Постанова 4852 № 160/6927/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/6927/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (головуючий суддя Кучма К.С.) у справі № 160/6927/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Першотравенської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в частині невиплати йому вихідної допомоги при звільненні та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу в сумі 140 668,8 грн. (без врахування сум податків та інших загальнообов`язкових платежів). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.12.2014 по 05.04.2019 позивач перебував на посадах начальника юридичного відділу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, начальника відділу юридичного забезпечення, кадрової роботи та координаційної діяльності з правоохоронними та судовими органами виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, начальника відділу правової та кадрової роботи виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області. Розпорядженням міського голови № 74-ВК від 05.04.2019 позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з припиненням повноважень (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України), втім станом на дату подання позовної заяви відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі 140 668,8 грн. (без врахування податків та інших загальнообов`язкових платежів). Цей факт підтверджується відповідною довідкою без номеру, в якій зазначено, що відповідач у квітні 2019 року виплатив позивачеві лише 14 741,64 грн. заробітної плати та 720,56 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 позов задоволено. Суд виходив з того, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції. Скаржник вважає, що норма п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України застосовується виключно до посадових осіб юридичної особи приватного права і не може бути застосована до регулювання трудових відносин у сфері державного управління та місцевого самоврядування. Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Позивач (його представник) в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином. Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу та письмову заяву про розгляд справи без участі його представника. До початку судового засідання відповідачем подані додаткові докази, в тому числі, на вимогу суду, на підтвердження доводів щодо фактичного існування безперервних трудових відносин з позивачем. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 згідно даним його трудової книжки (а.с.11 - 15): 30.12.2014 призначений на посаду начальника юридичного відділу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області розпорядженням міського голови № 319-ВК від 30.12.2014, прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування; 04.01.2015 переведений на посаду начальника відділу юридичного забезпечення, кадрової роботи та координаційної діяльності з правоохоронними та судовими органами виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області розпорядженням міського голови №326-ВК від 31.12.2014; 01.04.2016 переведений на посаду начальника відділу правової та кадрової роботи виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області розпорядженням міського голови № 72-ВК від 30.03.2016; 05.04.2019 звільнений з займаної посади у зв`язку з припиненням повноважень (ст.41 ч.1 п.5 КЗпП України) розпорядженням міського голови № 74-ВК від 05.04.2019. Згідно розпорядження міського голови від 08.04.2019 № 81-ВК ОСОБА_1 прийнятий на роботу для тимчасового виконання обов`язків начальника відділу правової та кадрової роботи виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області з 08.04.2019 на умовах строкового трудового договору. 16.04.2019 згідно розпорядження міського голови від 16.04.2019 № 91-ВК ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу правової та кадрової роботи виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області як тимчасово виконуючий обов`язки за згодою сторін на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Вказуючи, що при звільненні 05 квітня 2019 року позивачеві у відповідності до ст.44 КЗпП України не виплачена вихідна допомога в сумі 140 668,8 грн. (без врахування сум податків та інших загальнообов`язкових платежів), позивач звернувся з даним позовом до суду. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.06.2006 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Суд першої інстанції вірно встановив і це не спростовано відповідачем, що на час виникнення спірних правовідносин позивач в розумінні наведених вище ст.ст.2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2006 № 2493-ІІІ був посадовою особою місцевого самоврядування та мав 9 ранг в межах 5 категорії посад органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Згідно зі ст. 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України. Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов Відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно неможливості звільнення позивача з посади відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України і, як наслідок, неможливості застосування наслідків, передбачених ст.44 КЗпП України, апеляційний суд вважає неприйнятними, оскільки питання правомірності звільнення позивача з посади у зв`язку з припиненням його повноважень згідно розпорядження голови Першотравенської міської ради № 74-ВК від 05.04.2019 не є спірним у даній справі. На час вирішення спору означене вище розпорядження міського голови у встановленому порядку не скасовано, протиправним не визнано. До того ж слід зазначити, що вказана стаття 41 ЗКпП України не містить жодних застережень стосовно можливості розповсюдження вимог цієї статті на посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, міський голова, з урахуванням його повноважень, передбачених абз.4 ч.1 ст. 10 Закону № 2493-III, призначати на посаду керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування, мав відповідне право припинити повноваження позивача. Також апеляцій суд не приймає твердження відповідача щодо фактичної безперервності трудових відносин позивача з виконавчим комітетом Першотравенської міської ради. Наведені відповідачем обставини щодо зацікавленості позивача у продовженні трудових відносин з виконавчим комітетом, а саме: припинення трудових відносин за безстроковим договором 05.04.2019 та укладення строкового договору вже 08.04.2019 ніяким чином не спростовують такого юридичного факту як припинення 05.04.2019 повноважень позивача як посадової особи міського самоврядування у зв`язку з припиненням трудового договору, з чим закон пов`язує виникнення відповідних правових наслідків. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при звільненні особи зі служби в органах місцевого самоврядування з підстав, передбачених КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом. Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Отже, в спірному випадку припинення повноважень позивача 05.04.2019 є підставою для виплати йому вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України. При визначені в оскаржуваному рішенні суду суми, що належить до виплати позивачеві, - 140668,801 грн. суд першої інстанції вірно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Враховуючи, що згідно довідки відповідача № 137/24 від 15.07.2019 середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці до дати звільнення складала 23444,8 грн, відповідач мав виплатити позивачеві в день звільнення 140668,8 грн. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Наведені відповідачем доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі №160/6927/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко