Постанова 4822 № 725/2623/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2022 року м. Чернівці справа № 725/2623/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю. секретар Тодоряк Г.Д. позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 грудня 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Федіна А.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В квітні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг в сумі 56 008 гривень 75 копійок. Посилався на те, що 7 березня 2013 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 був відкритий кредитний рахунок, встановлено кредитний ліміт та надана кредитна картка. Станом на 12 квітня 2021 року відповідач має заборгованість в сумі 56 008 гривень 75 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 45 323 гривні 82 копійки, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 10 684 гривні 93 копійки. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» фактично отриману суму кредитних коштів в розмірі 45 323 гривні 82 копійки за договором про надання банківських послуг від 7 березня 2013 року. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 7 березня 2013 року. Докази, які є в матеріалах справи, підтверджують факт користування ОСОБА_1 коштами банку. З відповідача на користь банку підлягають стягненню виключно фактично отримані останнім суми коштів без нарахованих відсотків, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, які виникають з кредитного договору, так як ними в письмовій формі не було погоджено усіх істотних умов такого договору. Нарахована позивачем заборгованість за тілом кредиту не перевищує кредитний ліміт та розмір такої заборгованості в сумі 45 323 гривень 82 копійки та є обґрунтованим. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідач особисто не укладав з банком та не підписував жодних договорів щодо надання йому кредиту чи відкриття кредитної лінії. Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк не є договором та містить недостовірні дані. В порушення вимог закону АТ КБ «ПриватБанк» списував з карток відсотки, пеню та комісію. Зміст анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». АТ КБ «ПриватБанк» не ознайомив відповідача з умовами відкриття рахунків, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами обслуговування кредитних карт та не укладав з ним договір банківського рахунку. АТ КБ «ПриватБанк» не надало докази, які підтверджують оформлення відповідачу карток з кредитними лімітами, передачі йому таких карток, а також факт користування картками особисто відповідачем. Позивачем не підтверджено доказами на які рахунки здійснювалось надання кредитних коштів в розмірі та сумах, які зазначені в позовній заяві. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, з`ясовано всі обставини та досліджено належним чином докази. Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт користування відповідачем коштами банку. Також банком надані докази, які підтверджують укладення кредитного договору в письмовій формі на умовах, які визначені в анкеті-заяві від 7 березня 2013 року. Сторонами виконувались умови кредитного договору, а тому такий договір не можна вважати неукладеним. Позивачем дотримано всі вимоги щодо відкриття рахунку ОСОБА_1 . Укладаючи договір між сторонами, банком надано відповідачу всю необхідну інформацію в письмовому вигляді. Положення Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки грошові кошти надавалися відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 07 березня 2013 року вбачається, що в ній містяться персональні дані заявника ОСОБА_1 та підпис від його імені (а.с.17 т.1). Згідно з розрахунком заборгованості станом на 12 квітня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 нараховано заборгованість за договором від 7 березня 2013 року в сумі 56 008 гривень 75 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 45 323 гривні 82 копійки, заборгованості за простроченим відсотками в сумі 10 684 гривні 93 копійки (а.с.13-14 т.1). З довідки АТ КБ «ПриватБанк» та фото, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 була надана картка № НОМЕР_1 з терміном дії грудня 2021 року та картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з терміном дії до травня 2021 року (а.с.15,186-187,236-240 т.1). З виписки по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2021 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.53-57 т.1). З виписки по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 за період з 1 травня 2020 року по 31 травня 2020 року вбачається, що відповідач здійснював повернення отриманих коштів банку (а.с.248-249 т.1). Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/126-21/6675-ПЧ від 2 вересня 2021 року підпис від імені ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 7 березня 2013 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.195-199 т.1). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає. Згідно з частиною 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково задовольнив позов, який був заявлений з підстав порушення відповідачем умов договору про надання банківських послуг. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі N 441/1325/16-ц (провадження N 61-20329св19) зроблено висновок, що "правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність". З матеріалів справи вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 7 березня 2013 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Отже, договір про надання банківських послуг, укладений від імені ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», є нікчемним. За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позову, який заявлений АТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення умов договору про надання банківських послуг, є помилковим. Також суд першої інстанції помилково врахував висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки обставини, встановлені у вказаній справі, не є подібними до обставин, встановлених у справі, що розглядається. Зокрема, у справі № 342/180/17 судами встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальником було отримано кредитні кошти шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У даній справі встановлено, що анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 7 березня 2013 року ОСОБА_1 не підписував. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено те, що відповідачу було надано картки та факт користування відповідачем коштами банку з використанням таких карток. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини отримання відповідачем карток у АТ КБ «ПриватБанк» та користування коштами банку з використанням таких карток підтверджуються довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15 т.1), фото, які наявні в матеріалах справи (186-187,236-240 т.1), випискою по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2021 року (а.с. 53-57 т.1), випискою по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 за період з 1 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (а.с.248-249 т.1). ОСОБА_1 не надав докази, які б спростовували вказані вище обставини. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Щодо судових витрат Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про відмову в позові. З квитанції від 28 січня 2022 року №69 вбачається, що відповідач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3405 гривень. З платіжного доручення від 31 серпня 2021 року №70943643 вбачається, що відповідач за проведення судової почеркознавчої експертизи сплатив 900 гривень 48 копійок (а.с.194 т.1). Отже, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4305 гривень 48 копійок в рахунок відшкодування судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 грудня 2021 року скасувати. В позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4305 (чотири тисячі триста п`ять) гривень 48 копійок в рахунок відшкодування судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11 березня 2022 року. Головуючий О.О. Одинак Судді М.І. Кулянда Н.Ю. Половінкіна