Постанова 4803 № 204/6839/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2648/20 Справа № 204/6839/17 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про визнання договору недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (далі-АТ КБ ПриватБанк) про визнання договору недійсним, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив визнати недійсним кредитний договір №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача на користь держави судові витрати. Позов мотивований тим, що 02 лютого 2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська була винесена ухвала про відкриття провадження у справі №204/286/16-ц за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, однак позивач вказує, що такий договір він не підписував та грошей від відповідача не отримував. Тому сторони почали перемови та відповідач визнав свою помилку та відізвав позов. На даний момент у відповідача змінилось керівництво і він повторно почав пред`являти вимоги до позивача. Позивач наголошує, що спірний кредитний договір не підписаний сторонами, на місці підпису відповідача стоїть фотокопія підпису керівника кредитного центру ОСОБА_2 та фотокопія печатки банку, а на місці підпису позивача стоїть підпис, який йому не належить. Зазначив, що правочин укладений з порушенням вимог ч.3 та 5 ст.203 ЦК України. Також, звертає увагу суду, що кредитний договір обумовлює відкриття кредитного ліміту для позивача, при цьому кредит видається готівкою через касу, а позивач протягом всього часу дії договору не звертався до відповідача з вимогою про надання грошових коштів. Тобто відповідач фактично не надавав позивачу кредит, а тому кредитний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, позивач 01 березня 2002 року уклав шлюб з ОСОБА_3 , проте своєї згоди на укладання кредитного договору остання не надавала. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що безпосереднє підписання спірного договору позивачем здійснювалося, на користь чого свідчить висновок експерта від 08 серпня 2019 року №3097-19, а тому у позивача дійсно було волевиявлення спрямоване на вчинення правочину та отримання кредитних коштів, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що Позивач з 01 березня 2002 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (т.1 а.с.13). Позивач подав відповідачу анкету-заяву із проханням надати споживчий кредит у сумі 12058497,12 грн (т.1 а.с.53-54). 22 грудня 2008 року між позивачем та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу відкрито відновлювальну кредитну лінію із кредитним лімітом 12058497,12 грн .зі сплатою відсотків у розмірі 14% та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 28% річних від суми залишку заборгованості у разі порушення своїх зобов`язань. Строк повернення кредиту 22 грудня 2011 року (т.1 а.с.7-11,55-61). З виписки по рахунку позивача за період з 22 грудня 2018 року по 05 вересня 2017 року вбачається, що 24 грудня 2008 року позивачу було видано грошові кошти згідно договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року (т.1 а.с.219). Також встановлено, що позивач періодично погашав заборгованість за кредитним договором №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, що підтверджується випискою за період з 22 грудня 2018 року по 05 вересня 2017 року (т.1 а.с.220). Відповідач надсилав на поштову адресу позивача письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року (т.1 а.с.125-134, т.2 а.с.3-11). Відповідно до висновку експерта №3097-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №204/6839/19 (провадження №2/204/43/19) від 08 серпня 2019 року, чотири підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Заемщик» на першій, третій, п`ятій та шостій сторінках кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, укладеного між ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , виконані самим ОСОБА_1 . Підписи від імені ОСОБА_1 : в загальній графі «Заемщик» додаткової угоди від 19 грудня 2011 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, в загальній графі « ОСОБА_5 » додаткової угоди від 30 грудня 2011 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, в загальній графі « ОСОБА_5 » двох примірників додаткової угоди від 18 лютого 2009 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (т.2 а.с.45-63). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що безпосереднє підписання спірного договору позивачем здійснювалося, на користь чого свідчить висновок експерта від 08 серпня 2019 року №3097-19, а тому у позивача дійсно було волевиявлення спрямоване на вчинення правочину та отримання кредитних коштів, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом. Відповідно до ч.1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч. 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач, в силу положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог. Проте, при розгляді справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 не доведено. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що сторонами в момент укладення кредитного договору виконано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо укладення кредитного договору в письмовій формі та зазначення у ньому передбачених законом обов`язкових умов і кредитний договір не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору. Оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, що підтверджується висновком експерта №3097-19, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконував його умови, що свідчить про прийняття ним таких умов. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитні кошти йому не надавалися, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дана обставина спростовується випискою по рахунку , яка наявна в матеріалах справи. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ст. 65 СК України при укладанні кредитного договору необхідна обов`язкова згода подружжя, колегія судді вважає необґрунтованими, оскільки укладення кредитного договору не є актом розпорядження майном подружжя. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Судом першої інстанції не допущено порушення вимог процесуального законодавства, що стало би підставою для скасування законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2020 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко