліджень Державної установи Київського ОЛЦ МОЗ України від 06.02.2020 року №42 з якого вбачається, що санітарно-гігієнічна лабораторія Білоцерківького міськрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ України» визнана атестованою на право проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу - лист Державної служби України з питань праці від 18.07.2019 року, в тому числі, з метою атестації робочих місць. Інформацію про лабораторію внесено до інформаційного переліку атестованих лабораторій та розміщено на офіційному веб-сайт Держпраці. У свою чергу, дисциплінарне стягнення у вигляді догани за не проведення атестації робочих місць на підприємстві було накладено на позивачку 03.06.2019 року, тобто до отримання листа Державної служби України з питань праці від 18.07.2019 року, яким санітарно-гігієнічна лабораторія Білоцерківького міськрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський ОЛЦ МОЗ України» визнана атестованою на право проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, в тому числі, з метою атестації робочих місць та до виконання ТОВ " ЕКО" договору від 30.05.2019 року по темі : Лабораторні та інструментальні дослідження та складання протоколів досліджень на 5- ти робочих місцях на підприємстві КП " Фастівський ККП". Крім того, ОСОБА_1 не було роз`яснено за які проступки її притягають до відповідальності, а її підпис про ознайомлення з цими наказами відсутні. Відповідачем, на якого покладається обов`язок по доказуванню законності і обґрунтованості накладення дисциплінарного стягнення, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити ці порушення. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оголошення всіх трьох доган ОСОБА_1 вчинено з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, без доведення її вини, а тому накази Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення» є незаконними та підлягають скасуванню. Не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції про незаконність наказів №№30,31,32 «Про стягнення» доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не скористалася своїм законним правом щодо надання письмових пояснень стосовно обставин, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган, про що свідчать акти № 1, № 2, № 3, складені за підписами працівників підприємства, що засвічують факт такої відмови. Законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про незаконність та скасування наказу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 03.06.2019 року за № 33 «Про звільнення» та про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних підприємств» як звільненої незаконно, а також про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2019 року наказом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» № 33 «Про звільнення працівника» за неналежне виконання своїх обов`язків, не виконання розпорядження від 29 травня 2019 року №1 та відсутність працівника на робочому місці - розірвано трудовий договір із працівником ОСОБА_1 та звільнено її з займаної посади техніка-еколога і за суміщенням з посади інженера з охорони праці згідно п.3 ст. 40 КЗпП України. Датою останнього робочого дня працівника та датою завершення дії трудового договору вважати 03.06.2019 року. (а.с.19) Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. А при вирішенні спору суду необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст. ст. 1471,148,149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень. Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Отже, застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, як зазначено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 , слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Колегією суддів враховується, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення має обов`язково зазначати конкретний вид дисциплінарного проступку, із зазначенням дати його вчинення та інших обставин. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. У наказі Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» №33 «Про звільнення працівника» від 03 червня 2019 року підставою для звільнення ОСОБА_1 вказано неналежне виконання нею своїх обов`язків, не виконання розпорядження від 29 травня 2019 року №1 та відсутність працівника на робочому місці. Разом з тим, в наказі не вказано які саме обов`язки неналежно виконувалися працівником, коли саме та в які часи позивачка була відсутня на роботі та на підставі чого це встановлено. Крім того, накази Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 про застосування до ОСОБА_1 перед звільненням дисциплінарних стягнень у вигляді доган, визнані судом незаконними . Дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України були застосовані до позивачки в один день 03.03.2019 року. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки актам про відсутність на роботі ОСОБА_1 без поважних причин, що стали однією з підстав для її звільнення є безпідставними, оскільки в наказі про звільнення відсутні посилання на вказані акти , не зазначено дні та часи відсутності позивачки на роботі , вказані акти не були подані представником відповідача до суду першої інстанції, а тому суд не міг надавати їм оцінку. До апеляційної скарги відповідачем було додано акт про відсутність на роботі, згідно якого 24.05.2019 року технік-еколог ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин з 10 год. до 12 год. та акт від 24.05.2019 року про відмову від підпису про ознайомлення та надання письмового пояснення, а також акт про відсутність на роботі, згідно якого 14.05.2019 року технік-еколог ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин з 13 год. до 13 год. 40 хв. та з 15 год. 30 хв. до 17 год. та акт від 14.05.2019 року про відмову від підпису про ознайомлення та надання письмового пояснення. Відповідно до вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У зв`язку з тим, що відповідач не надав доказів неможливості подати вказані вище акти до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів відмовляє у прийнятті вказаних актів в якості доказів до матеріалів справи. Також колегією суддів враховується, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП. У п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. В даному випадку роботодавцем не запитувалась згода профспілки на звільнення позивачки і рішення профспілки на час звільнення позивачки не було. Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. На виконання вимог чинного законодавства судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 23.01.2020 року запитано згоду або відмову у наданні згоди профспілкової організації Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» на розірвання трудового договору Комунальним підприємством «Фастівський комбінат комунальних послуг» з ОСОБА_1 на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням профспілкового комітету Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг», оформленим протоколом №3 засідання профспілкового комітету від 03.02.2020 року надано згоду на звільнення техніка-еколога та за сумісництвом інженера з охорони праці ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України. Вірним є також висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки відбулось в період її перебування на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЧ №036438, який було відкрито ОСОБА_1 з 03.06.2019 року до 13.06.2019 року (а.с.121). Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. У Рішенні Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 зазначено, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Таким чином, трудове законодавство не тільки визначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника у разі незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частиною другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Згідно з пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров`я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я. Тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Враховуючи наведене, наказ роботодавця про звільнення працівника може бути видано у будь-який день, проте днем звільнення може бути лише робочий день, коли працівник перебуває на роботі. У свою чергу, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.06.2019 року по 13.06.2019 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЧ №036438. Наказ про звільнення позивачки було видано 03 червня 2016 року, тобто в період її непрацездатності . Таким чином, всупереч заборони, встановленої ч.3 ст.40 КЗпП України, позивачку було звільнено з ініціативи власника в період її тимчасової непрацездатності, що свідчить про незаконність такого звільнення . Доводи апеляційної скарги про те, що у день звільнення позивачка цілий день була присутня на роботі, листок непрацездатності до підприємства не було надано, суперечать правовому висновку, що міститься в постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року по справі №127/21890/16-ц відповідно до якого оскільки, в день звільнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджує його тимчасову непрацездатність, посилання судів на те, що лікарняний лист було відкрито хоч і у день звільнення, але після видання наказу про його звільнення,а відтак відсутні підстави й для визнання його звільнення незаконним, є помилковим. Крім того, за положеннями частини третьої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Разом з тим, відповідач не повідомив Фастівську міську раду Київської області про звільнення з роботи депутата сьомого скликання Фастівської міської ради ОСОБА_1 за ініціативою власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, чим допустив порушення вимог частини третьої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при звільненні позивачки. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог чинного трудового законодавства при звільненні позивачки та про визнання незаконним та скасування наказу від 03.06.2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника КП «Фастівський ККП» за № 33 «Про звільнення працівника». З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року в частині визнання незаконними та скасування розпорядження №1 від 29 травня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» «Про визначення місця і режиму роботи техніка-еколога підприємства», наказів за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» від 03 червня 2019 року за № 30, № 31, № 32 «Про стягнення», наказу від 03 червня 2019 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг» за № 33 «Про звільнення працівника», постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» в цій частині. Задовольняючи частково позовну вимогу про поновлення на роботі та,поновлюючи ОСОБА_1 на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних послуг» як таку, що була звільнена незаконно, суд першої інстанції послався на відсутність в новому штатному розписі підприємства посади техніка-еколога та за суміщенням посади інженера з охорони праці, з якої була незаконно звільнена позивачка. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. З наданої суду копії штатного розпису працівників адмінуправлінського персоналу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних послуг», який введено в дію 04.06.2019 року вбачається, що посада техніка-еколога та за суміщенням посада інженера з охорони праці, які обіймала позивачка в період роботи в КП «Фастівський ККП», відсутні. Разом з тим за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, ч.1 ст.235 КЗпП України визначено, що працівник підлягає поновленню саме на попередній роботі. У даній справі встановлено, що наказом про звільнення №33 від 03.06.2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади техніка-еколога і за суміщенням з посади інженера з охорони праці. Отже саме на посаді техніка-еколога і за суміщенням на посаді інженера з охорони праці, з яких була незаконно звільнена, підлягає поновленню ОСОБА_1 . Сама по собі відсутність в штатному розписі, на момент вирішення питання про поновлення незаконно звільненого працівника, посади, з якої його незаконно було звільнено, не створює перешкод для поновлення працівника на попередній роботі, як вимагається ч.1 ст. 235 КЗпП України. На виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі роботодавцю треба привести штатний розпис у відповідність до рішення суду, тобто, видати наказ про внесення змін до штатного розпису, видати наказ про поновлення працівника на роботі, внести зміни до трудової книжки працівника. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновку суду першої інстанції про поновлення незаконно звільненого працівника без зазначення посади на яку він поновлюється, проте в силу вимог ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, мотивувальна та резолютивна частини рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги про поновлення на роботі підлягає зміні із зазначенням, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних послуг» на посаді техніка-еколога і за суміщенням на посаді інженера з охорони праці з 03 червня 2019 року. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги про те, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованою, колегія суддів відхиляє, так як вони суперечать вимогам ст. 235 КЗпП України та встановленим обставинам незаконності звільнення позивачки з роботи. Проте, судом першої інстанції, в порушення вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, невірно визначено середньоденну заробітну плату та кількість днів вимушеного прогулу позивачки, що призвело до стягнення невірно обрахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку). Надані сторонами розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. ОСОБА_1 , яку звільнено з 03 червня 2019 року, фактично поновлено на роботі рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року, тобто вимушений прогул складає 92 робочі дні. Двома останніми повними календарними місяцями роботи позивачки є лютий 2019 року, в якому було 20 робочих днів та березень 2019 року, в якому було 20 робочих днів, оскільки в квітні та травні 2019 року, що передували звільненню, позивачка знаходилася на лікарняному. З довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, наданої представником відповідача суду апеляційної інстанції, вбачається, що за лютий 2019 року позивачці нараховано заробітну плату в розмірі 14721,60 грн., а за березень 2019 року нараховано заробітну плату в сумі 14936,10 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки становить (14721,60 грн. + 14936,10 грн.)