Постанова 4857 № 1.380.2019.000121

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.000121 пров. № А/857/10684/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів, повний текст складено 31.07.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просив визнати протиправним і скасувати Наказ № 4054 Головного Управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині його звільнення його; поновити на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції 26 грудня 2018 року стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - без змін. 07.02.2020 представником Торопчин О.Д. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 за нововиявленими обставинами. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 в даній адміністративній справі. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано накази № 4054 Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 26 листопада 2018 року в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції та № 855 о/с від 26 грудня 2018 року в частині звільнення заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції з 27 грудня 2018 року і стягнуто з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 212 738,96 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 167,78 грн. допущено до негайного виконання. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке постановлене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року і постановити нове, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно заяви від 02.02.2020, адвокат ОСОБА_2 вважає нововиявленими обставинами відомості викладені в листі ГУНП у Львівській області від 14.01.2020 № Т-4/ЗІ/05/13/17-2020. Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. При цьому пунктом 1 частини 2 статті 361 КАС України встановлена імперативна норма, яка передбачає що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. З огляду на викладені вище обставини, беззаперечним є факт, що стороні позивача (в даному випадку неправильно брати окремо точку зору адвоката ОСОБА_2 від самого позивача, адже фактично обидва є однією стороною в цій справі) - після отримання ухвал Верховного Суду від 19.12.2019, 10.02.2020, а тим більше згадуваного листа Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020, достеменно було відомо про продовження розгляду справи №1.380.2019.000121 в касаційному порядку. У той же час, в зв`язку з перебуванням адміністративної справи на розгляді у Верховному Суді, дійсно були відсутні підстави для розгляду заяви від 02.02.2020 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, адже відповідно до ст. 329 КАС України, повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги включають в тому числі можливість скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково. Відтак, враховуючи приписи ст. 365 КАС України, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягала б поданню до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення - Верховного Суду. Однак, станом на сьогодні, Верховний суд, приймаючи згідно з ст. 355 КАС України, судове рішення суду касаційної інстанції, яке є остаточними і оскарженню не підлягає, - Постановою від 13.02.2020, яка набрала законної сили, закінчив розгляд даної справи. Враховуючи, що в розумінні КАС України та установленої практики, розгляд справи №1.380.2019.000121 було закінчено саме 13.02.2020, будь-які обставини, що стали відомі стороні позивача до цієї дати, не можуть кваліфікуватися як нововиявлені, а тому будь-яка заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана до цієї дати - в жодному разі не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. В силу частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Разом з тим, подавши 07.02.2020 в рамках справи до Львівського окружного адміністративного суду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами сторона позивача ( ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 ), достеменно знаючи про перебування такої справи на розгляді в Верховному Суді, не скористалися своїм правом, передбаченим статтями 44, 77, 79 КАС України, та не подали до суду докази, котрі обґрунтовано неможливо було подати раніше з причин, що не залежали від сторони позивача. Також апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Тобто, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Такі правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №815/1918/15, від 02 травня 2018 року у справі 2а- 7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а) та ін. Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2, заява № 19960/04, п. 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Тобто перевіряючи, чи могли певні обставини бути відомі на час вирішення справи, необхідно враховувати, що заявники не обмежені у засобах доказування і можуть під час судового провадження збирати і подавати докази на підтвердження існування цих обставин або їх відсутності, особливо коли йдеться про отримання інформації, доступ до якої не передбачає жодних обмежень. Розділом IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. Наказом МВС України 07.11.2018 року М93, зареєстр. в Мінюсті України 28.11.2018 за №1355/32807, визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання, залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Однак, такі дії позивачем не вчинялись, хоча проявляючи хоч мінімальну зацікавленість проведенням службового розслідування стосовно себе, можна було ще в 2018 році дізнатись про перебування голови дисциплінарної комісії у відпустці. Прецидентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Апелянт вважає, що наведені адвокатом Торопчином О.