Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/4764/19

Справа № 344/4764/19 Провадження № 22-ц/4808/345/20 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Матківський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: Головуючого Матківського Р.Й. суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Бойчука Л.М. з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року, ухвалене суддею Антоняк Т.М., Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування Позивач ОСОБА_1 , 15 березня 2019 року, звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради»(далі також КНП «ЦПМКДД»), в якому просила поновити її на роботі біологом клініко-діагностичної лабораторії структурного підрозділу «Міська дитяча поліклініка» КНП «ЦПМКДД», стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.02.2019 року до дня поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що працювала біологом у клініко-діагностичній лабораторії структурного підрозділу «Міська дитяча поліклініка КНП «ЦПМКДД» з 14.09.2018 року. Наказом №397/ОС від 15.02.2019 року її було звільнено із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України. Стверджувала, що звільнення незаконним з таких підстав. По-перше, вказувала, що у неї було тільки одне дисциплінарне стягнення догана, крім того, і сама процедура винесення якої була порушена, оскільки про винесення догани вона не знала, про наказ їй не було повідомлено під розписку, як того вимагає п. 4 ст. 149 КЗпПУ і не було ознайомлено її з таким наказом у трьохденний термін під розписку як того вимагає п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому позивач зазначала, що має підозру, що догана взагалі була винесена заднім числом. До того ж, на прохання надати копію догани, їй було відмовлено. По-друге, позивач стверджувала, що за весь час роботи адміністрація відповідача не ознайомила її з посадовою інструкцією та посадовими обов`язками, за систематичність невиконання яких її звільнено, а також її не ознайомлено із правилами внутрішнього трудового розпорядку. По-третє, на момент винесення догани, їй було відомо про наявність таких документів, як доповідні за період листопад-грудень 2018 років працівників - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а також акт про її відсутність на робочому місці 11.01.2019 року. Вказувала, що всі доповідні за період листопад-грудень 2018 р., містять недостовірну інформацію щодо порушення нею трудової дисципліни і невиконання посадових обов`язків, правдивість написаного не підтверджується жодними доказами. Акт про відсутність її на робочому місці 11.01.2019 року був складений на основі її запізнення, що сталось не з її вини. Зокрема, нею було усно пояснено, що причиною запізнення на роботу 11.01.2019 року стала відсутність можливості сісти на транспортний засіб, щоб доїхати до місця роботи, оскільки несподівано погіршилися погодні умови. Але письмового пояснення щодо запізнення у неї так і не було взято, як того вимагає ч.1 ст.149 КЗпПУ. А за відсутності вини є недопустимим притягнення її до дисциплінарної відповідальності. По-четверте, до винесення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у неї не було взято жодних письмових пояснень, про що неправдиво було вказано у наказі про звільнення від 15.02.2019 року. До того ж, їй було невідомо про наявність доповідних та службових записок, щодо яких у неї не було взято жодних письмових пояснень. Позивач зазначила, що у працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які написали доповідні записки, були особисті мотиви у звільненні її із роботи. 04.02.2019 року було проведено нараду КНП «ЦПМКДД», яка відбулась у після робочий час, під час якої частину часу вона була відсутня і рішення наради від 04.02.2019 року було прийнято під час її відсутності. На основі цього був складений протокол наради КНП «ЦПМКДД», в якому вона зазначила, що не згідна з написаним. Стверджувала, що протокол не узгоджується із самим наказом про звільнення від 15.02.2019 року, оскільки в протоколі за ті проступки, що зазначені в ньому, ще лише передбачається винести одне з двох дисциплінарних стягнень: догану або звільнення. А в наказі про її звільнення від 15.02.2019 року за ті ж самі проступки у неї вже є догана від 25.01.2019 року. Із вказаних підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач систематично, без поважних причин не виконувала свої службові обов`язки та до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому відповідач, при застосуванні крайнього заходу, правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, вказавши на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 посадових обов`язків та врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП. Відповідач дотримав процедуру звільнення позивача з роботи. Звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, правомірно та з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивача судом не встановлено. Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки стягнення середньомісячного заробітку можливе лише, коли звільнення буде визнано незаконним, а таких обставин суд не встановив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги На дане рішення позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апеляційну скаргу позивач мотивовала тим, що суд взяв до уваги тільки свідчення учасників справи з боку відповідача, правдивість яких нічим не доказана, зокрема, що стосується ніби-то систематичного порушення нею трудових обов`язків, зокрема, свідчення ОСОБА_5 , не врахувавши особистих мотивів останньої щодо переведення на повну ставку та можливості отримання, у зв`язку з цим, більшої заробітної платні. ОСОБА_1 вказує, що суд не звернув увагу на те, що жодних письмових пояснень у неї не було взято. Не погоджується із тим, що суд врахував як порушення трудової дисципліни те, що вона не зі своєї вини не встигала в деякі дні підрахувати всі мазки крові протягом робочого часу і тому залишала їй для підрахунку на наступний день; вона багато разів працювала понаднормово, за що їй не доплачували. Суд не врахував того факту, що у неї не було кілька, а тільки одне стягнення у вигляді догани, яка винесена із порушенням законодавства, без повідомлення її в трьохденний термін, чим порушено п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, а аж після ознайомлення її з наказом про звільнення, що є порушенням ч.4 ст.149 КЗпП України та позбавило її можливості оскарження догани. Позивач стверджувала, що суд не взяв до уваги те, що посадову інструкцію їй не надавали, її не ознайомлювали із її трудовими обов`язками, за систематичне невиконання яких було звільнено. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Відповідач в особі директора подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Мотиви відзиву наступні: для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України достатнього одного дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю або не зняте достроково; аргумент про неможливість оскарження догани є надуманим; твердження апелянта про невзяття у неї письмових пояснень є безпідставним, адже вона сама відмовилась від їх надання; показання допитаних судом свідків є належними доказами у справі; у судовому засіданні апелянт визнала факти запізнення на роботу, які пояснювала заторами у місті, залишення без підрахунку мазків дитячих аналізів пояснювала великою кількістю роботи, відсутність діючого сертифіката - відсутністю лишніх путівок тощо; аргумент щодо упередженості судді надуманий, будь-яких доказів цього не надано. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що відповідно до Наказу №395/ОС від 13.09.2018 року позивача прийнято на посаду біолога відділення клініко-діагностичної лабораторії СП «Міська дитяча поліклініка», з посадовим окладом 0,75 ставки, з 14.09.2018 року (а.с. 7). З доповідної записки начальника структурного підрозділу «Міська дитяча поліклініка» (СП «МДП») ОСОБА_6 28.12.2018 року, адресованої директору КНП «ЦПМКДД» Савчук О.В. вбачається, що 18.12.2018 року, під час переривистих курсів лікарів-бактеріологів, біохіміків, біологів області, під головуванням обласного позаштатного спеціаліста з лабораторної діагностики ДОЗ ОДА У.В. Балан, для міжлабораторного контролю якості біологам клініко-діагностичної лабораторії були видані контрольні мазки для перевірки професійної відповідності займаній посаді. Проте біолог ОСОБА_1 відмовилась проводити підрахунок контрольного матеріалу (а.с. 33). Як додаток до доповідної записки долучені доповідні записки в.о. старшого фельдшера-лаборанта ОСОБА_4 , біолога клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_5 , колективу клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП», з проханням застосувати дисциплінарне стягнення за невиконання службових обов`язків до біолога СП «МДП» ОСОБА_1 (а.с. 30-32). Наказом №233 від 31.12.2018 року «Про проведення службового розслідування» була створена комісія зі службового розслідування за фактом доповідної записки начальника СП «Міська дитяча поліклініка» ОСОБА_6 про невиконання службових обов`язків біолога відділення клініко-діагностичної лабораторії СП «Міська дитяча поліклініка» ОСОБА_1 та доповідної записки біолога ОСОБА_5 та в.о. старшого лаборанта ОСОБА_4 , для перевірки фактів, зазначених у доповідних записках (а.с. 34) та затверджено склад комісії (а.с. 34, зв.). Відповідно до акту від 11.01.2019 року «Про відсутність на роботі біолога ОСОБА_1 » зафіксовано відсутність на роботі позивача 11.01.2019 року о 08:37 год. (а.с.35). Також, 11.01.2019 року складено акт про відмову від підписання акту про відсутність на роботі біолога ОСОБА_1 (а.с.36). Актом службового розслідування від 11.01.2019 року комісії, створеної відповідно до наказу директора КНП «ЦПМКДД» від 31.12.2018 року № 233 «Про проведення службового розслідування», встановлено факт невиконання посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни біологом відділення клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» ОСОБА_7 О ОСОБА_8 , а саме: не проведення підрахунку контрольного матеріалу на робочому місці 18.12.2018 року, під час переривистих курсів лікарів-бактеріологів, біохіміків, біологів в області; невчасна явка на роботу 11.01.2019 року, яка зафіксована в акті «Про відсутність на роботі біолога ОСОБА_1 », складеному о 08:37 год. 11.01.2019 року (а.с. 37). До матеріалів справи долучено копію сертифікату спеціаліста № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , з якого вбачається, що позивач атестувалася 28.12.2012 року на визначення практичних навичок в атестаційній комісії при Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького і наказом від 28.12.2012 року за № 3164-з їй присвоєно звання біолога за спеціальністю клінічна лабораторна діагностика. Сертифікат дійсний до 28.12.2017 року (а.с. 38-39). Відповідно до наказу від 25.01.2019 року № 83/1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 40-41). Підставами наказу зазначено: доповідна записка СП «МДП» ОСОБА_9 О ОСОБА_10 . від 19.12.2018 р., доповідна записка біолога ОСОБА_5 і фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» Боднарук М.М. від 19.12.2018 року; акт службового розслідування від 11.01.2019 року, акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 11.01.2019 року, акт про відмову від підписання акту про відсутність на роботі позивачки від 11.01.2019 року. 31.01.2019 року від начальника СП «МДП» ОСОБА_6 на ім`я директора КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_11 адресована службова записка з проханням вирішити питання про службове розслідування щодо невиконання посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни лаборантом-біологом ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що до неї звернулися працівники клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП», оскільки ОСОБА_1 дочасно покинула робоче місце без попередження, залишивши непорахованими лейкоцитарні форми (6 мазків) (а.с. 43). У копії доповідної записки в.о. старшого фельдшера-лаборанта ОСОБА_4 та біолога ОСОБА_5 на ім`я начальника СП «МДП» ОСОБА_6 вказується на невиконання службових обов`язків біологом ОСОБА_1 , яка 30.01.2019 року дочасно покинула робоче місце без попередження, залишивши непорахованими лейкоцитарні формули на наступний день (а.с. 42). З протоколу наради № 03 від 04.02.2019 року вбачається, що 04.02.2019 року відбулася нарада директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради», на яку запрошено ОСОБА_1 (а.с. 44-47). Порядком денним наради стало обговорення службового розслідування, проведеного відповідно до наказу № 233 від 31.12.2018 року «Про проведення службового розслідування» та фактів неодноразового отримання доповідних записок від фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» ОСОБА_4 , колективу клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» щодо неадекватної поведінки та невиконання службових обов`язків біолога відділення клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» Струтинської О.В. (а.с. 44). Також у протоколі з доповіді директора КНП «ЦПМКДД» Савчук О.В. зазначається про те, що від пацієнтів, працівників клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» поступають неодноразові скарги, доповідні записки щодо роботи ОСОБА_1 , а саме: невиконання норми аналізів за робочий день, залишення недорахованих мазків на наступний день, агресивна та неадекватна поведінка, систематичні запізнення на роботу, що відображено в акті службового розслідування від 11.01.2019 року. Крім того, сертифікат спеціаліста № 67755 ОСОБА_1 станом на 04.02.2019 року є недійсний, що свідчить про невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Працівнику ОСОБА_1 було запропоновано дати пояснення щодо даної ситуації (а.с. 45). За змістом протоколу, ОСОБА_1 повідомила, що скарги пацієнтів та співробітників - це їхня суб`єктивна думка, яка нічим не підтверджена. Систематичні запізнення на роботу обумовлені транспортними заторами у місті. Працівник визнала, що залишає недораховані мазки на наступний день, якщо було багато роботи, на її думку. Щодо не проведення підрахунку контрольного матеріалу на робочому місці під час переривистих курсів лікарів-бактеріологів, біохіміків, біологів в області, чітко не змогла пояснити причину, перескакуючи з теми на тему. На думку працівника, контрольний мазок має рахувати відповідальна особа, а не біолог. Щодо недостатньої кваліфікації ОСОБА_1 , пояснила, що не було «лишніх путівок» для неї. Працівник виражала свої думки нечітко та нелогічно. З цього приводу директор запропонувала висловити свою думку присутнім (а.с. 45). За результатами проведеної 04.02.2019 року наради директору КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_11 рекомендовано застосувати до біолога відділення клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за порушення трудової дисципліни, систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також невідповідності працівника займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації (а.с.46). Актом від 04.02.2019 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень (а.с. 48). Відповідно до Акту від 07.02.2019 року, складеному о 10:35 год. зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (а.с. 49). Згідно акту від 15.02.2019 року засвідчено факт відмови від підписання Струтинською О.В. наказу директора «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » № 83/1 від 25.01.2019 року (а.с. 50). 15.02.2019 року видано наказ № 397/ОС від 15.02.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 15 лютого 2019 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (а.с. 51). Підставами наказу зазначено: наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 25.01.2019 року №83/1; службова записка начальника СП «МДП» Любінець О.В. від 31.01.2019 року; доповідна записка ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 31.01.2019 року; протокол наради КНП «ЦПМКДД» від 04.02.2019 року; Акт фіксації відмови від надання письмових пояснень від 04.02.2019 року. ОСОБА_1 відмовилася від підписання та ознайомлення з наказом № 397/ОС від 15.02.2019 року, що вбачається з акту про відмову від підписання наказу директора «Про звільнення ОСОБА_1 » № 379/ОС від 15.02.2019 року (а.с. 52). Вищезазначений наказ направлено рекомендованим листом на домашню адресу позивача, і отримано нею 20.02.2019 року. (а.с. 53). Позиція суду апеляційної інстанції Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції вказаних процесуальних норм не дотримався. Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Стаття 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Згідно зі статтями 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.4 ст.149 КЗпП України). Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється противоправне винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов`язків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22, постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 КЗпП України. Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд повинен з`ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як роз`яснено у пункті 23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року. Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 року у справі №714/395/17 висловив правовий висновок, який полягає в тому, що систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, роз`яснення та правові висновки, суд апеляційної інстанції, аналізуючи всі підстави звільнення позивачки, виходить із наступного. Підставою для звільнення позивачки, як встановлено вище, зазначено: наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 25.01.2019 року №83/1; службова записка начальника СП «МДП» Любінець О.В. від 31.01.2019 року; доповідна записка ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 31.01.2019 року; протокол наради КНП «ЦПМКДД» від 04.02.2019 року; Акт фіксації відмови від надання письмових пояснень від 04.02.2019 року. Суд першої інстанції не дав належної оцінки наказу про оголошення догани за порушення трудової дисципліни. Зокрема, не звернув уваги на те, що наказ винесено 25.01.2019 року, та накладено стягнення за проступок, який мав місце 18.12.2018 року за дововідною запискою СП «МДП» ОСОБА_6 від 19.12.2018 р. та доповідною запискою біолога ОСОБА_5 і фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії СП «МДП» Боднарук М ОСОБА_12 М. від 19.12.2018 року. Тобто, роботодавець відповідно до ст.148 КЗпП України мав право застосувати дисциплінарне стянення не пізніше одного місяця з часу виявлення проступку, однак накладаючи стягнення наказом від 25.01.2019 року зазначений строк пропустив, тому визначений адміністрацією проступок не міг бути складовою притягнення позивач до дисциплінарної відповідальності. Відповідач ознайомив позивачку із цим наказом тільки, 15.02.2019 року, тобто у день звільнення, про що свідчить складений цього дня акт про відмову від підпису наказу (а.с. 50). Відповідач порушив вимоги ч.4 ст.149 КЗпП, якою передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно акту від 15.02.2019 року засвідчено факт відмови від підписання Струтинською О.В. наказу директора «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » № 83/1 від 25.01.2019 року. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що до моменту звільнення він робив спроби ознайомити позивачку із наказом про оголошення догани. Як видно, цей наказ відповідач не довів до відома позивачки у встановлені законодавстом строки (три дні). Тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивачки про те, що про існування цього наказу від 25.01.2019 року вона довідалась тільки 15.02.2019 року, тобту у день звільнення. Давши оцінку вказаному наказу, суд апеляційної інстанції вважає, що він не міг входити у систему для звільнення. Що стосується інших дисциплінарних проступків, що увійшли у систему для звільнення позивачки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідач стверджує, що службова записка начальника СП «МДП» Любінець О.В ОСОБА_12 від 31.01.2019 року та доповідна записка ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 31.01.2019 року, протокол наради КНП «ЦПМКДД» від 04.02.2019 року, підтверджують факти невиконання позивачкою своїх службових і посадових обов`язків. Однак із такою позицією відповідача та суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне. Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що підставою для звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України є порушення, яке стосується лише тих, обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, але дав неправильну оцінку діям позивача. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України). Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19). Так, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не ознайомив позивачку із посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Будь-які докази цього у матеріалах справи відсутні. Згідно наказу від 15.02.2019 року підставою звільнення є невиконання позивачем службових обовязків, що підтверджується службовою запискою від 31.01.2019 року начальника СП «МДП» ОСОБА_9 О ОСОБА_8 на ім`я директора КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_11 та доповідною запискою від 31.01.2019 року в.о. старшого фельдшера-лаборанта ОСОБА_4 та біолога ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 дочасно покинула робоче місце без попередження, залишивши непорахованими лейкоцитарні форми (6 мазків) (а.с. 43). Як однією із основних підстав для поновлення на роботі позивач весь час наголошувала на неправомірності застосування стягнення за виконання роботи, яка не передбачена службовими обов`язками. Апеляційним судом протягом часу розгляду справи наголошувалось представникам позивача на необхідності подання посадової інструкції щодо посади, яку обіймала позивач. Встановлено, що посадова інструкція позисача ОСОБА_1 ще не розроблялась. Адміністрація до матеріалів справи надала тільки посадову інструкцію біолога ІІ кваліфікаційної категорії (посада аналогічна тій, яку займала позивачка з попереднього місця роботи). Під час розгляду справи апеляційним судом представники відповідача подали засвідчену копію колективного договору, укладеного між адміністрацією і первинною профспілковою організацією КНП «ЦПМКДД», зареєстрованого виконавчим комітетом 04.04.2019 року. Відповідно до п.2.7 Колективного договору адміністрація зобов`язалася роз`яснити кожному працівнику його права та обов`язки, затвердити розроблені для кожного працівника його посадову інструкції та вимагати її виконання. Згідно до п.3.3. Колективного договору до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором адміністрація зобов`язується роз`яснити працівникам під розписку їх права та обов`язки, інформувати про оплату праці, умови праці та пільги і компенсації за роботу у шкідливих умовах праці, відповідно до чинного законодавства і даного колективного договору. Згідно п.6.5 Колективного договору адміністрація також зобов`язується при укладенні трудового договору інформувати працівника під розписку про умови праці. Враховуючи факт неознайомлення позивачки із посадовою інструкцією, зважаючи на те, що адміністрація не виконала вимог трудового законодавства та колективного договору, суд апеляційної інстанції вважає, що службова записка начальника СП «МДП» Любінець О.В ОСОБА_12 від 31.01.2019 року, доповідна записка ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 31.01.2019 року та протокол наради КНП «ЦПМКДД» від 04.02.2019 року не підтверджують факти невиконання позивачкою своїх службових обов`язків, тому вони не могли входити у систему для звільнення. Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги те, що посадову інструкцію позивачці не надавали, її не ознайомлено у встановленому законом порядку з її трудовими обов`язками, за систематичне невиконання яких було звільнено, тому доводи ОСОБА_1 про незаконність її звільнення є обґрунтованими. Не виконавши передбачених законом вимог, відповідач не мав права звільняти за п.3 ст.40 КЗпП, тому звільнення позивачки за вказаним пунктом є незаконним. Що стосується доводів відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що стосуються відсутності у позивачки діючого сертифіката, то такі колегія суддів відхиляє, оскільки уже під час прийняття позивачки на роботу вказаний сертифікат був недійсний, однак це не було перешкодою у прийнятті позивачки на роботу і у подальшому виконанні роботи. Крім цього, позивачку звільнено на підставі п.3 ст.40. а не за п.2 вказаної статті (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації). Враховуючи, що відповідач неправомірно звільнив позивачку, її необхідно поновити на роботі. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок). Установлено, що згідно з наданою відповідачем довідкою від 16.03.2020 року №242/69-79 розмір седньомісячної заробітної плати позивачки становить 3388,38 грн, а середньоденної 158,33 грн. Час вимушеного прогулу позивачки становить період із 16 лютого 2019 року (день після звільнення) до 20 травня 2020 року (дата ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції), тобто 313 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки (158,33 грн * 313 робочих дні) складає 49557,29 грн (за виключенням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із цієї суми). Вищезазначене суд першої інстанції залишивив поза увагою, тому його рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову із вищевказаних підстав. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи ухвалення нового рішення, звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову, судові витрати, що складаються із судового збору необхідно покласти на відповідача, стягнувши з нього на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України) 1536,80 гривень судового збору. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити. Поновити ОСОБА_1 на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії структурного підрозділу «Міська дитяча поліклініка» Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» з 15 лютого 2019 року. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» (код ЄДРПОУ 42352786,76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул.Привокзальна, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49 557,29 гривень (сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень двадцять дев`ять копійок), який визначено без урахування обов`язкових податків та зборів. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» (код ЄДРПОУ 42352786,76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул.Привокзальна, 17) на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України) 1536,80 гривень судового збору. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» заробітної плати за один місяць у розмірі 3388 гривень 38 копійок підлягає негайному виконанню. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 травня 2020 року. Головуючий Р.Й. Матківський Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко