Постанова Сумський апеляційний суд № 589/3899/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м.Суми Справа №589/3899/16-ц Номер провадження 22-ц/816/510/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Литвинко Т.В. в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення складено 26 листопада 2019 року - ВСТАНОВИВ: У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - ТОВ «ШП «Харківенергоремонт») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» з 2006 року є надавачем послуг з теплопостачання населенню м. Шостки. ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за вказаною адресою, також на нього оформлена субсидія. Відповідачі в повному обсязі не сплачують плату за отримані послуги з теплопостачання, у зв`язку з чим за період з 01 травня 2013 року по 31 жовтня 2017 року утворилася заборгованість за спожитими послугами в розмірі 20 155,08 грн. Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за спожитими послугами в розмірі 20 155,08 грн, судовий збір за подання позову в розмірі 689 грн та судовий збір, сплачений за видачу судового наказу, в розмірі 689 грн. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 30 жовтня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» заборгованість за період з 01 травня 2013 року по 31 жовтня 2017 року у розмірі 20 056,03 грн. Стягнув у дольовому порядку з відповідачів на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі по 685,61 грн з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів у справі та неправильне застосування судом норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у неї виникло з 19 березня 2015 року, тоді як договір про надання послуг з теплопостачання до 01 січня 2016 року між сторонами не укладався, у квартирі до цього часу ніхто не проживав та послугами ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» не користувався, отже безпідставним є стягнення з них заборгованості до дати укладення договору. Вказує, що заява про збільшення позовних вимог позивачем була подана до суду та прийнята судом з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства. Крім того, звертає увагу, що позивач пропустив шестимісячний строк для пред`явлення до неї вимог як до спадкоємиці, яка прийняла спадщину, оскільки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» дізналося про нового власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 25 грудня 2015 року, а до суду звернулося лише у вересні 2016 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає про безпідставність викладених в апеляційній скарзі вимог відповідача, оскільки доводи, на які вона посилається, були досліджені та оцінені судом першої інстанції. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання (а.с. 9-14). У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 25 грудня 2015 року зареєстровані син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та її неповнолітній онук ОСОБА_4 (а. с. 4). З 25 листопада 2017 року за вказаною адресою зареєструвалася власник ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знялися з реєстрації 31.01.2018 року та 30.11.2018 року відповідно (а. с. 141). Згідно обігової відомості за період з 01.05.2013 року по 31.10.2017 року, заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 складає 20 155,08 грн (а.с. 114-115). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35158431 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №222 від 19 березня 2015 року, зареєструвала право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , 19 березня 2015 року (а.с. 6 на зв.). 29 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» із заявою про переоформлення особового рахунку на її ім`я та укладення договору про надання послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 січня 2016 року (а.с. 7). 26 січня 2016 року між ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з теплопостачання (а.с. 43-45). З повідомлень про надання субсидії вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 була призначена субсидія з січня 2016 року по квітень 2017 року (а.с. 85-86). Шосткинський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 11 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 скасував судовий наказ про стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» заборгованості в сумі 7 657,33 грн (а. с. 8). Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 07 вересня 2013 року вважається власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , отже саме з цього часу у неї виник обов`язок по утриманню вказаної квартири; ОСОБА_2 у спірний період був користувачем вказаної квартири; відсутність укладеного договору на постачання теплоенергії не є підставою для звільнення споживачів від оплати послуг. Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що утримання квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, і власники зобов`язані брати участь у витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій. Помилковим є твердження ОСОБА_1 , що оскільки до 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживав і не користувався послугами ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», то обов`язок сплачувати за надані товариством послуги відсутній. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції встановив, що послуги з теплопостачання відповідачам надавалися, вони їх приймали та частково оплачували, отже обставина, на яку посилається ОСОБА_1 ,. не звільняє споживачів від сплати вартості фактично наданих послуг. Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 вона стала лише у березні 2015 року не ґрунтуються на положеннях закону. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України встановлено, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємицею є дочка ОСОБА_1 (а. с. 6). Та обставина, що ОСОБА_1 оформила своє право на спадщину лише у 2015 році, не спростовує належності останній спадщини, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з 07 вересня 2013 року з огляду на положення статей 1268, 1220 ЦК України. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відсутність між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання до 2016 року є підставою для скасування рішення суду, оскільки це звільняє споживачів від сплати вартості фактично наданих послуг, колегія суддів зазначає таке. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила). Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачами послуги з теплопостачання. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18), від 22 січня 2020 року (справа № 201/9729/18, провадження № 61-21652св19). Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 щодо пропуску ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, для звернення з позовними вимогами до неї, як спадкоємиці майна. Як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, позивач звернувся до ОСОБА_1 як до власника квартири, а не як до спадкоємця. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 травня по 07 вересня 2013 року в сумі 99,05 грн, яка виникла за життя спадкодавця ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає. Крім того, не ґрунтуються на вимогах цивільного процесуального законодавства твердження відповідача про порушенням судом порядку та строків прийняття заяви про збільшення позовних вимог. Так, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви про збільшення позовних вимог, а саме листопад 2017 року) позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. Отже, суд першої інстанції прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до норм чинного законодавства. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно поклав відповідальність та стягнув заборгованість за надані послуги з теплопостачання солідарно з відповідачів ОСОБА_1 в силу ст. 322 ЦК України як власника, та з ОСОБА_2 - як користувача послуг ТОВ «ШП «Харківенергоремонт». В той же час, суд неправильно встановив солідарну відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за весь період виникнення заборгованості з 07.09.2013 року по 31.10.2017 року. Так, ОСОБА_2 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 , 25 грудня 2015 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» №380 від 20 вересня 2016 року, наданою позивачем. Отже, позивачем надані докази про те, що ОСОБА_2 почав користуватися квартирою та відповідно і споживати послуги ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» лише з кінця 2015 року, тому підстави для стягнення з нього заборгованості за період з 07 вересня 2013 року по 25 грудня 2015 року відсутні. З урахуванням викладеного, заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 07.09.2013 р. по 01.01.2016 р. в розмірі 7 928,46 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 , а заборгованість за період з 01.01.2016 р. по 31.10.2017 р. в розмірі 12 127,57 грн (20 056,03 - 7 928,46) - з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку, у зв`язку з чим рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пропорційно до задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 956,65 грн, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 414,58 грн. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2019 року змінити в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 07 вересня 2013 року по 01 січня 2016 року в розмірі 7 928,46 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року в розмірі 12 127,57 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» судові витрати в розмірі 956,65 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» судові витрати в розмірі 414,58 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Т.А. Левченко Судді : О.І.Собина І.В. Орлов