Постанова Донецький апеляційний суд № 263/6137/18

22-ц/804/915/20 263/6137/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/6137/18 Номер провадження 22-ц/804/915/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Попової С.А., Ткаченко Т.Б., секретар судового засідання Герасимова Г.Є. сторони : позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2018 року, у складі судді Скрипниченко Т.І., в с т а н о в и в: У травні 2018 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 вересня 2011 року з відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складався з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав і тому, станом на 31 березня 2018 року, має заборгованість в загальній сумі 40 972,38 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 2293,52 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 35951,60 грн; 300 грн заборгованість за пенею та комісією; штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн - фіксована частина та 1927,26 грн - процентна складова. Просили стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 40 972,38 грн та судовий збір 1762 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 вересня 2011 року у розмірі 38245,12 грн, з них: 2293,52 грн - заборгованість за кредитом; 35951,60 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1638,66 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання; суд не витребував у позивача довідку щодо строку дії кредитної картки, яка співпадає зі строком кредитування; не врахував, що у якості доказу укладеного кредитного договору між сторонами, банк надав суду тільки анкету-заяву від 26 вересня 2011 року, у якій не вказано ні сума кредиту, ні процентна ставка, ні строк кредитування, ні номер кредитної картки, пов`язаної з даним кредитом; строк позовної давності для стягнення заборгованості по процентам сплив, виходячи з розрахунку заборгованості за період з 26 вересня 2011 року до 01 березня 2015 року; банк підтвердив, що строк дії картки сплив 28 лютого 2015 року, а останній платіж зроблено у липні 2014 року, проте з позовом банк звернувся до суду тільки у травні 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Малервейн М.С. посилається на те, що доводи скарги позивача про відсутність між сторонами узгодження щодо розміру процентів за користування кредитним коштами не можуть бути підставою для відмови банку у позові в цій частині, оскільки за таких обставин, суд мав можливість вирішити питання про стягнення процентів з боржника за обліковою ставкою НБУ. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Мельник О.Р., яка підтримала скаргу, заперечення проти скарги представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Малервейн М.С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, крім іншого, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Так, не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилається на те, що суд належним чином не повідомив його про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило їх можливості заперечувати проти позову та надати відповідні аргументи. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи скарги заслуговують на увагу і є підставою для скасування рішення. Встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом 14 травня 2018 року. Зі справи вбачається, що як у заяві про перегляд заочного рішення, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що він не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи було призначено в суді першої інстанції на 25 червня 2018 року о 08.15 год.(а.с.46). В подальшому, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, розгляд було відкладено на 08.00 год. 06 серпня 2018 року і цього ж дня у справі ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.58-60). При цьому, матеріали справи взагалі не містять даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення судового засідання. До справи долучено два конверти, які направлялися на адресу ОСОБА_1 , з відміткою поштового відділення про невручення судової повістки та повернення до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с.48,53). Вказане не є належним повідомлення про дату судового розгляду, що узгоджується, як з нормами ЦПК України, які врегульовують процедуру судових викликів, так і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах: від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280 цс 18, від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507 цс

18. Відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України урегульовано процедуру надсилання судових повісток учасникам справи, а розписки про одержання судової повістки мають знаходитись у справі. Статтею 223 ЦПК України врегульовуються наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, у тому числі, яка належним чином не повідомлена про дату і місце судового засідання. У порушення наведених норм процесуального права суд першої інстанції ухвалив рішення, не повідомивши відповідача про дату судового засідання, чим порушено право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що йому не було відомо про ухвалення спірного рішення та справа розглянута у його відсутність в ході розгляду справи в апеляційному порядку не спростовані. Наведене свідчить, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, внаслідок чого відповідач не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами та захистити свої права шляхом заперечень проти позову. Отже, з урахуванням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права при його постановленні, з ухваленням нового рішення, оскільки порушення норм процесуального права призвела до ухвалення незаконного рішення. Розглядаючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26 вересня 2011 року, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи наступне. У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 26 вересня 2011 року уклав кредитний договір б\н з позивачем та отримав кредит у розмірі 7200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту. Відповідач умов кредитного договору не виконав, внаслідок чого, станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість в сумі 40 972,38 грн, яка складається з наступного: з заборгованості за кредитом 2293,52 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 35951,60 грн; 300 грн. заборгованість за пенею та комісією; штрафи 500 грн. - фіксована частина та 1927,26 грн. - процентна складова. Не погоджуючись з заочним рішенням суду відповідач, крім іншого, посилався також на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропустило строки позовної давності для звернення до суду і про це він, як особа, що не була присутня в судовому засіданні при розгляді справи, заявляв при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення (а.с.71-77, 81-87). Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18, яка, в силу ст.263 ЦПК України, є обов`язковою для застосування судом. Встановлено, що термін дії картки, виданої ОСОБА_1 , було визначено до лютого 2015 року. Таким чином, кредитний договір, укладений між сторонами, діяв до 28 лютого 2015 року, після чого у банка виникло право вимоги повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності. Останній платіж з погашення заборгованості позичальник здійснила у квітні 2014 року, проте даний позов пред`явлено до суду лише у травні 2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Посилання представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Малервейн М.С. в суді апеляційної інстанції на те, що, згідно з розрахунком заборгованості останній платіж в розмірі 19,18 грн мав місце у жовтні 2014 року, не змінюють тих обставин, що строки позовної давності для пред`явлення вимог до ОСОБА_1 закінчилися. Тим більше, що вказаний платіж, як і декілька попередніх є автоматичним списанням коштів з рахунку відповідача, а не його добровільним виконанням умов кредитного договору. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Судом установлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 212-214 ЦПК України 2004 року з`ясував обставини справи та дійшов висновку про відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в позові, застосувавши позовну давність до вимог банку про стягнення кредиту та процентів за користування кредитом. За положеннями ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Тому, не можуть бути задоволені і додаткові вимоги банку про стягнення з боржника заборгованості за пенею та комісією 300 грн; штрафів 500 грн - фіксована частина та 1927,26 грн - процентна складова. Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором без номеру від 26 вересня 2011 року в загальному розмірі 40 972,38 грн та судового збору 1762 грн, є безпідставними і, скасувавши рішення, апеляційний суд відмовляє у позові про стягнення вказаної заборгованості у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності. Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При перегляді справи за апеляційною скаргою апеляційний суд враховує постанови Верховного Суду від 02 вересня 2019 року справа № 212/11305/13-ц провадження № 61-26185св18, від11 вересня 2019 року справа № 623/99/17 провадження № 61-33369св18. Посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу на необхідність стягнення з ОСОБА_1 процентів за обліковою ставкою НБУ апеляційний суд вважає безпідставним. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверенням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За вимогами ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14 травня 2018 року, свої вимоги до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів та пені, крім підписання відповідачем анкети-заяви про видачу кредиту, банк обґрунтував Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які є невід`ємною частиною договору від 26 вересня 2011 року, в яких була обумовлена процентна ставка за користування кредитними коштами. Однак, будь-яких вимог з посиланням на необхідність застосування судом першої інстанції при вирішенні спору положень ч.2 ст.1048 ЦК України щодо визначення процентів з урахуванням облікової ставки НБУ, позивач не заявляв. Суд апеляційної інстанції не вправі давати оцінку обставинам, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та самостійно змінювати підстави позову. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, а у позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено, з позивача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 2643 грн, оплата якого була відстрочена ОСОБА_1 за його заявою при подачі апеляційної скарги до ухвалення рішення по суті. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2018 року скасувати. У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номеру від 26 вересня 2011 року в сумі 40 972,38 грн відмовити. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UА798999980000031211256026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 2643 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Дата складення повного судового рішення 21 лютого 2020 року. Судді: Л.М. Кочегарова С.А. Попова Т.Б. Ткаченко