Постанова 4851 № 440/2765/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 р.Справа № 440/2765/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Старосуда М.І. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. представника відповідача Масюк П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 15.10.19 року по справі № 440/2765/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (надалі -відповідач-2) в якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу від 11.05.2019 №Ф-35816-55; - визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 05.07.2019 №3090/16199-99-11-05-0225. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-35816-55. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 05.07.2019 №3090/16199-99-11-05-0225 відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. Відповідач-1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 12.12.2001; вид діяльності - діяльність у сфері права /а.с. 16-17/. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 13.03.2002 № 17-120/141 позивач взятий на облік як платник податків від 19.02.2002 у Миргородській ОДПІ /а.с. 15/. Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується недоїмка у розмірі 9267,06 грн /а.с. 18/. 11.05.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35816-55 на суму 9267,06 грн /а.с. 14/. Позивач не погоджуючись із зазначеною вимогою оскаржила її до ДФС України. ДФС України у рішенні про результати розгляду скарги від 05.07.2019 № 3090/16/99-99-11-05-02-25 зазначено, що частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску: є фізичні особи-підприємці, утому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями. Відповідно до зазначених норм, скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI особи, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Указано, що дія частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Зазначено, що скаржник перебуває на обліку в органах доходів і зборів, як фізична особа-підприємець з 12.12.2001 та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - встановлення ознаки з 24.11.2004. При цьому станом на дату формування оскаржуваної вимоги скаржник не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Інформація щодо припинення/зупинення незалежної професійної діяльності - відсутня. Відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості скаржника станом на 30.04.2019, становить 9267,06 грн. Поряд з тим, в АІС "Податковий блок" у реєстрі страхувальників наявна відмітка щодо пільги по сплаті єдиного внеску у скаржника з 03.01.2018, у зв`язку з отриманням пенсії за віком. З урахуванням вказаного та на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-35816-55 відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 11.05.2019 № Ф-35816-55 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 29.05.2019 б/н - без задоволення /а.с. 21-22/. Скасовуючи вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу від 11.05.2019 №Ф-35816-55, суд першої інстанції виходив з її протиправності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом оскарження у справі є вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу від 11.05.2019 №Ф-35816-55 у розмірі 9267,06 грн. Вказана недоїмка виникла у період з 2017 р. по 2018 р. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Пунктом 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VІ, в редакції з 01.01.2017 року, установлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на 01.01.2017 року) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом (а.с.43). Враховуючи приписи ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та те, що позивач народилася у період з 01.10.1957 року по 31.03.1958 року, то колегія суддів зазначає, що позивач станом на 01.01.2017 року досягла віку, який надає право на пенсію, а саме: 56 років 6 місяців. Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 30.08.2019 року №557/02.22-10 (а.с.51) слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та одержує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років з 15.06.2000 року. Отже, станом на 01.01.2017 року позивач була пенсіонером за віком, а тому за приписами ч.4 ст. 4 Закону № 2464-VІ з 01.01.2017 року звільнялася від сплати за себе єдиного внеску. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, перше речення частини четвертої статті четвертої Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" викладено в такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу". Отже, з аналізу наведених приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" слідує, що з 11.10.2017 року від сплати за себе єдиного внеску звільняються, зокрема, фізичні особи - підприємці, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. З матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.12.2001 року, що підтверджується витягом з ЄДРЮО, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи та з 13.03.2002 року перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.15,16,25). В стані припинення підприємницької діяльності станом на дату формування оскаржуваної податкової вимоги не перебуває. Станом на 11.10.2017 року досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримує відповідно до закону пенсію. Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що з 11.10.2017 року позивач звільняється від сплати єдиного внеску, як фізична особа-підприємець. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI). Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI). Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1. З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1). Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1). За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок №

435. Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5). У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70). За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43). У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску як особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Колегія суддів зазначає, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою. До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». З матеріалів справи слідує, що позивач після отримання 24.11.2004 року свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю не подавала заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість 24.11.2004 року відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності. Отже, колегія суддів вважає, що дії контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску. При цьому, колегія суддів зазначає, що закріплене пунктом 4 розділу VI Порядку № 1162 право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви. Крім того, колегія суддів зазначає, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, то відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 04.12.2019 року по справі №520/3939/19, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскаржувані дії відповідача узгоджуються з приписами Порядку № 435, колегія суддів вважає недоречними, оскільки приписи Порядку № 435, яким передбачено обов`язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. При цьому положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено. За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону. Колегія суддів також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності. При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України» (цитовані у пункті 65 цієї постанови), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску. Також, колегія суддів вважає, що відповідачем без відповідних правових підстав складено та направлено вимогу, виходячи з наступного. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). З матеріалів справи встановлено, що відповідач самостійно визначив зобов`язання позивачу зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та І квартал 2018 року шляхом проведення розрахунків на підставі абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, тобто у розмірі мінімального страхового внеску. Проте, Закон №2464-VI та Інструкція №449, визначаючи обов`язок фіскального органу щодо здійснення контролю за своєчасністю нарахування і сплати єдиного внеску, наділяє відповідний орган виключно повноваженнями на проведення перевірок на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців. Таким чином, єдиний внесок може бути або визначений платником самостійно (шляхом подання звітності), або нарахований контролюючим органом за результатами перевірки платника єдиного внеску. Колегія суддів зазначає, що статтею 9 Закону №2464-VI чітко визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, відповідач мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок. Проте, позивач не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались у позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. При цьому, відповідачем на вимогу суду не надано документи на підставі яких відбулося нарахування єдиного внеску. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що нарахування єдиного внеску та складання вимоги відбулося в автоматичному режимі, при цьому, представник відповідача пояснив, що ні акт перевірки, ні будь-які документи податкової звітності або бухгалтерського обліку не були підставою для складання вимоги. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, тобто з кожного з визначених Інструкцією джерел окремо. Структура даної норми, з огляду на вживання у ній законодавцем сполучника "та", свідчить про те, що підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) може бути або акт документальної перевірки та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, або звіт платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів. Тобто, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки і є допоміжним джерелом при нарахуванні єдиного внеску. Крім того, колегія суддів зазначає, що такої підстави нарахування єдиного внеску, як дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, що зазначена в п. 4 розділу VI Інструкції №449, стаття 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачає. Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що контролюючим органом безпідставно було здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 440/2765/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 21.02.2020 року