Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4861/21

Справа № 346/4861/21 Провадження № 33/4808/817/21 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Любчика Сергія Романовича, розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 у гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, - ВСТАНОВИВ: В апеляційній скарзі захисник Любчик С.Р. просить постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, провадження по справі закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції усі докази трактував виключно з обвинувальним ухилом. Наголошує на тому, що протокол було складено після спливу двох годин з моменту зупинки, що не відповідає зафіксованому часу на відеозаписі. Посилається на неконкретність сутті пред`явленого обвинувачення у протоколі, оскільки не конкретизовано який саме установлений порядок проходження огляду було порушено ОСОБА_1 , та не конкретизоване безпосереднього місця вчинення правопорушення, зазначено виключно вулицю. Звертає увагу на те, що копію протоколу не було вручено ОСОБА_1 , жодної примітки про те, що останній відмовлявся від її отримання у протоколі не міститься, що, на думку сторони захисту, є порушенням норм закону. Наголошує на тому, що в акті огляди відсутні відомості щодо залучення свідків, й не зазначено про те, що було застосовано технічні засоби відеозапису, а в долучених до матеріалів справи відеофайлах не зафіксовано проведення огляду, запис триває 12 секунд, й здійснювався за допомогою мобільного телефону, що, на переконання апелянта, вважається недійсним. Апелянт вказує на те, що в акті огляду та направленні на огляд не заповнено всіх необхідних реквізитів. Посилається на те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування, як того вимагають приписи п. 1 ст. 266 КУпАП, що на переконання сторони захисту, свідчить про те, що поліцейські усвідомлювали, що ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння. Апелянт висловив свою незгоду зі змістом долучених до матеріалів провадження відеозаписів, які не містять жодних відомостей про особу, що їх здійснювала, а відеозапис за допомогою мобільного телефону вважає неналежним доказом, внаслідок порушення правил фіксації правопорушення. В обґрунтування своїх доводів посилається на пояснення допитаних в суді першої інстанції свідків - дружини та невістки ОСОБА_1 , що перебували разом з ним в автомобілі на час зупинки останнього, й які побоюючись епідемії коронавірусу висловили сумніви щодо обробки приладу та заборонили ОСОБА_1 проходити огляд. Вважає, що наявні у справі рапорти працівників поліції не можуть бути доказами винуватості ОСОБА_1 , оскільки виражають лише суб`єктивну думку, у зв`яжу із тим, що працівник поліції, що складав протокол з одночасним складання рапорту є зацікавленою особою. Постановою суду встановлено, що 01.10.2021 року о 23-57 год. в м. Коломия, по вул. Карпатська, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Renault Megan", номерний знак " НОМЕР_1 ", з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду, особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, захиснику Любчику С.Р. роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. В суді апеляційної інстанції: - ОСОБА_1 та його захисник Любчик С.Р. підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів викладених у ній. Вважали, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , він відмовився проходити огляд, оскільки не перебував у стані алкогольного сп`яніння, й у зв`язку із епідеміологічною ситуацєю хвилювався за ймовірне зараження через газоаналізатор. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в задоволені апеляційної скарги належить відмовити, постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції всі докази трактував з обвинувальним ухилом. Проте, вважаю, що суд першої інстанції мав достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтвердженого сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів. Зібрані по справі докази є належними та допустимими, взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортним засобом, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у постанові суду, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Сукупність доказів по справі про адміністративне правопорушення підтверджують, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів як на місці зупинки транспортного засобу, так й у відповідному закладі охорони здоров`я, відмовився, а тому, поліцейський мав всі підстави скласти протокол про адміністративне правопорушення саме за порушення п. 2.5 ПДР України. Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння, виїжджав з кафе, дійсно перетнув суцільну лінію, також й поряд з ним ще інші водії порушували правила, але чомусь зупинили саме його. Працівники поліції повідомили, що заберуть транспортний засіб, а тому він на відеозапис й сказав, що відмовляється проходити огляд. З метою з`ясування обставин події та перевірки правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, під час апеляційного перегляду досліджено відеозаписи, які містяться на компакт-диску «DVD-R» в матеріалах справи, на яких відображено та безсторонньо зафіксовані обставини події (а.п. 8). Так, на відеофайлі під №0000000_00000020211001235726_0163.МЗ4 вбачається рух транспортного засобу працівників поліції за автомобілем марки «Renault Megan», номерний знак « НОМЕР_1 », з проблисковими маячками та подачею звукового сигналу про зупинку. Вбачається, що транспортний засіб «Renault Megan», номерний знак « НОМЕР_1 » зупиняється, працівник поліції представляється водієві, якій на пропозицію працівника поліції повідомляє своє прізвище - ОСОБА_1 , й надає посвідчення водія. На запитання працівника поліції чи вживав алкогольні напої, водій категорично відмовився, а на пропозицію пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», водій погоджується. В транспортному засобі перебувають пасажири - жінки, які починають наголошувати на тому, що зараз епідемія, й є вірогідність захворіти. Після цього чути як водій каже: «Їдемо до лікарні, й я там пройду огляд». На відеозаписі під №YCOC3724 чітко вбачається як працівник поліції знов питає водія ОСОБА_1 чи згодний він пройти огляд на місця зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», водій відмовляється, після чого працівник поліції пропонує пройти огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_1 також категорично відмовився. Такі фактичні дії ОСОБА_1 , які зафіксовані змістом відеозапису, беззаперечно свідчать про його відмову від проходження огляду, оскільки зі змісту відеозапису чітко вбачається, як працівники поліції у ввічливій формі пропонували водієві пройти огляд на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку. Отже, стороною захисту не доведено, що був порушений, встановлений Законом, порядок з`ясування відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що має наслідком його недійсність. Посилання апелянта на те, що в протоколі не конкретизовано який самий установлений порядок було запропоновано працівниками поліції проходити ОСОБА_1 , й не конкретизовано номеру будинку, де був зупинений транспортний засіб, як на підставу неконкретності пред`явленого обвинувачення, не є слушним, оскільки у ст. 256 КУпАП надається перелік тих даних, що обов`язково повинні бути закріплені у протоколі для того, щоб він мав відповідну силу і щоб його неможливо було заперечувати, в той час як установлений законом порядок проходження огляду підтверджується відеодоказом, не є підставою для визнання висунутого обвинувачення неконкретним, тому будь-які підстави вважати, що патрульний поліцейський, який склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 порушив порядок виявлення ознак алкогольного сп`яніння, у даному випадку відсутні. Відсутність конкретного номеру будинку, за умови вказівки в протоколі вулиці та місця вчинення правопорушення, не є істотними порушенням та таким, що впливає на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки це не перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Наведеними вище доказами підтверджується той факт, що працівники поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_1 діяли відповідно до приписів як ст. 266 КУпАП та й приписів Інструкції. Твердження апелянта про те, що протокол було складено поза спливом 2-х годин з моменту зупинку, як на підставу визнання його недійсним, також не впливає на його законність, оскільки згідно приписів ч. 4 ст. 266 КУпАП не пізніше двох годин з моменту зупинки здійснюється саме огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння в закладах охорони здоров`я, проте в даному конкретному випадку ОСОБА_1 жодного огляду не проходив, й нормами діючого законодавства не передбачений конкретний час для складання протоколу у разі відмови особи від проходження огляду. Також, не вбачаю підстав для визнання недопустимим доказом відеофайлу, що був здійснений за допомогою мобільного телефону, про що наголошує апелянт, оскільки зміст відеозапису повністю узгоджується із суттю правопорушення, що міститься у протоколі, й особа, що зафіксована на вказаному відеодоказі є ОСОБА_1 , що не заперечується останнім. Крім того, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Враховуючи наведене вище, підстави вважати долучений до матеріалів справи відеозапис неналежним доказом по справі, відсутні, а незгода апелянта з оцінкою доказів не є підставою для скасування судового рішення. Таким чином доходжу до переконання, що працівниками поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_1 .. Зміст відеозапису повністю узгоджується й з іншими доказами по справі, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №459889 від 02.10.2021 року з приміткою про те, що водій відмовився від підписання протоколу та отримання його копії; актом огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де в графі «з результатом згоден» міститься запис - відмовився; направленням на огляд із вказівкою на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження; рапортами працівників поліції, зміст яких узгоджується із суттю правопорушення, що міститься у протоколі; копією постанови серії БАВ №556230 від 02.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ним ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.п. 1-7). Об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не має. Докази відповідають критерію належності, допустимості та в їх сукупності критерію достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 пред`явленого йому обвинувачення. Твердження апелянта про те, що рапорти працівників поліції не можуть бути доказами винуватості ОСОБА_1 , оскільки працівник поліції, який їх складав є зацікавленою особою, не впливає на законність рішення, у зв`язку із тим, що рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності із іншими доказами по справі у взаємозв`язку. Також вважаю необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що відеофіксація не відображає всіх обставин події, оскільки це жодним чином не спростовує встановлені обставини і не впливає на правильність висновку судді суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України. При цьому відеофіксація як доказ має значення у справі лише у тому разі, коли підтверджує чи навпаки спростовує, вчинення особою адміністративного правопорушення, а не фіксацію будь-яких інших подій, що не мають відношення для встановлення складу конкретного правопорушення, або обставин, що підлягають з`ясуванню і установленню судом при розгляді справи. При цьому, апеляційний суд враховує, що диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналіз перевірених і оцінених доказів переконують, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 2.5 ПДР, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Водночас, згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським з застосуванням відеозапису, а у разі неможливості його здійснення у присутності двох свідків. В даному конкретному випадку огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням відеозапису як з нагрудних камер працівників поліції, так й відеорестраторів транспортних засобів патрульної поліції, тому обов`язкової участі свідків ані під час складання акту, ані під час оформлення направлення, не передбачається, тому доводи апелянта в частині відсутності відомостей щодо залучення свідків, є безпідставними. За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а той час як, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку, як зазначено вище, не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР України. Посилання сторони захисту на те, що від проходження приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відмовилась внаслідок хвилювання за своє здоров`я, оскільки побоювалась заразитися захворюванням на коронавірсну інфекцію через прилад «Драгер», вважаю способом захисту останнього від уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки під час проходження огляду особі надається герметично запакований мундштук, що міститься в індивідуальній упаковці, й крім того, особа не була позбавлена можливості наголосити на цьому працівникам поліції й пройти огляд в медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовився. Таким чином доходжу висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності у нього поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, у разі якщо він побоювався на зараження короновірусною інфекцію через прилад «Драгер». У ході судового розгляду суд з`ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Що стосується доводів апелянта з приводу того, що матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей про відсторонення особи від керування транспортним засобом, як на підставу усвідомлення працівниками поліції, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, то вважаю за необхідним роз`яснити, що у даному конкретному випадку ОСОБА_1 було притягнено за відмову від проходження огляду, а не за керування у стані алкогольного сп`яніння, а тому такі обставини не впливають на доведеність обвинувачення за п. 2.5 ПДР України. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів стороною захисту не було. Також відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є складом ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова суду є законною та вмотивованою. У зв`язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни або скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, апеляційні вимоги апелянта щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, не можуть бути задоволені, оскільки, в апеляційному порядку перевірено, що водій ОСОБА_1 дійсно скоїв вищевказане правопорушення. За вказаних вище підстав, вважаю, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду - без змін. Керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Любчика Сергія Романовича в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло