Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/856/19

Справа № 297/856/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 11.02.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Гошовського Г.М. за участі захисника адвоката Бондарєвої О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 33/4806/55/20, в якій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, одружений, притягнутий до адміністративної відповідальності як такий, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №405300 ОСОБА_2 приблизно о 19:00 22.04.2019 у міжнародному пункті пропуску «Лужанка» (територія Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області) у порушення ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» пішки перетнув державний кордон України з Угорщини без дозволу відповідних органів влади. Ці дії кваліфіковані у протоколі, як правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Постановою судді Берегівського районного суду від 24.04.2019 ОСОБА_2 визнаний винним у правопорушення, передбаченому ч.1 ст. 204 КУпАП за обставин, зазначених у протоколі і підданий стягненню в вигляді адміністративного арешту на 5 діб. В апеляційній скарзі захисник Стасюк Ю.П. та Клевець В.М. просять скасувати постанову і закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Вказують, що ОСОБА_2 установленим порядком спочатку перетнув державний кордон України в Угорщину, потім зворотно і в справі немає доказів його вини. Відсутність відомостей у базі даних про повернення ОСОБА_2 на територію України не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд заслухав пояснення захисника у підтримання апеляційних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи докази, перевірив доводи апеляційної скарги і вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця ж правова норма забороняє покладання на особу обов`язку доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП). Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП). Згідно зі ст. ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Ці вимоги закону у справі не додержано. Так, частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Даних, які вказували б на наявність в діях ОСОБА_2 ознак такого правопорушення, в матеріалах справи немає. З пояснення ОСОБА_2 та з апеляційної скарги вбачається, що він має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , що містить відповідні достовірні відомості про його особу, є дійсним,а отже відповідним документом у розумінні ч.1 ст. 204-1 КУпАП, який перед цим неодноразово пред`являвся працівникам Державної прикордонної служби, як належний документ, що надає право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Доказів, які давали б підстави піддати сумніву належність поданого ОСОБА_2 уповноваженому органу Державної прикордонної служби України документу, у справі немає. Пред`явлення ним уповноваженому органу Державної прикордонної служби України свого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, правопорушенням не являється. Отже висновок суду першої інстанції про перетин ОСОБА_2 державного кордону України без відповідних документів фактичним обставинам даної справи не відповідає. З пояснень заступника начальника мобільної прикордонної застави ОСОБА_3 (який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №405300) вбачається, що останній спільно із представниками оперативно-розшукового відділу 23.04.2019 року здійснював заходи щодо розшуку порушників законодавства з прикордонних питань в межах Берегівського та Виноградівського районів Закарпатської області. Приблизно о 14:50 вони виявили громадянина ОСОБА_2 , який відповідно до бази даних «Ризик» перетнув державний кордон з України в Угорщину у пункті пропуску «Лужанка» о 18:47 годині 22.04.2019 року. Відомостей про його повернення в базі даних не було, що дало підставу вважати його потрапляння на територію України незаконним. Водночас відомості про перетин особою державного кордону з України в Угорщину та відсутність у базі даних «Ризик» відомостей про її повернення саме по собі не може свідчити про незаконність перетину державного кордону. В будь-якому разі це не доводить незаконності перетину державного кордону України саме 22.04.2019 приблизно о 19:00, тобто приблизно в той самий час коли відбувся перетин ним кордону з України в Угорщину, за який претензій до нього немає. Більше того, згідно з протоколом прикордонно-представницької зустрічі від 23.04.2019 року угорська сторона повідомила, що 23.04.2019 року о 02:30 на відстані 400-500 м від пункту пропуску «Лонья» був зупинений транспортний засіб марки «Тойота Ленд Крузер», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням громадянина України ОСОБА_2 .. Отже, 23.04.2019 року о 02:30 годині ОСОБА_2 ще перебував на території Угорщини, а тому аж ніяк не міг здійснити незаконний перетин державного кордону з Угорщини в Україну 22.04.2019 приблизно о 19:00. Апеляційний суд вважає, що незаконний перетин ОСОБА_2 державного кордону України 22.04.2019 приблизно о 19:00 недоведений. Керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді Берегівського районного суду від 24.04.2019 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП, скасувати, провадження в справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гошовський Г.М.