Постанова 4824 № 761/26633/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 761/26633/19 Головуючий у суді першої інстанції: Пономаренко Н.В. Номер провадження: 22-ц/824/7244/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Білич І.М., Болотова Є.В. при секретарі: Перебитюку А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: В Шевченківський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Товариство, відповідач) в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Михайленка І.В від 16 травня 2019 року № 51-К про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнати незаконним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Михайленка І.В від 17 травня 2019 року № 52-К про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнати незаконним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Михайленка І.В. від 31 травня 2019 року № 56-К про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; поновити його на посаді начальника Відділу роботи з персоналом у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»; стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2019 року по день ухвалення рішення суду; стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.; стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на його користь судовий збір, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 31травня 2019 року на підставі наказу № 56-К він був звільнений з займаної посади начальника Відділу роботи з персоналом за п. 3 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків та порушення трудової дисципліни. При цьому, винесенню вказаного наказу передували накази № 51-К, № 52-К від 16 та 17 травня 2019 року про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді доган, які позивач вважає незаконними. В обґрунтування незаконності наказу від 16 травня 2019 року за № 51-К зазначає, що наказом від 05 квітня 2019 року № 43-к його, як начальника Відділу роботи з персоналом, було зобов`язано на період щорічної відпустки з 08 квітня 2019 року по 21 квітня 2019 року передати за Актом приймання-передачі наявну в Товаристві кадрову документацію фахівцю з інформаційних технологій Товариства ОСОБА_2 , на якого цим же наказом було покладено виконання посадових обов`язків начальника Відділу роботи з персоналом. На виконання наказу від 05 квітня 2019 року ним, в цей же день - 05 квітня 2019 року було передано ОСОБА_2 всю наявну у Відділі роботи з персоналом кадрову документацію, про що складено відповідний Акт приймання-передачі від 05 квітня 2019 року, який скріплений особистими підписами осіб без будь-яких зауважень, застережень, приміток тощо. Разом з тим, 07 травня 2019 року заступником начальника Відділу роботи з персоналом Товариства за сумісництвом ОСОБА_3 , що був призначений на цю посаду 15 квітня 2019 року, під час відпустки позивача, йому була вручена вимога Тимчасово виконуючого обов`язки директора Михайленка І.В. без номеру та дати, в якій пропонувалось надати письмові пояснення стосовно причини порушення наказу від 05 квітня 2019 року за № 34-К в частині не передачі фахівцю з інформаційних технологій ОСОБА_2 особових справ працівників, особових карток працівників форми П-2 та трудових книжок. Підставою звернення до нього з вказаною вимогою було те, що відповідно до Акту приймання-передачі, складеного 17 квітня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на виконання Наказу від 16 квітня 2019 року за № 37-К, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 не всі кадрові документи. Позивач зазначає, що ним вчасно та належним чином передано всю кадрову документацію ОСОБА_2 на підставі Акту приймання-передачі, в той час як при передачі документів від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 він не був присутній, оскільки перебував у відпустці. Також, вказує, що безпідставна відмова керівництва Товариства у його проханні надати йому копію наказу № 51-К від 16 травня 2019 року з додатками без пояснення причини відмови позбавила його можливості підготувати передбачені законодавством пояснення. Щодо наказу № 52-К від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що зі змісту спірного наказу, підставою для оголошення йому догани, слугували його дії щодо неналежного ведення трудових книжок, а саме: видання наказу від 26 грудня 2018 року за № 49-к про прийняття на роботу ОСОБА_5 та прийняття від нього неналежно оформленої трудової книжки, без запису при звільнення останнього з попереднього місця роботи. Між тим, позивач вказує на його безпідставність, так як чинним законодавством України не заборонено приймати працівника на роботу у разі відсутності у його трудовій книжці запису про звільнення з попереднього місця роботи, а підстави прийняття у ОСОБА_5 трудової книжки було викладено ним у службовій записці, зареєстрованій 08 травня 2019 року за вх. №

108. Крім того зазначає, що на момент винесення оскаржуваного наказу від 17 травня 2019 року він перебував на лікарняному. Посилаючись на відсутність в його діях систематичного порушення трудової дисципліни, а також те, що незаконне звільнення завдало йому глибоких і душевних страждань, просив позов задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» № 51-К від 16 травня 2019 року та № 52-К від 17 травня 2019 року про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» № 56-К від 31 травня 2019 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу роботи з персоналом у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з 10 червня 2019 року. Стягнуто із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 203 304, 48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 033,04 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу роботи з персоналом у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з 10 червня 2019 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просило, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Стягнути з позивача на користь Товариства судові витрати за подачу апеляційної скарги на рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року представник позивача - адвокат Молявко О.М. просила з урахуванням норм п. 3 ч.1 ст. 40, ч. 2 ст. 235 КЗпПУ, ч. 7 ст. 81, ст.ст. 89, 263, 375 ЦПК України відмовити ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року без змін, виходячи з наступного. З матеріалів цивільної справи вбачається, що наказом від 05 квітня 2019 року № 43-к позивача, як начальника Відділу роботи з персоналом, було зобов`язано на період його щорічної відпустки з 08 квітня 2019 року по 21 квітня 2019 року передати за Актом приймання-передачі наявну в Товаристві кадрову документацію фахівцю з інформаційних технологій Товариства ОСОБА_2 , на якого цим же наказом було покладено виконання посадових обов`язків начальника Відділу роботи з персоналом. На виконання наказу № 43-к від 05 квітня 2019 року, ОСОБА_1 , 05 квітня 2019 року було передано ОСОБА_2 кадрову документацію, про що складено відповідний Акт приймання-передачі від 05 квітня 2019 року. Наказом Товариства від 16 квітня 2019 року № 37-К, ОСОБА_2 було зобов`язано передати документи Відділу роботи з персоналом ОСОБА_3 , призначеному наказом від 12 квітня 2019 року № 36-К заступником начальника Відділу роботи з персоналом з 15 квітня 2019 року. На виконання наказу від 16 квітня 2019 року № 37-К, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 17 квітня 2019 року було складено Акт прийому-передачі документів Відділу роботи з персоналом, у якому вказано, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 не всі кадрові документи Відділу роботи з персоналом, так як особові справи працівників, особові картки форми П-2, трудові книжки, розпорядження Товариства знаходяться у сейфі, ключі від якого знаходяться у ОСОБА_1 . Вказані обставини також були відображені у службовій записці ОСОБА_3 від 17 квітня 2019 року, в якій зазначено, що йому не було передано всіх кадрових документів Відділу роботи з персоналом. Згідно з вимогою Тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Михайленка І.В., позивачу було запропоновано надати письмові пояснення про причини порушення ним наказу від 05 квітня 2019 року № 34-К, які полягали у тому, що ним не передано фахівцю з інформаційних технологій Гоголіну В.В. особові справи працівників, особові картки працівників форми П-2, трудові книжки працівників. Крім того, у відповідності з вимогою Тимчасово виконуючого обов`язки директора Товариства Михайленка І.В., позивачу запропоновано надати письмові пояснення про причини порушення ним пунктів 2.9 та 2.20 Посадової інструкції начальника Відділу роботи з персоналом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 08 жовтня 2018 року, з тих підстав, що при прийнятті на роботу ОСОБА_5 , ним було прийнятно від нього для подальшого ведення неналежно оформлену трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій відсутній запис про його звільнення з попереднього місця роботи. У службовій записці, зареєстрованій 08 травня 2019 року, позивач надав пояснення по суті поставлених у вимогах питань. Наказом від 16 травня 2019 року за № 51-К ОСОБА_1 оголошено догану за несвоєчасне та неточне виконання наказу від 05 квітня 2019 року № 34-К. Наказом від 17 травня 2019 року за № 52-К ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків. Наказом від 31 травня 2019 року за № 56-К позивач звільнений з займаної посади начальника Відділу роботи з персоналом за п. 3 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків та порушення трудової дисципліни. З змісту наказу про звільнення, вбачається, що підставою для звільнення позивача по вказаній статті є акт перевірки наявності кадрової документації у Відділі роботи з персоналом від 03 травня 2019 року, який затверджений 06 травня 2019 року; доповідна записка ОСОБА_6 від 23 квітня 2019 року; службова записка ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року; службова записка ОСОБА_1 від 07 квітня 2019 року; службова записка ОСОБА_3 від 08 травня 2019 року; заява ОСОБА_1 від 27 травня 2019 року. Відповідно до положень п.3 ст. 40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. З правової позицій Верховного Суду Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 червня 2018 року, справа № 714/395/17, провадження № 61-9123св18 вбачається, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: в тому числі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Відповідно до положень ст. 147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Згідно з вимогами ст. 149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Зміст вище зазначених норм закону зобов`язує власника або уповноваженого ним органу при вирішенні питань щодо дисциплінарної відповідальності працівника довести до відома особу про встановлені факти порушень з її сторони, зажадати від неї пояснення. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Як зазначалося вище, накладенню на позивача наказом № 51-К від 16 травня 2019 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани передувала службова записка ОСОБА_3 від 17 квітня 2019 року, в якій зазначено, що за Актом прийому-передачі документів Відділу роботи з персоналом від 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 не було передано основних кадрових документів (особові справи працівників, особові картки працівників форми П-2, трудові книжки працівників) через те, що ОСОБА_1 не передав ключі від сейфа, де знаходяться ці документи, тобто не виконав вимоги наказу від 05 квітня 2019 року за № 34-К. Зі змісту наказу від 05 квітня 2019 року вбачається, що будь-яких вимог позивачу щодо необхідності передати ключі від сейфу вказаний наказ не містить та ніяких застережень щодо не передачі будь-яких документів відповідний Акт також не містить . Натомість, про факт виконання позивачем наказу від 05 квітня 2019 року, зокрема в частині особових справ працівників, особових карток працівників форми П-2, трудових книжок працівників, свідчить Акт приймання-передачі від 05 квітня 2019 року, скріплений особистими підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, застережень та приміток стосовно не передання певних документів або неможливості доступу до них. Відповідно до змісту наказу від 16 травня 2019 року № 51-К, в якості підстави оголошення позивачу догани зазначено, що ним не було передано ОСОБА_2 наявний у Відділі роботи з персоналом Товариства Журнал реєстрації контрактів та копію контракту директора Товариства ОСОБА_7 . Проте, до застосування дисциплінарного стягнення відповідач запропонував позивачу надати письмові пояснення лише щодо не передання фахівцю з інформаційних технологій ОСОБА_2 особових справ працівників, особових карток працівників форми П-2, трудових книжок працівників. Будь-яких доказів, які б підтверджували намагання відповідача отримати від ОСОБА_1 пояснення з приводу зазначених у наказі від 16 травня 2016 року обставин, а також те, що його дії на виконання наказу від 05 квітня 2019 року були протиправними, винними і носили систематичний характер, Товариство до суду не надало. Відсутність у ОСОБА_1 , станом на момент передачі оригіналів документів кадрової документації стосовно ОСОБА_7 підтверджується самим відповідачем, про що свідчить лист Тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Михайленка І.В. № 125/01-334 від 24 травня 2019 року, в якому зазначено, що станом на 24 травня 2019 року ДК «Газ України» не передав до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в установленому порядку контракт ОСОБА_7 . Щодо не передачі ОСОБА_1 . Журналу реєстрації контрактів, то в даному випадку Товариством не доведено, що цей Журнал позивач зобов`язаний був оформити та заповнювати, оскільки сторонами в судовому засіданні взагалі не заперечувався факт відсутності сформованої номенклатури справ у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». За вказаних обставин, а також зважаючи на те, як встановлено у судовому засіданні, позивачем не було допущено порушень при виконанні наказу № 34-к від 05 квітня 2019 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наказ від 16 травня 2019 року за № 51-К про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани слід визнати незаконним та скасувати. Колегія суддів погоджується і з висновком Шевченківського районного суду міста Києва щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» № 52-К від 17 травня 2019 року про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани так як підставою для оголошення догани ОСОБА_1 були його дії щодо неналежного ведення трудових книжок, а саме видання наказу від 26 грудня 2018 року за № 49-к про прийняття на роботу ОСОБА_5 та прийняття від нього неналежно оформленої трудової книжки, а саме: без запису про звільнення останнього з попереднього місця роботи. Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29 липня 1993 року зокрема п.2.8, встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. При цьому, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Отже, чинні норми не передбачають обов`язку нового роботодавця контролювати правильність внесення попередніми роботодавцями записів до трудової книжки новоприйнятого працівника, порядок їх оформлення, засвідчення печаткою, а також і наявність усіх необхідних записів, які мав зробити попередній роботодавець. За нормами чинного законодавства, всіма повноваженнями щодо прийняття на роботу і звільнення з роботи наділений керівник підприємства, установи, організації, а саме: від імені юридичної особи-роботодавця керівник такої юридичної особи підписує наказ про прийняття працівника на роботу, ухвалюючи таким чином остаточне рішення щодо укладення трудового договору. Як роз`яснив Верховний Суд Касаційний цивільний суд у постанові від 21 березня 2018 року, у справі № 336/3679/17, провадження № 61-227св18, не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що у разі прийняття на роботу особи, в трудовій книжці якої відсутній запис про звільнення з останнього місця роботи, дії працівника підрозділу по роботі з персоналом, відповідального за приймання і підготовку документів, за своїм характером не можуть вважатися порушенням трудової дисципліни в зв`язку з чим, при прийнятті неналежно оформленої трудової книжки ОСОБА_5 позивачем не було допущено порушень своїх посадових обов`язків (з огляду на відсутність таких обов`язків в частині оформлення трудової книжки попереднім роботодавцем працівника), тому наказ від 17 травня 2019 року за № 52-К про оголошення позивачу догани з вищенаведених підстав є незаконним та підлягає скасуванню. Враховуючи те, що під систематичним порушенням слід розуміти вчинення порушень два чи більше рази, а накази про оголошення доган позивачу визнано незаконним та скасовано, в зв`язку з чим, колегія суддів також погоджується з висновком Шевченківського районного суду міста Києва про те, що звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпПУ є незаконним, а тому наказ № 56-К від 31 травня 2019 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підлягає скасуванню у зв`язку із його незаконністю. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до Наказу від 31 травня 2019 року за № 56-К він з 31 травня 2019 року був звільнений з займаної посади начальника Відділу роботи з персоналом за п. 3 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків та порушення трудової дисципліни. Як встановлено у судовому засіданні, у період з 31 травня по 07 червня 2019 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, Серії АДС № 985781 від 31 травня 2019 року, в зв`язку з чим, наказом від 10 червня 2019 року за № 64-К до наказу від 31 травня 2019 року № 56-К відповідачем внесено зміни в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 31 травня 2019 року на 10 червня 2019 року. Приписами ч. 1 ст. 235 КЗпПУ визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є незаконним, тому, Шевченківський районний суд міста Києва на законних підставах задовольнив вимоги позивача щодо поновлення його на посаді начальника Відділу роботи з персоналом у ТОВ «Газопостачання компанія «Нафтогаз Трейдинг» з 10 червня 2019 року. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпПУ, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та прийняв за основу довідку від 24 лютого 2020 року в частині визначення середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 1 142,16 грн., яка була видана йому відповідачем. Так як період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 10 червня 2019 року по 25 лютого 2020 року складає 178 дні, Шевченківський районний суд міста Києва стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 203 304 грн. 48 коп. (1 142,16 грн. х 178 днів = 203 304, 48), який відповідає вищезазначеному Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року. Статтею 2371 КЗпПУ передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розглядаючи справу по суті, Шевченківський районний суд міста Києва обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, так як ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.ст. 77, 81, 89 ЦПК України не надано суду жодного належного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Водночас, в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, Шевченківський районний суд міста Києва на законних підставах стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 2 033,04 грн. та враховуючи положення ст. 430 ЦПК України, допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу роботи з персоналом у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з 10 червня 2019 року. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року колегією суддів відхиляються, так як спростовуються висновками суду першої інстанції, які викладені в рішенні суду. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так як оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Є.В. Болотов