Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 389/08/2070

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 р.Справа № 389/08/2070 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 389/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича, Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019р. заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 по справі № 389/08/2070 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника директора Інституту підготовчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Мусієнка І.І., Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. про зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 по справі №389/08/2070 залишено без змін. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу та переглянути за нововиявленими обставинами справу та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги норм матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник Служби безпеки України та Голови Служби безпеки України у письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р. по справі № 389/08/2070 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України, Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України Мусієнка Івана Івановича відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 по справі № 389/08/2070 - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.09.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року у справі № 389/08/2070, оскільки касаційна скарга була необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки, заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права. 30.12.2016р ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив суд: 1) скасувати за нововиявленими обставинами постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі № 389/08/2070; 2) новим судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду, ухваленим за нововиявленими обставинами: - визнати протиправним та скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "е" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України; - визнати протиправним та скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_2 від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1 "; - визнати протиправною бездіяльність відповідача Голови Служби безпеки України, що полягає у не скасуванні ним в порушення частини третьої статті 5 Закону України "Про Службу безпеки України" наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; - зобов`язати відповідача Голову Служби безпеки України вчинити певні дії, а саме: зобов`язати відповідача Голову Служби безпеки України скасувати наказ Голови служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; - поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; - зобов`язати відповідача Службу безпеки України нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник ОСОБА_1 має право як військовослужбовець; - стягнути з відповідача Служби безпеки України, ідентифікаційний код юридичної особи 00034074, на користь позивача ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 679566 гривень 21 копійка (шістсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 21 копійка, нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою за період з 01 січня 2008 року по 27 квітня 2015 року грошового забезпечення внаслідок його незаконного звільнення зі Служби безпеки України. 3) на підставі частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з застосуванням за аналогією закону частини дев`ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати таким, що не відповідає частині першій статті 61 Конституції України, наказ Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що нововиявленою обставиною є те, що ані заявнику, ані суду не була відома та не могла бути відомою обставина станом на час винесення рішення у справі 14.05.2015 року, що згідно ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України з 01.12.2016 року стане обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 р. у справі №К/800/32792/16, відповідно до якої у справі про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі не підлягає застосуванню Постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 р. №21-389а13, тобто не підлягає застосуванню частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у справах про звільнення, працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, та, відповідно, підлягає застосуванню частина друга статті 99 КАС України, у редакції станом на 06.09.2007 р., згідно з якою строк звернення до адміністративного суду складав 1 рік з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №389/08/2070 відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 2 зазначеної норми Закону визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, заявник в якості нововиявленої обставини посилається на той факт, що у подібних спірних правовідносинах Вищий адміністративний суд України прийняв 01.12.2016 р. рішення у справі №К/800/32792/16, відповідно до якого у справі про поновлення особи на військовій службі не підлягає застосуванню Постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 р. №21-389а13, тобто не підлягає застосуванню частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у справах про звільнення, працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що з дослідженої судом постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року вбачається, що ухвалюючи судове рішення, суд виходив з того, що позивача було звільнено в запас наказом голови Служби безпеки України від 29.09.2006 №1533-ос, наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 позивач був виключений зі списків особового складу, про що йому стало відомо 11.10.2006 року, а з позовом до суду він звернувся лише 06.09.2007 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовною заявою. Отже, доводи заяви позивача та обставини про прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 01.12.2016 р. по справі №К/800/32792/16 у подібних правовідносинах, що визначаються ним, як нововиявлені істотні обставини, фактично зводяться до незгоди з правовими висновками суду, викладеними в постанові від 14.05.2015 по справі № 389/08/2070, з якими в подальшому погодилися суд апеляційної та касаційної інстанції. Між тим, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінились після ухвалення судового рішення. Принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, вимагає, в тому числі, щоб, якщо суди остаточно визначили питання, їхнє рішення не повинно ставитись під сумнів. Колегія суддів зазначає, що важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти України" від 03.12.2003 року юридична визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Європейський суд з прав людини допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Відповідно до позиції Пленуму Вищого адміністративного суду, що міститься в Постанові "Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" №7 від 22.05.2015р. в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені заявником обставини не містять в собі ознак нововиявлених, а тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського окружного адміністаривного суду від 14.05.2015 року за нововиявленими обставинами відсутні. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року по справі № 389/08/2070 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 21.02.2020 року