Постанова Вінницький апеляційний суд № 153/1544/19

Справа № 153/1544/19 Провадження № 22-ц/801/281/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 рокуСправа № 153/1544/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого : Копаничук С.Г. суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В. при секретарі: Константинові А.К. учасники справи : позивач : Акціонерне товариство «Альфа-Банк» відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2019 року, ухвалене судом під головуванням судді Гаврилюк Т.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,- В с т а н о в и л а : У жовтні 2019 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Вказало, що 15.04.2008 року між позивач та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредиту №700005688 на купівлю автотранспортних засобів. Позивач, як кредитор, надав ОСОБА_1 у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19370,01 доларів США, зі сплатою 14,50 відсотків річних. Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові. Крім того, з метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, банк уклав Договір поруки №700005688-П від 15.04.2008 року з ОСОБА_2 . У порушення умов договору кредиту, позичальник ОСОБА_1 , свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11.08.2019 року утворилась прострочена заборгованість у розмірі 2709732,28 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 429863,81 грн.; сума заборгованості за відсотками - 152874,31 грн.; сума заборгованості з пені за користування кредитом, що підлягає стягненню за останній календарний рік - 2126994,16 грн. Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати та 3% річних за період з 23.09.2016 року по 24.09.2019 року, що станом на 24.09.2019 року становить 191118,54 грн., з яких: 3% річних - 38723 грн.; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 152395,54 грн. Просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану заборгованість, а також судові витрати. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2019 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 191118,54 грн. та судові витрати в розмірі 2866,78 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що суд не з`ясував всіх обставин справи та безпідставно дійшов висновку про порушення прав позивача. Вказав, що суд не повідомив відповідачів належним чином про дату та час розгляду справи, тим самим позбавив відповідачів можливості надати докази на які посилається заявник апеляційної скарги. Зазначив, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15.02.2016 року у справі №153/1380/14 порука ОСОБА_2 визнана припиненою і у стягненні з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості відмовлено. Крім того вважає, що спір між позивачем та ним на момент розгляду справи вже фактично вирішено, оскільки заборгованість по кредитному договору ним вже фактично погашено. Зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 не оскаржувалось, тому в частині стягнення заборгованості з нього апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду вказаним вимогам відповідає. Суд першої інстанції встановив, що 15.04.2008 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Альфа-Банк» кредитний договір №700005688, згідно якого отримав кредит на придбання транспортного засобу 19370,01 доларів США під 14,5 відсотків річних. З погашенням на умовах, передбачених договором, ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений і погодився з умовами кредитування, графіком платежів, розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту, реальною процентною ставку, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг та датою останнього повернення кредиту 16.04.2015 року, проте належним чином зобов`язання не виконував і останній раз здійснив погашення заборгованості 16 серпня 2009 року. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 15.04.2008 року уклав з ЗАТ «Альфа-Банк» договір поруки №700005688-П, згідно якого взяв на себе солідарну відповідальність за порушення ОСОБА_1 обов`язків перед банком. Оскільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, станом на 11.06.2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором №700005688 від 15.04.2008 року у розмірі 729650,97 доларів США, яка, по курсу НБУ станом на 11.06.2019, становить 18472253,29 грн. з яких: заборгованість за кредитом 16979, 55 доларів США, що еквівалентно 429863,81 грн.; заборгованість по відсотках 6038,51 доларів США, що еквівалентно 152874,31 грн.; заборгованість за пенею 706632,91 долари США, що еквівалентно 17889515,17 грн.; заборгованість за пенею за останній календарний рік за кредитним договором №700005688 від 15.04.2008 84015,92 доларів США, що еквівалентно 2126994,16 грн. Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3 відсотки річних за користування кредитом , що підлягає стягненню станом на 24.09.2019 року становила 191118,54 грн. та складалась з: нараховані 3 % річних 38723 грн.; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ 152395, 54 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів порушення своїх прав належними, достовірними і достатніми доказами, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості, а відповідачі підстав для стягнення заборгованості не спростували. Постановляючи рішення у справі, суд належним чином повідомляв учасників справи про час та місце розгляду справи, вірно встановив обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, які перевірив та оцінив відповідно до ст. 89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду та порушення прав відповідача ОСОБА_1 через нез`ясованість обставин, що мають значення для її розгляду, в зв`язку з розглядом справи у відсутність відповідачів та належного повідомлення, не заслуговують на увагу. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини 3 та 4 статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадках наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Крім того, згідно з частиною 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасник судової справи зобов`язаний добросовісно користуватися своїми правами, що покладає на його обов`язок у розумні проміжки часу цікавитися перебігом розгляду справи, а також - повідомляти суду про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судові засідання, ст.ст. 44, 131 ЦПК України Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції направляв судові повістки за адресами, зазначеними відповідачами у кредитному договорі та договорі поруки, що співпадали з місцями їх реєстрації, зазначеними у копіях їх паспортів, що наявні в матеріалах справи. Крім того, враховуючи неотримання останніми судових повісток по пошті, 19.11.2019 року суд здійснив виклик відповідачів шляхом розміщення оголошення про виклик відповідачів до суду на офіційному сайті суду. Отже, не отримавши повідомлення про отримання судових повісток, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідачів про місце та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду, виконав всі норми процесуального закону щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, а тому обгрунтовано розглянув справу на підставі наявних у ній та наданих позивачем доказів. Посилання відповідача на те, що ні він, ні ОСОБА_2 не отримували повістки через зміну місць проживання є необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до абзацу 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Згідно абзацу 10 вказаної норми реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Вказавши про зміну місця проживання у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 доказів, що б підтверджували реєстрацію місця його проживання за новою адресою, суду не надав, про зміну місця проживання чи перебування суд не повідомляв. Відтак, не виконання відповідачем вимог зазначеного закону, внаслідок чого відповідачі не приймали участь в судових засіданнях, не є підставою для оцінки судом наданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги нових доказів, переоцінки встановлених судом обставин справи та скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З цих підстав, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судом рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року у цивільній справі №153/1380/14, яким припинена порука ОСОБА_2 , оскільки останнє суду не надавалось і предметом дослідження не було. Крім того, ОСОБА_2 в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував, апеляційний суд в даний час переглядає оскаржуване рішення за скаргою ОСОБА_1 . Відповідно, доводи скарги, що стосуються іншої особи, яка не оскаржувала рішення суду, апеляційним судом підлягають відхиленню. При цьому, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у виді інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.09.2016 року по 24.09.2019 року, ПАТ «Альфа Банк» фактично просив суд стягнути заборгованість, що являє собою відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання перед ним. За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що питання про відшкодування заборгованості між ним та банком фактично виконано, а заборгованість за кредитним договором стягнуто на підставі виконавчого листа №6-2104/10 від 29.10.2010 року, що перебував на виконанні у Шевченківському РВДВС м.Київ ГТУЮ у м. Києві. Вказаний виконавчий лист видано Новозаводським районним судом м. Чернігів на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації « Всеукраїнський фінансовий союз» від 13.05.2010 року у справі №833-10/90/10, за яким на користь ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 156413,43 грн. Однак, апеляційний суд відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні у Шевченківському РВДВС м.Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження №39186858 зі статусом «Відкрито». Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18. Оскільки зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, кредитні кошти банку не повернув, позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» про стягнення заборгованості у виді інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення. Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про неправомірність рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості є необґрунтованими. Інші доводи скарги також правильні висновки суду не спростовують . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, останнє підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Головуючий : Копаничук С.Г. Судді: Медвецький С.К. Оніщук В.В.