Д. в заяві від 02.02.2020 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами аргументи не являються істотними для справи обставини. Зазначені дані жодним чином не спростовують відомостей, що викладені у висновку службового розслідування та інших письмових доказах, що зберігаються в матеріалах судової справи № 1.380.2019.000121. Наказом ГУНП у Львівській області від 22.10.2018 № 3689, було призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію в складі голови - старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 та членів - старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Оглядом висновку службового розслідування призначеного наказом від 22.10.2018 № 3689, установлено, що у вступній частині висновку по між іншого зазначені дати: - складання висновку 09.11.2018 (п`ятниця) та - затвердження висновку начальником ГУНП 12.11.2018 (понеділок). Крім цього, вказаний висновок підписаний всім членами дисциплінарної комісії. Після призначення службового розслідування, комісія у повному складі визначилась з діяльністю щодо збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. З 24.10.2018 по 11.11.2018 відповідно до наказу ГУНП від 22.10.2018 № 225 майор поліції ОСОБА_3 перебував у відпустці. 09.11.2018 (п`ятниця) на підставі зібраних матеріалів підполковник поліції ОСОБА_4 та капітан поліції ОСОБА_5 підготували проект висновку службового розслідування. У подальшому, 12.11.2018 (понеділок) коли майор поліції ОСОБА_3 приступив до виконання службових обов`язків, він та члени дисциплінарної комісії, ще раз вивчили зібрані в ході службового розслідування матеріали, розглянули їх та погоджуючись з проектом висновку цього ж дня підписали його. За результатами службового розслідування, 12.11.2018 начальником ГУНП у Львівській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_6 , затверджено висновок, відповідно до якого, поміж іншого було установлено, що заступник начальника СРПП № 2 ПП Стрийського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою в цивільному одязі без вогнепальної зброї, однак, як працівник поліції, будучи зобов`язаним відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, зокрема Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також Присяги поліцейського, керуючи автомобілем «FІАТ FОRINO», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, порушив ПДР, керуючись почуттям власної безкарності та намагаючись уникнути відповідальності, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився, чим проявив своє зверхнє ставлення до установлених норм поведінки. За грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського та вимог Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог п. 2.5 ПДР України, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та у подальшому відмові від проходження медичного огляду, наказом ГУНП від 26.11.2018 № 4054, до заступника начальника СРПП № 2 ПП Стрийського ВП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Термін проведення зазначеного службового розслідування спливав лише 22.11.2018, тобто на момент підписання зазначеного висновку, було ще достатньо часу для його завершення, тому необхідності у підписанні висновку 9-тим листопада 2018 року, не було. Відповідно до частини 4 статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, [...] висновку за результатами службового розслідування. Таким чином, в день завершення службового розслідування (12.11.2018), дисциплінарна комісія була правомочною для підписання та подання для затвердження керівником відповідного висновку службового розслідування, а тому викладені стороною позивача судження в заяві від 02.02.2020 щодо певних нібито порушень - не знаходять свого підтвердження. Сторона позивача не ставить під сумнів достовірність підписів членів дисциплінарної комісії, які підписали висновок службового розслідування. Більше того, висновок службового розслідування є носієм інформації та фіксує певні обставини, не є остаточним документом, зобов`язуючим позивача до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача. Висновок службового розслідування не є документом, що містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта стосовно якого він прийнятий. Враховуючи зазначене, висновок не має обов`язкового характеру і не набуває ознак рішення як акта індивідуальної дії, акта ненормативного характеру у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому оскарження висновку службового розслідування не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також апелянт звертає увагу на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 22 травня 2020 року по справі № 825/2328/16, відповідно до якої Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Суд наголосив, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду по цій справі встановила, що скаржником не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Вищезазначені твердження Верховного Суду по справі № 825/2328/16, ГУНП у Львівській області наведено виключно для можливого врахування правової позиції Верховного суду у таких правовідносинах у випадку доведеності певних порушень, проте ГУНП у Львівській області жодних порушень в діях своїх посадових осіб не визнає, що і було викладено раніше. Враховуючи викладене вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України та стосуються фактично переоцінки доказів у справі (зокрема висновку службового розслідування затвердженого 12.11.2018) та власного тлумачення позивачем норм права, що в силу ч. 4 ст. 361 КАС України за даних обставин є неприпустимим, а тому не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 1.380.2019.000121. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною 2 вказаної статті передбачено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. З огляду на вказані норми, суд першої інстанції правильно вважав, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи. Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 22.05.2015 № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Постановляючи рішення суд першої інстанції вказав, що як на підставу для перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 1.380.2019.000121 за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 підписано не уповноваженою на те особою та не уповноваженою комісією. Погоджуючись із твердженнями заявника судом першої інстанції вказав, що підстава для звільнення позивача зі служби зумовлена порушенням службової дисципліни, вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію України», Присяги поліцейського та вимог Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог п.2.5 ПДР України. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Статтею 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 16 Статуту). Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі Порядок № 893). Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Згідно матеріалів справи Головним управлінням Національної поліції у Львівській області прийнято наказ № 3689 від 22.10.2018, яким призначено службове розслідування за фактом грубого порушення окремими працівниками Стрийського ВП ГУНП у Львівській області, призначено голову комісії старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 ; члени комісії : старші інспектори ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_4 та капітана поліції ОСОБА_5 . Висновок службового розслідування від 09.11.2018 підписано головою комісії старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області майором поліції ОСОБА_3 ; членами комісії : старшими інспекторами ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області підполковником поліції ОСОБА_4 та капітаном поліції ОСОБА_5 , і такий був затверджений 12.11.2018 начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_7 (а.с.27-31 т.1). 08.01.2020 адвокатом Торопчин О.Д. в інтересах ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП у Львівській області В.Віконського подано адвокатський запит про надання інформації про те: чи перебували службові особи ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області Разін С.В., ОСОБА_4 та Плетеницька В.В. в період з 22.10.2018 по 12.11.2018 у відпустці, лікарняному. Листом від 14.01.2020 №Т-4/Зі/05/13/17-2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило адвоката ОСОБА_2 , що відповідно до обліків УКЗ ГУНП у Львівській області у визначений запитом період, ОСОБА_3 згідно наказу ГУНП у Львівській області від 22.10.2018 №225 о/с-в перебував у щорічній оплачуваній відпустці за 2018 рік в період з 24.10.2018 по 11.11.2018, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в період з 22.10.2018 по 12.11.2018 у відпустці не перебували. Оскільки на момент проведення та дату складання висновку, що став підставою для винесення оскаржуваних наказів голова комісії ОСОБА_3 перебував поза службою, а саме у щорічній основній відпустці, то суд першої інстанції вважав, що висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 від 09.11.2018 підписаний не уповноваженою особою так і не уповноваженим складом комісії, відтак оскаржувані накази № 4054 від 26 листопада 2018 року та № 855 о/с від 26 грудня 2018 року Головного управління Національної поліції України у Львівській області підлягають скасуванню. Проте суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Відповідно до ч.4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Відповідно частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібна розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою не достатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутнє. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок службового розслідування є носієм інформації та фіксує певні обставини, не є остаточним документом, зобов`язуючим позивача до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача. Висновок службового розслідування не є документом, що містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта стосовно якого він прийнятий. Отже, висновок не має обов`язкового характеру і не набуває ознак рішення як акта індивідуальної дії, акта ненормативного характеру у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, колегія суддів звертає увагу на висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 22 травня 2020 року по справі № 825/2328/16, відповідно до якої порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». З огляду на вищевикладене, колегія суддів встановила, що скаржником не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що: по-перше - факт підписання чи не підписання висновку службового розслідування не знівельовує встановлених фактичних обставин; по-друге - висновок службового розслідування був предметом дослідження трьох судових інстанцій, і позивач не був позбавлений можливості встановити обставину того, що на час складення висновку голова дисциплінарної комісії перебував у відпустці, більше того станом на час постановлення рішення Верховним Судом 13.02.2020 інформація про перебування голови дисциплінарної комісії у відпустці була відома позивачу(лист від 15.01.2020 (а.с.22 т.2)); Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України та стосуються фактично оцінки доказу у справі (висновку службового розслідування затвердженого 12.11.2018) та довільного тлумачення позивачем норм права, а тому не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у справі № 1.380.2019.000121. Згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2, заява № 19960/04, п. 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні ст. 361 КАС України, а відтак підстави для перегляду рішення суду першої інстанції відсутні. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а у задоволенні зави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329, ст. 368, ст. 369, КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.000121. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1.380.2019.000121 відмовити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року по справі № 1.380.2019.000121 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.М. Гінда В.В. Ніколін Повний текст складено 30.11.2020