Постанова 4803 № 187/795/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/510/20 Справа № 187/795/18 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Страхового Товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди та страхового відшкодування, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 25.07.2017 року о 5 годині 10 хвилин на автомобільній дорозі Р-52 «Дніпро-Петриківка-Царичанка» по вул. Кутузова в смт. Петриківка, Петриківського району Дніпропетровської області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу зазнав значних пошкоджень. Вартість матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складала 86 476 грн. Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована у СТДВ «Глобус», яке лише частково відшкодувало йому матеріальну шкоду в розмірі 62 263,12 грн, не виплачено ще 24 212,88 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що в результаті даного ДТП його машина була пошкоджена та взагалі відновленню та ремонту не підлягає, він втратив заробіток, так як використовував автомобіль для роботи, невістка та два онуки отримали серйозні травми під час ДТП та тривалий час лікувались і це порушило хід його звичайного життя. На підставі викладеного, просив стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» на його користь залишок невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 24 212,88 грн; із відповідача ОСОБА_2 на свою користь стягнути моральну шкоду у сумі 50 000 грн, 1 700 грн за проведення авто-товарознавчого дослідження та судовий збір в розмірі 1 409,60 грн. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 000 грн за спричинення матеріальної шкоди, 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 1 700 грн, судові витрати в розмірі 704,80 грн, а всього 8 404,80 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 000 грн за спричинення матеріальної шкоди, 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 1 700 грн, судові витрати в розмірі 704,80 грн, а всього 8 404,80 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення зі страхового товариства залишку суми страхового відшкодування. Вказує на те, що спричинення потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком особи, яка завдала шкоди. Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, в договірному зобов`язанні ним є страховик. Ці зобов`язання один одного не виключають. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором не припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Таким чином, потерпілий має право звернутися зі своїм правом вимоги як до страховика та одержати повне відшкодування шкоди, так і до особи, яка її завдала, відповідно до ст. 1166 ЦК України. Крім того, внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, він зазнав душевні страждання та переживання, переніс нервовий зрив, тривалий час перебував на лікуванні, приймаючи заспокійливі засоби, стан його здоров`я на час розгляду справи у суді залишався не відновленим. Дуже переживав про наслідки аварії для здоров`я рідних. Його сім`я: син, невістка та двоє онуків отримали численні тілесні ушкодження. ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, численні розсічення на обличчі, відкриту черепну травму, струс мозку, її непритомну, швидка забрала до лікарні м. Кам`янське в критичному стані, далі перевели лікуватися в Кременчуцьку міську лікарню. Проблеми з травмою голови не пройшли безслідно, вона проходить все нові і нові курси лікування в м.Кременчуці та в м. Києві. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також зазнали численні тілесні ушкодження. На підставі вищевикладеного, просив стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду у розмірі 22 900 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь заявлену моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. Відповідач СТДВ «Глобус» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що 24 вересня 2016 року між ТДВ СТДВ «Глобус» та ОСОБА_2 був укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1376231, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу ВАЗ-2104, державний номерний знак НОМЕР_1 . За наслідками ДТП, яка сталася 25.07.2017 року, вони здійснили виплату страхового відшкодування володільцю пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_2 . Розрахунок шкоди відбувся відповідно до порядку, визначеного ст.ст.22.1, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; звіту № 140 від 19 жовтня 2017 року, де встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ-211140 складає 86 476,00 грн, тоді як ринкова вартість цього транспортного засобу складає 83 150,00 грн. Для визначення вартості зазначеного транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, страхове товариство провело торги на інтернет-порталі ТОВ «Аудатекс Україна» (http://www.audatex.ua/autoonline) з визначення залишкової вартості транспортного засобу, згідно якої вартість транспортного засобу після ДТП склала 22 900,00 грн, дана пропозиція щодо купівлі автомобіля була дійсна до 02 квітня 2018 року. 13 березня 2018 року ОСОБА_1 був повідомлений про той факт, що транспортний засіб ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_2 ,є фізично знищеним. 