/(20+20)= 741,44 грн. Отже середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 68212,48 грн., тобто 741,44 грн. (середньоденна заробітна плата) * 92 (кількість днів затримки на час ухвалення рішення). Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68212,48 грн. , а не 65365,86 грн. як невірно обчислив суд першої інстанції. Стягнення цієї суми не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивачка просила стягнути з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В заяві про збільшення позовних вимог представник позивачки просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65365,86 гривень обрахований станом на 28.08.2019 року, тоді як рішення суду про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі ухвалене 11 жовтня 2019 року, а за правилом ст.235 КЗпП України суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто до ухвалення рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року в частині стягнення з КП «Фастівський ККП» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні та вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68212,48 грн. Також в заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Задовольняючи частково вказану вимогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що засадам розумності та справедливості відповідатиме моральна шкода в розмірі 20000 грн., яка має бути відшкодована відповідачем. Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для його організації свого життя. Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Встановлено, що позивачка була позбавлена можливості певний період працювати, отримувати заробітну плату і це призвело до моральних страждань та необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя. Незаконним звільненням було порушене право позивачки на працю,завдано душевних страждань, змушено її змінити свій звичний уклад життя, та докладати додаткових зусиль для його організації, тому доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. ґрунтуватиметься на встановлених обставинах справи, ступені моральних страждань позивачки внаслідок її незаконного звільнення та відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. З огляду на вказане, на підставі ч.4 ст. 376 ЦПК України, мотивувальна та резолютивна частини рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої судом першої інстанції з відповідача на користь позивачки суми моральної шкоди з 20000 грн. до 5000 грн. Не є підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що повноваження представника позивача Ничик Аліни Валеріївни при поданні позовної заяви до суду першої інстанції не були підтверджені належними доказами , ордер на надання правової допомоги заповнено з порушеннями, всупереч вимогам законодавства з огляду на наступне. За правилами ч.3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, позов від імені та в інтересах ОСОБА_1 було подано до суду 13.05.2019 року Ничик Аліною Валеріївною , яка діяла на підставі ордеру серії КС № 391438 від 12.06.2019 року, що відповідає вимогам ч.4 ст.62 ЦПК України, якою передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. В ордері було зазначено, що адвокат представляє інтереси довірителя в судах всіх інстанцій, та в ході розгляду справи було надано оригінал вказаного ордеру в якому додатково зазначено, що адвокат представляє інтереси довірителя також у Фастівському міськрайонному суді Київської області, а тому ордер відповідає вимогам законодавства. Крім того, колегією суддів враховується, що в усіх судових засіданнях приймала участь безпосередньо сама позивачка ОСОБА_1 , яка підтримувала доводи та вимоги позовної заяви та, в подальшому, заяви про збільшення позовних вимог. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з викладенням абзацу п`ятого та шосого резолютивної частини рішення в новій редакції, а саме: поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних послуг» на посаді техніка-еколога і за суміщенням на посаді інженера з охорони праці з 03 червня 2019 року; стягнути з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» (код ЄДРПОУ - 03346414) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68212,48 грн. В частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди рішення суду змінити, зменшивши стягнуту з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди з 20000 грн. до 5000 грн. В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не встановлено. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання апеляційної скарги Комунальним підприємством «Фастівський комбінат комунальних підприємств» сплачено судовий збір в розмірі 4738,29 грн., з яких 853,66 грн. за перегляд судового рішення в частині майнових вимог. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів прийшла до висновку про її часткове задоволення, зокрема, зменшено суму моральної шкоди з 20000 грн. до 5000 грн. При цьому збільшено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 65365,86 грн. до 68212,48 грн. Таким чином, апеляційна скарга в частині, що стосувалася вимог майнового характеру задоволена на 14,24 %, тому з урахуванням розміру задоволених вимог скарги відшкодуванню позивачем на користь відповідача підлягають судові витрати за подачу апеляційної скарги розмірі 121,56 грн. (853,66 грн.*14,24%/100). Керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року змінити в частині вирішення позовної вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши абзац п`ятий та шостий резолютивної частини рішення в новій редакції. Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному підприємстві «Фастівський комбінат комунальних послуг» на посаді техніка-еколога і за суміщенням на посаді інженера з охорони праці з 03 червня 2019 року; Стягнути з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» (код ЄДРПОУ - 03346414) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68212,48 грн. В частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди рішення суду змінити, зменшивши стягнуту з Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди з 20000 грн. до 5000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» (код ЄДРПОУ - 03346414) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 121,56 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: