Постанова Сумський апеляційний суд № 589/1967/17

Справа № 589/1967/17 Номер провадження 22-ц/816/567/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І.В. (суддя - доповідач), суддів: Левченко Т.А., Хвостика С.Г., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка Вадима Павловича на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року (суддя Курбанова А.Р., дата складення повного рішення - 24 грудня 2019 року) в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, - в с т а н о в и в : 30 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - ТОВ «Харківенергоремонт»)звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вимоги якого заявою від 11 січня 2018 року збільшило та просило стягнути 37793,61 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2017 року. Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 і за спірний період не сплачує рахунки за надані послуги з централізованого опалення. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року позов ТОВ «Харківенергоремонт» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківенергоремонт» 20411,16 гривень заборгованості за надані послуги з теплопостачання та 951,60 гривень судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не взято до уваги обставину повідомлення позивача про тимчасову відсутність заявника у квартирі з 01 березня 2013 року у зв`язку з обранням запобіжного заходу та обмеженням у праві на вільне пересування. На думку відповідача, він скористався передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правом на несплату вартості житлово-комунальних послуг, належним чином повідомивши позивача про тимчасове не проживання у квартирі, а тому нарахування боргу з 01 березня 2013 року є безпідставним. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що тимчасова несплата вартості житлово-комунальних послуг можлива лише за постачання холодної та гарячої води. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2014 року у розмірі 17382,45 гривень з підстав пропуску трирічного строку позовної давності не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перегдядається. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Харківенергоремонт»просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На думку позивача, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права. Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам відповідача щодо відсутності обов`язку сплачувати плату за спожиту теплову енергію. Зокрема, законом передбачене право не сплачувати за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води, однак припинення нарахування плати за послуги централізованого опалення без відключення квартири від цієї системи не передбачено ні законом, ні нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд з доводами апеляційної скарги не погоджується з наступних підстав. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обов`язку відповідача здійснювати оплату за спожиті комунальні послуги. Також суд встановив, що передбачене нормами закону та нормативно-правових актів право споживача на не сплату вартості житлово-комунальних послуг за період його тимчасової відсутності не може бути реалізоване відносно централізованого опалення без дотримання спеціального порядку припинення надання такої послуги, а враховуючи технічну неможливість відключення квартири ОСОБА_1 від централізованого опалення, суд стягнув борг за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 20411,16 гривень, частково задовольнивши позовні вимоги. З висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріали справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 28 грудня 2004 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 20, 23). З 21 жовтня 2003 року ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку Шосткинського району Сумської області, а з 21 липня 2007 року місце проживання відповідача зареєстроване у Житомирській області (а.с. 26). Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 31 серпня 2012 року, ОСОБА_1 заборонено відлучатися з населеного пункту місця реєстрації без дозволу слідчого (а.с. 42-46). ТОВ «Харківенергоремонт» з 28 липня 2006 року є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води, а з 31 січня 2011 року затверджено тарифи на послуги з централізованого опалення (а.с. 9). Листом від 25 лютого 2013 року, який надісланий поштою на адресу ТОВ «Харківенергоремонт», ОСОБА_1 повідомив позивача про те, що його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2 , а також те, що відносно нього здійснюється розслідування кримінальної справи, обрано запобіжні заходи і що він до скасування заборон не матиме можливості проживати у належній йому квартирі у м. Шостка. Також ОСОБА_1 просив на підставі п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не нараховувати йому вартість послуг за постачання до квартири теплової енергії в період тимчасової відсутності з 01 березня 2013 року до моменту скасування запобіжних заходів (а.с. 47-48). Обіговою відомістю за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2017 року по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджується утворення заборгованості за опалення квартири АДРЕСА_1 , починаючи з жовтня 2006 року, яка станом на 31 грудня 2017 року становила 37793,61 гривні (а.с. 63-66). Доказів повного або часткового погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків пропуску позивачем трирічного строку позовної давності звернення до суду з позовом до вимог про стягнення боргу за період з жовтня 2006 року по березень 2014 року (а.с. 38-40). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме така особа. Отже, факт реєстрації місця проживання відповідача за іншою адресою правового значення у спірних правовідносинах не має. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надання позивачем послуг централізованого опалення квартири відповідача підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а обставини їх фактичного споживання, несплата вартості цих послуг у опалювальні періоди, та, як наслідок, утворення боргу у заявленому в позові розмірі відповідачем фактично не оспорюються, а зводяться до відсутності права у ТОВ «Харківенергоремонт» взагалі нараховувати плату за послуги теплопостачання з 01 березня 2013 року. Доводи апеляційної скарги про передбачене п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період його тимчасової відсутності (не проживання) у квартирі вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який надав їм належну оцінку. Зокрема, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачене п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг не є безумовним і стосується послуг централізованого постачання холодної та гарячої води. Натомість, не нарахування плати за опалення квартири можливе за умови фактичного відключення помешкання від системи централізованого опалення, чого ОСОБА_1 зроблено не було. Так, пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачене право споживачів відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення у випадку відключення від мереж централізованого опалення у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. При цьому, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється. Припинення нарахувань за послугу з централізованого опалення Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачено, оскільки протягом опалювального сезону ця послуга надається безперебійно та технічна можливість відключення опалення в окремій квартирі багатоквартирного житлового будинку відсутня. Отже, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у відповідача обов`язку оплачувати послуги теплопостачання з підстав тривалого не проживання у власній квартирі, які суд першої інстанції відхилив, як необґрунтовані, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником норм процесуального закону. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, за які нараховувалась плата, відповідачем суду не надано. Відповідачем та позивачем у встановленому законом порядку акти-претензії стосовно неякісного надання послуг з опалення квартири чи їх ненадання взагалі у спірний період не складались. Погоджується колегія суддів і з розміром заборгованості, яку суд першої інстанції стягнув на користь позивача. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Отже, оплата за опалення квартири відповідача (в опалювальні періоди) позивачем нараховувалась щомісячно на підставі затверджених тарифів з урахуванням опалювальної площі помешкання ОСОБА_1 . Згідно зі статтю 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача сплатити борг за спожиті ним послуги з централізованого опалення, оскільки ОСОБА_1 , як учасник правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, не виконав свого обов`язку з оплати вартості наданих ТОВ «Харківенергоремонт»послуг на загальну суму 20411,16 гривень за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2017 року. Доводи апеляційної скарги правильність вищевказаних висновків не спростовують. Місцевий суд правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає скаргу відповідача без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до частини 6 статті 19, пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка Вадима Павловича залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2020 року. Суддя-доповідач - І.В.Орлов Судді: Т.А.Левченко С.Г.Хвостик