14 березня 2018 року ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило розрахунок суми страхового відшкодування та склало страховий акт, згідно яким до виплати підлягає 62 576,00 грн (розрахунок: 86 476,00 грн - 22 900,00 грн - 1 000,00 грн (франшиза) = 62 576,00 грн). Таким чином, страхове товариство виконало всі обов`язки, покладені на нього договором. Відповідач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 25.07.2017 о 05:10 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , в смт Петриківка по вул. Кутузова в напрямку вул.Нахімова перед поворотом ліворуч не надав дорогу автомобілю ВАЗ-211140, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ-211140 зазнав механічних пошкоджень, водій та пасажири отримали тілесні ушкодження. Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10-11), власником автомобіля ВАЗ-211140, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 23.09.2017 року слідчим Петриківського ВП було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з посиланням на те, що особи, які отримали тілесні ушкодження, категорично відмовились від проходження судово-медичної експертизи (а.с.19). Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 року встановлена винність ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, проте провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.12-13). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1376231 від 24.09.2016 року, відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СТДВ «Глобус». Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №140 від 19 жовтня 2017 року, вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті ДТП складала 86,476 грн (а.с.27-30). Встановлено, що вартість транспортного засобу після ДТП складала 22 900 грн, але автомобіль ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_2 , позивачем в страхову компанію для купівлі-продажу не передавався і перебуває в його володінні. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, повідомлення про ДТП, страхового акту від 14.03.2018 року, розрахунку суми страхового відшкодування, ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило виплату відшкодування, з урахування франшизи - 1 000 грн, у розмірі 62 576 грн (86 476 грн - 22 900 грн -1 000 гр.). Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлено договором обов`язкового страхування та складає 1 000 грн, отже страхове відшкодування, відповідно, зменшено на вказану суму. Крім того, в результаті ДТП позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що автомобіль ВАЗ-211140, який належить позивачу, був пошкоджений і він був позбавлений можливості керувати транспортним засобом і у зв`язку з цим переніс фізичні незручності пересування, зазнав моральних страждань та психологічний стрес у зв`язку із ДТП, так як його близькі родичі - син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_6 , онуки отримали тілесні ушкодження і були доставлені в лікарні для лікування, будь якої матеріальної допомоги від ОСОБА_2 не отримав. Задовольняючи частково позовні вимоги, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.1166, 1167,1187 ЦК України, ст.ст. 12, п.22.1 ст.22, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що оскільки матеріальна шкода, що заподіяна потерпілому в результаті ДТП, була сплачена страховим товариством не в повному обсязі, він має право вимагати стягнення залишку невідшкодованого, одночасно як із страхового товариства, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, так і з заподіювача шкоди, відповідно до ст.1166 ЦПК України, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і він є вільним у виборі способу захисту цього права, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав. Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про те, що страхова компанія неправильно нарахувала йому суму страхового відшкодування, оскільки до неї має бути включена вартість транспортного засобу після ДТП 22 900 грн, спростовуються матеріалами справи та обставинами, встановленими судом першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при визначенні моральної шкоди не враховано ступінь його моральних страждань; психологічний стрес у зв`язку із ДТП його та близьких родичів; отримані ОСОБА_4 тілесні ушкодження, численні розсічення на обличчі, відкриту черепну травму, струс мозку; тілесні ушкодження ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здатності потерпілого або обмеження у його реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є основою для відшкодування, а також: з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції, з врахуванням вини водія ОСОБА_2 , який своїми неправомірними діями порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортного засобу позивача; заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ; постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 від 23.09.2017 року, згідно якої особи, які отримали тілесні ушкодження в результаті ДТП, категорично відмовились від проходження судово-медичної експертизи, з врахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до особистого тлумачення позивачем норм права, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. На підставі положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова