Постанова 4851 № 440/6038/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 р.Справа № 440/6038/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. представника відповідача Казмерчук М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, по справі № 440/6038/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №Ф-3769-23 від 10.08.2020 про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 13 557,43 грн; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду. 24 грудня 2020 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву, в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 №Ф-3769-23 та зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї відомостей про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області №Ф-3769-23 від 10.08.2020 про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 13 557,43 грн та від 09.11.2020 № Ф-3769-23 на суму 15 635,55 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) шляхом виключення інформації щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 635,55 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29.09.10 зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності за КВЕД-2010: діяльність у сфері права (69.10). Того ж дня позивач взятий на облік як платник податків і зборів в ДПІ у м. Полтаві, що сторонами не заперечується. Поряд з цим, на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.09.95 №8 позивач набув право на зайняття адвокатською діяльністю. 15.07.13 позивача взято на облік в ДПІ у м. Полтаві як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. 29.03.18 ОСОБА_1 подано до ДПІ у м. Полтаві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2017 рік з розрахунку мінімального страхового внеску у розмірі 704,00 грн щомісяця, що загалом становить 8448,00 грн. У звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахував як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). Крім того, позивачем 21.03.19 подано до ДПІ у м. Полтаві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 11376,24 грн. При цьому у звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахував як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Разом з цим, відповідачем 12.11.18 сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф-3769-23 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено платника єдиного внеску про наявну станом на 31.10.18 недоїмку у розмірі 15765,02 грн. З урахуванням наведеного, Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-3769-23У, у якій зазначено, що станом на 12.02.19 недоїмка зі сплати єдиного внеску становить 18222,20 грн, а сума боргу, що передається для стягнення у примусовому порядку складає 13307,84 грн. Крім того, 18.06.19 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф-3769-23 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено платника єдиного внеску про наявну станом на 31.05.19 недоїмку у розмірі 16674,68 грн. Не погодившись з вимогами Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.11.18 №Ф-3769-23У та від 18.06.19 №Ф-3769-23, позивач оскаржив їх до суду Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 440/2554/19 /а.с. 18-22/, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 /а.с. 23-26/ позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 листопада 2018 року №Ф-3769-23У та від 18 червня 2019 року №Ф-3769-23. 10.08.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано нові вимоги № 3769-23 на суму 13557,43 грн, яку вручено 26.08.2020 та від 09.11.2020 № Ф-3769-23 на суму 15 635,55 грн, яку вручено 21.12.2020. Позивач не погодився із зазначеними вимогами та звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 8.07.10 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI). За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. А пункт п`ятий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Колегія суддів зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі застрахованої особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту. Платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність (у т.ч., займаються адвокатською діяльністю). У цій справі позивач одночасно взятий на облік у контролюючому органі як платник єдиного внеску з ознаками провадження діяльності як фізична особа - підприємець та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). З матеріалів справи слідує, що оскаржуваними у цій справі вимогами контролюючий орган нарахував ОСОБА_1 єдиний внесок за період 2017-2019 р.р. як фізичній особі - підприємцю. Однак, за твердженням позивача, він підприємницькою діяльністю у спірний період не займався, а єдиний внесок ним нарахований та сплачений як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, про що подано звітність до контролюючого органу. Так, з матеріалів справи слідує, що на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.09.95 №8 позивач набув право на зайняття адвокатською діяльністю. 15.07.13 позивача взято на облік в ДПІ у м. Полтаві як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. Позивачем 29.03.18 було подано до ДПІ у м. Полтаві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2017 рік з розрахунку мінімального страхового внеску у розмірі 704,00 грн щомісяця, що загалом становить 8448,00 грн. У звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахував як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). Крім того, позивачем 21.03.19 подано до ДПІ у м. Полтаві звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2018 рік у розмірі 11376,24 грн. При цьому у звіті зазначено, що суму єдиного внеску позивач розрахував як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Визначальним у контексті цього спору є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати єдиного внеску за себе як за самозайняту особу. При цьому суд зауважує, що покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску ще й як за фізичну особу - підприємця буде надмірним тягарем, адже за відсутності факту ведення підприємницької діяльності та визначення її фінансового результату, позивач має сплатити обов`язкові платежі до бюджету. Крім того, з матеріалів справи слідує, що підставою визначення у цій справі оскаржуваними вимогами № Ф-3769-23 від 10.08.2020 року та № Ф-3769-23 від 09.11.2020 року суми недоїмки зі сплати єдиного внеску було нарахування позивачу недоїмки скасованими в судовому порядку вимогами. Так, з матеріалів справи слідує, що відповідачем 12.11.18 було сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф-3769-23 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено платника єдиного внеску про наявну станом на 31.10.18 недоїмку у розмірі 15765,02 грн. Крім того, 18.06.19 Головним управлінням ДФС у Полтавській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф-3769-23 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено платника єдиного внеску про наявну станом на 31.05.19 недоїмку у розмірі 16674,68 грн. Не погодившись з вимогами Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.11.18 №Ф-3769-23У та від 18.06.19 №Ф-3769-23, позивач оскаржив їх до суду Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 440/2554/19 /а.с. 18-22/, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 /а.с. 23-26/ позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 листопада 2018 року №Ф-3769-23У та від 18 червня 2019 року №Ф-3769-23. Полтавський окружний адміністративний суд приймаючи рішення від 07.10.2020 у справі № 440/2554/19 та скасовуючи вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.11.18 №Ф-3769-23У та від 18.06.19 №Ф-3769-23 виходив з того, що підстави нарахування позивачу єдиного внеску як фізичній особі- підприємцю відсутні, а визначена у цих вимогах сума недоїмки зі сплати єдиного внеску була фактично погашена ОСОБА_1 за рахунок сплати єдиного внеску, як особою яка провадить незалежну професійну діяльність. Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи вище наведене, а також те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним нарахування скасованими вимогами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як фізичній особі підприємцю, суми якого увійшли до недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеної у цій справі, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність нарахування позивачу недоїмки оскаржуваними у цій справі вимогами. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - позивача шляхом виключення інформації про борг з єдиного внеску, з огляду на таке. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 ( далі - Порядок № 422). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції. Згідно із пунктами 3, 5 розділу І Порядку № 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Аналіз положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а). З матеріалів справи слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 440/2554/19 /а.с. 18-22/, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як фізичній особі - підприємцю, вимогами від 12.11.18 №Ф-3769-23У та від 18.06.19 №Ф-3769-23 визнано протиправним, проте визначена такими вимогами сума недоїмки не була виключена з інтегрованої картки позивача, що спричинило нарахування позивачу оскаржуваними у цій справі вимогами недоїмки зі сплати єдиного внеску. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення інформації щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 по справі № 440/6038/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 26.05.2021 року