Постанова 4803 № 212/225/17-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1868/20 Справа № 212/225/17-ц Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять,- В С Т А Н О В И В: В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні шляхом виплати компенсації, стягнення матеріальної компенсації за неможливість володіння та користування частиною спільного майна в натурі, який в подальшому неодноразово уточнювала. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року автомобіль марки DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності та виділено сторонам по 1/2 частини зазначеного автомобіля, кожному. Вважає, що відповідач володіє і користується зазначеним автомобілем одноособово, перешкоджає їй вільно володіти та користуватися належною часткою у майні, хоча співвласники мають однакові права на спірний автомобіль. Позивач зверталась до ОСОБА_2 із вимогою сплатити їй матеріальну компенсацію у розмірі половини вартості орендної плати за аналогічний автомобіль, виходячи із відповідного наведеного у вимозі розрахунку, однак відповідач не відреагував на вимогу та не надав їй у користування спірний автомобіль. Тому просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобілю DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 - у розмірі 74 875,85 грн. Після отримання позивачем грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 від відповідача, припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобілю DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі: 8 189,60 грн., що складаються з: 1 301, 20 грн. - оплати судового збору у розмірі; 3 840,00 грн. - витрат на правничу допомогу; 320,00 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову; 352, 40 грн. - за подачу заяви про забезпечення доказів; 2 376,00 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні шляхом виплати компенсації, стягнення матеріальної компенсації за неможливість володіння та користування частиною спільного майна в натурі задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобілю DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 сірого кольору 2007 року випуску, кузов/ шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 у розмірі 74 875,85 грн. Після отримання ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 сірого отримання кольору 2007 року випуску, кузов/ шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 від ОСОБА_2 - припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобілю DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 сірого кольору 2007 року випуску, кузов/ шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 . Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8 189,60 грн., які складаються з судового збору у розмірі 1 301, 20 грн. за подачу позовної заяви до суду; 3 840,00 грн. витрат на правничу допомогу; 320,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову; 352, 40 грн. за подачу заяви про забезпечення доказів; 2 376,00 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої та відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду було винесено за відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про день та місце розгляду справи. Звертає увагу суду на те, що позивач маючи з відповідачем, як співвласником, рівні права на володіння та користування спірним майном не надано доказів того, що спільне користування сторонами автомобілем є неможливим, оскільки можна встановити порядок користування цим автомобілем. Крім того, зазначає про те, що відповідач не згоден з висновком експертизи, оскільки визначена експертом вартість транспортного засобу не відповідає дійсній вартості автомобіля. Також відповідач не згоден з розміром стягнутих з нього на користь позивача судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Бурлаченко ОСОБА_4 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року автомобіль DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 було визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя та визнано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 1/2 частини зазначеного автомобіля, за кожним. Рішення набрало законної сили 11 листопада 2016 року (а.с. 6-10). Відповідно до вимоги від 29 листопада 2016 року та 12 січня 2017 року позивач зверналась до відповідача про сплату матеріальної компенсації у розмірі половини вартості оренди аналогічного автомобіля, здійснивши відповідний розрахунок за період часу з 11 листопада 2016 року по 01 грудня 2016 року та вимогою надати ключі від гаража № НОМЕР_4 ГК «Гірник» у погоджений сторонами день та час (а.с. 11-12). Відповідно до листа Дніпровського науково дослідного інституту судових експертиз від 17 травня 2017 року судовий експерт просив надати об`єкт дослідження спірний автомобіль DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 до експертної установи, для огляду та ідентифікації (а.с. 51). Відповідно до ухвали суду від 26 лютого 2018 року відповідача ОСОБА_2 зобов`язано протягом п`яти днів, з моменту отримання ухвали, надати судовому експерту автомобіль DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 на дослідження (а.с. 133-134). Згідно висновку судової авто - товарознавчої експертизи № 2181-17 від 29 травня 2018 року, середня ринкова вартість автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 , станом на дату оцінки складає 149 751 грн. 70 коп. (а.с. 163-167) Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що неподільні речі, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, а позивач, яка бажає виділу частки із майна, що є у спільної сумісної власності, має право на одержання від іншого співвласника грошової або іншої матеріальної компенсації її частки, що встановлено ст.ст. 370, 364, 358 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до стст.69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 ЦК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Так, за системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України,згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя про стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Правила, визначені частиною п`ятою вказаної статті, застосовуються, коли позивач висуває вимогу про виділення йому в натурі певного майна в порядку поділу, а відповідачу - пропонує грошову компенсацію. Лише у такому випадку позивач зобов`язаний попереднього внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, які при задоволення позову будуть виплачені відповідачу як грошова компенсація його частки у спільному майні. Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється, як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, слід зробити висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 664/340/16-ц (провадження № 61-20084св18). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, а також фактичного перебування майна у користуванні лише відповідача, на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки спірний автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 на суму 74 875,85 грн., після отримання позивачем грошової компенсації вартості 1/2 частки спірний автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 на суму 74 875,85 грн. та припинення права власності позивача на 1/2 частки вищезазначеного автомобіля після отримання від відповідача зазначеної суми компенсації. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної представника відповідача, що рішення суду було винесено за відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про день та місце розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_6 . 03 жовтня.2018 року отримала особисто повідомлення про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 192) що відповідно до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України вважається врученням повістки і цій особі. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд кримінальної справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року Європейський суд з прав людини вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже, учасник процесу, який задіяний в ході судового розгляду зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивач маючи з відповідачем, як співвласником, рівні права на володіння та користування спірним майном не надав доказів того, що спільне користування сторонами автомобілем є неможливим, так як можна встановити порядок користування цим автомобілем, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог від 29 листопада 2016 року та 12 січня 2017 року позивач зверталась до відповідача про сплату їй матеріальної компенсації, у розмірі половини вартості оренди аналогічного автомобіля, здійснивши відповідний розрахунок за період часу з 11 листопада 2016 року по 01 грудня 2016 року та вимогою надати ключі від гаража № НОМЕР_4 ГК «Гірник» у погоджений сторонами день та час, проте вищезазначені вимоги відповідач проігнорував, крім того відповідач ОСОБА_2 не запропонував іншого способу користування спірним автомобілем, який знаходиться в його користуванні. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не згоден з висновком експертизи, так як визначена експертом вартість транспортного засобу не відповідає дійсній вартості автомобіля, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Дніпровського науково дослідного інституту судових експертиз від 17 травня 2017 року судовий експерт просив надати об`єкт дослідження спірний автомобіль DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 до експертної установи, для огляду та ідентифікації, однак експертиза не була проведена у зв`язку з відмовою відповідача ОСОБА_2 надати об`єкт дослідження, тобто автомобіль з реєстраційними документами (а.с. 51). З огляду на викладені обставини, згідно ухвали суду від 24 квітня 2018 року призначено повторне проведення судової автотоварознавчої експертизи відповідно до якої визначена ринкова вартість спірного автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 у розмірі 149 751,70 грн. (а.с.167). Згідно п. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яке колегію суддів відхилено, оскільки в суді першої інстанції призначалась судова експертиза автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 , однак експертиза не була проведена у зв`язку з відмовою відповідача ОСОБА_2 надати об`єкт дослідження. Тому судом першої інстанції була призначена судова автотоварознавча експертиза, відповідно до якої середня ринкова вартість автомобіля DADI SMOOTHING, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2007 року випуску, кузов/шасі НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_3 станом на дату оцінки, тобто 29 травня 2018 року склала 149 751, 70 грн. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскільки клопотання про призначення судової експерти вже вирішено судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції переглядає докази відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, тобто які не були вирішені в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на суму 74 875,85 грн., виходячи із дійсної вартості спільного майна подружжя. Колегії суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач не згоден з розміром стягнутих з нього на користь позивача судових витрат, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2017 року позивач скористалась своїм правом на отримання правничої допомоги, уклала додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 19 липня 2017 року з адвокатом Ратушною Р.П. та згідно з розрахунковою квитанцією, позивачу надана правнича допомога: ознайомлення з матеріалами справи 30 хв. - 320 грн., складання клопотання 30 хв. 320 грн., вивчення документів для складання уточненої позовної заяви 30 хв. - 320 грн., копіювання документів наданих позивачем 30 хв. 320 грн., вивчення законодавства та судової практики за аналогічними справами 2 години 1 280 грн.,складання уточної позовної заяви в останній редакції 2 години 1 280 грн. (а.с. 77). На підтвердження понесення витрат на надання правничої допомоги позивачем надано квитанцію про сплату адвокату 3 840 грн. (а.с. 79). Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції було враховано та документально доведено, що позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 301,20 грн., що підтверджується квитанцією від 03 січня 2017 року (а.с.1) Згідно квитанції від 29 травня 2017 року, позивачем сплачено витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 2 376 грн. (а.с. 54) Відповідно до квитанції №206410154 від 30 листопада 2017 року, позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 320 грн.(а.с. 96). Відповідно до квитанції від 21 лютого 2018 року, позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення доказів сплачено судовий збір у розмірі 352,40 грн. (а.с. 128-а). У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, оскільки визначений судом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, також представником позивача було надано до суду належні та допустимі докази понесених позивачем витрат у справі, крім того, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачем при розгляді даної цивільної справи, що відповідає вимогами ст. 141 ЦПК України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року Головуючий: Судді: