Постанова Сумський апеляційний суд № 589/3787/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2020 року м.Суми Справа №589/3787/19 Номер провадження 22-ц/816/1947/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г. сторони справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2020 року в складі судді Сидорчука О.М., ухваленого у м. Шостка, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 борг за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2015 року по 30.09.2018 року в розмірі 27817,43 грн, а також вирішити питання судових витрат. Свої вимоги мотивувало тим, що позивач з 15.10.2006 року забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення в м. Шостка і його визнано надавачом послуг з теплопостачання, відповідно до рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006 року, в тому числі і в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 цього будинку, однак, не сплатив за послуги теплопостачання за період з 01.12.2015 року по 30.09.2018 року, в результаті чого утворилася заборгованість за надані послуги. Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.04.2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» суму заборгованості за надані послуги в розмірі 27817,43 грн, а також судові витрати в сумі 1921,00 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача, як на власника квартири та споживача наданих послуг, покладено обов`язок з їх оплати, тому виникла заборгованість підлягає стягненню на користь товариства. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області. При цьому вказує, що належним чином не був повідомлений про розгляд справи, що позбавило його права на справедливий та публічний розгляд справи, змагальність сторін. Вказує, що не укладав та не підписував з позивачем договір про надання послуг, а також не зареєстрований у м. Шостка, тому суд повинен був залучити до участі у справі належного споживача послуг ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає в квартирі. Зазначає, що судом було порушено правила визначення підступності, оскільки він зареєстрований у м. Гадяч Полтавської області, крім того судом було застосовано положення ст. 28 ЦПК України про альтернативну підсудність, в той час як позивач посилався на виключну підступність передбачену ст. 30 цього Кодексу. Також вказує на необґрунтованість розрахунку заборгованості позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та нормах законодавства, тому підстав для його скасування немає. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 з 03.07.2015 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 (а.с. 7-8, 11-12). Відповідно до довідки ТОВ «Шосткажитлосервіс» від 29.08.2019 року у даній квартирі з 02.12.2016 року зареєстрована ОСОБА_3 (а.с. 9). Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 35). Рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 28.07.2006 № 226 «Про надання послуг з теплопостачання» позивача було визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води (а.с. 25). 09.07.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» було укладено договір про надання послуг з теплопостачання (а.с. 14-16). Факт постачання послуг з теплопостачання до будинку АДРЕСА_1 в опалювальні періоди 2015-2018 роки підтверджується актами приймання теплоносія на опалювальному об`єкті та актами перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія (а.с. 17-19). За наданим позивачем розрахунком заборгованість за надані послуги теплопостачання квартири АДРЕСА_3 за період з 01.12.2015 року по 30.09.2018 року становить 27817,43 грн (а.с. 6). Доказів повного або часткового погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять. Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме така особа. Отже, факт реєстрації місця проживання відповідача за іншою адресою правового значення у спірних правовідносинах не має. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надання позивачем послуг централізованого опалення квартири відповідача підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а обставини їх фактичного споживання, несплата вартості цих послуг у опалювальні періоди, та, як наслідок, утворення боргу у заявленому в позові розмірі відповідачем фактично не оспорюються, а зводяться до відсутності права у ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості саме до відповідача, оскільки останній у м. Шостка не зареєстрований. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, за які нараховувалась плата, відповідачем суду не надано. Погоджується колегія суддів і з розміром заборгованості, яку суд першої інстанції стягнув на користь позивача. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Отже, оплата за опалення квартири відповідача (в опалювальні періоди) позивачем нараховувалась щомісячно на підставі затверджених тарифів з урахуванням опалювальної площі помешкання ОСОБА_1 . Згідно зі статтю 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача сплатити борг за спожиті ним послуги з централізованого опалення, оскільки ОСОБА_1 , як власник квартири та учасник правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, не виконав свого обов`язку з оплати вартості наданих ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» послуг на загальну суму 27817,43 за період з 01.12.2015 року по 30.09.2018 року. Що стосується доводів апеляційної скарги про не укладення між сторонами договору про надання послуг та підписання його третьою особою, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачами послуги з теплопостачання. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21.11.2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18), від 22.01.2020 року (справа № 201/9729/18, провадження № 61-21652св19). Доводи апеляційної скарги з приводу порушення місцевим судом правил територіальної підсудності також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, а принцип диспозитивності, згідно ст. 13 цього Кодексу, стосується лише позовних вимог, тому місцем судом не було порушено дану процесуальну норму при вирішенні питання про прийняття справи до свого провадження. Окрім того, за правилами виключної підсудності, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна. Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не спростовують. Місцевий суд правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04). Що стосується повторно заявлених клопотань ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про залучення до участі у справі третьої особи, то вони не підлягають задоволенню, оскільки встановлення обставин укладення між сторонами справи в письмовій формі договору про надання послуг не впливає на обов`язок відповідача сплачувати за надані позивачем послуги з теплопостачання, про що зазначалось вище, а оскаржуване судове рішення не впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , як особи, яка не брала участі у справі, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦПК України, відсутні підстави для залучення її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки відповідач, як власник квартири, має право на врегулювання правовідносини з приводу участі зареєстрованої особи ОСОБА_3 нести витрати на оплату теплопостачання в порядку встановленому законом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко С.Г. Хвостик