Постанова Одеський апеляційний суд № 494/651/19

Номер провадження: 33/813/299/20 Номер справи місцевого суду: 494/651/19 Головуючий у першій інстанції Лебединський С. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря Янковської Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року, в якій постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року виправлено описку, встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №201611 від 29.05.2019 року ОСОБА_1 29 травня 2019 року о 19 год. 30 хв. по вул. Пристанційній в м. Березівка Одеської області, керував автомобілем марки ВАЗ 2101, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року, в якій постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року виправлено описку, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що: 1)він не був сповіщеним про розгляд справи 11 червня 2019 року, тому в судове засідання не з`явився, та був позбавлений права на захист; 2)він не погоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, винним себе не визнає та не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння; 3)суд першої інстанції формально розглянув справу, не допитавши свідків, які б підтвердили чи спростували його вину у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні; 4)в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол є неналежним доказом, оскільки при його підписанні у ОСОБА_1 підвищився тиск від хвилювання та він підписав протокол, не прочитавши. В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Судом встановлено, що 29.05.2019 року ОСОБА_1 29 травня 2019 року о 19 год. 30 хв. по вул. Пристанційній в м. Березівка Одеської області, керував автомобілем марки ВАЗ 2101, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №201611 від 29.05.2019 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, з якого вбачається, що на місці зупинки працівниками патрульної поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. За участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що підтверджується їх поясненнями наявними у матеріалах справи та власноруч зазначено в протоколі, що ОСОБА_1 «випив 50 грамів горілки, керував автомобілем, на медичний огляд їхати не потрібно, з порушенням згоден». Доводи апелянта, що судом не викликано та не допитано свідків в судовому засіданні не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечать одне одному, тому підстави для виклику та допиту свідків в судовому засіданні відсутні. Всупереч доводів апеляційної скарги, що його не було сповіщено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, матеріали справи містять витяг з журналу телефонограм, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановлений законом спосіб (а.п.7-8). Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно з п. п. 2-7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2009 року №400/666, та була затверджена нова Інструкція та додатки до неї. Пунктами 12 діючої Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен за вимогою працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, про що ним власноруч зазначено в протоколі «на медогляд їхати не потрібно» (а.п. 2). Відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №201611 від 29.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування автомобілем, та передано керування ОСОБА_2 (а.п. 2). Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що працівники поліції діяли в суворій дотриманості Закону, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими. При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об`єктивно розглянув справу та прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення щодо правопорушника ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року, в якій постановою судді Березівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року виправлено описку залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г.Журавльов