Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.002698

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002698 пров. № 857/13683/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (суддя першої інстанції Карп`як О.О., м. Львів, повний текст складено 20.11.2019), В С Т А Н О В И В : 29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу в розмірі 83% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсацій втрати частини доходів, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 83% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 83% від відповідних сум грошового забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання відповідача нарахувати йому компенсації втрати частини грошових доходів з 01.01.2018 до повної компенсації втрачених доходів та в цій частині постановити нове - про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» має право на компенсацію втрати частини грошових доходів. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Апелянт в прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати йому компенсації втрати частини грошових доходів з 01.01.2018 до повної компенсації втрачених доходів. Відтак, апеляційний суд з урахуванням вимог частини 1 статті 308 КАС України переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах зазначених доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, суд першої інстанції врахувавши обставини справи та висновки Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18 частково задовольнив позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 83% від відповідних сум грошового забезпечення. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо нарахуванням компенсацій втрати частини доходів, суд першої інстанції виходив з того, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до положень статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно положень статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону №2050-III). Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно положень статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що пенсія на момент розгляду справи не була нарахована і виплачена, то позовні вимоги про стягнення з ГУ ПФУ компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати з вирахуванням подальших втрат до часу виплати компенсації, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2020 року у справі №134/87/16-а та від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення про визнання протиправним та скасування постанови . Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 243, ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський В. Я. Качмар