Ухвала КЦС ВС № 757/8760/17-ц

Ухвала 13 лютого 2020 року м. Київ справа № 757/8760/17-ц провадження № 61-1166ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати право власності по 1/2 за нею та ОСОБА_2 на майно, а саме: садовий будинок, загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, розташований у сільськогосподарському товаристві «Зоря» (далі - СТ «Зоря») за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, площею 0,11 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: СТ «Зоря», смт. Козин, Обухівський район, Київська область; житловий будинок, загальною площею 572,50 кв. м, житловою площею 260,90 кв. м, позначеного у плані літерою «А», сараю, позначеного у плані літерою «Є», споруд, позначених у плані за № 1-3, літерою «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 1000,00 кв. м, кадастровий номер 82:125:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 лютого 2017 року, та скасувати державну реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований у СТ «Зоря» за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку. Також просила визнати недійсним з моменту укладення договори купівлі-продажу від 27 лютого 2017 року, укладені між ОСОБА_2 та компанією «Феномен Солюшенс ЛТД» та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 . Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на садовий будинок, загальною площею 476,2 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, розташований у СТ «Зоря» за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:03:042:0054, площею 0,11 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: СТ «Зоря», смт. Козин, Обухівський район, Київська область; житловий будинок, загальною площею 572,50 кв. м, позначеного у плані літерою «А», сараю, позначеного у плані літерою «Є», споруд, позначених у плані за № 1-3, літерою «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 1000,00 кв. м, кадастровий номер 82:125:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 м. Київ . Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. 03 лютого 2020 року публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року. Крім того, ПАТ «МТБ Банк» просило поновити строк на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, він підлягає поновленню. Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою. На підставі вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З огляду на частини першу та другу статті 149 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Згідно пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги), позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Предметом позову у даній справі є поділ майна подружжя, а саме - нерухомого майна, тому такий захід забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спірне нерухоме майно станом на день постановлення ухвали, що оскаржується, належало відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, позивачем доведено те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову без будь-яких належних доказів належності спірного нерухомого майна відповідачу ОСОБА_2 , невірно встановлено обставини справи та помилково застосовано види забезпечення позову, чим були порушені права ПАТ «МТБ Банк», є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги), для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені. Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити публічному акціонерному товариству «МТБ Банк» строк касаційного оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року. У відкритті касаційного провадження у справі зазаявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко