Постанова 4807 № 314/680/20

Дата документу 23.11.2020 Справа № 314/680/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/680/20 Головуючий у 1 інстанції Кіяшко В.О. Провадження № 22-ц/807/3110/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 11.01.2019 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 09.12.2019 року відповідно до розрахунку заборгованість по вказаному договору становить 17679,84 грн., яка складається з наступного: 11089,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 11089,39 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 3590,01 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 1682,35 грн. заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія; а також штрафи 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 818,09 грн. штраф (процента складова). Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 11.01.2019 року у сумі 17 679,84 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.01.2019 року у розмірі 11089,39 грн., яка складається з наступного: 11089,39 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» з судовий збір у розмірі 1324,26 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ Приватбанк не скористалась. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Вільяннського районного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 11089,39 грн. за кредитним договором № б/н від 11.01.2019 року. При цьому судом першої інстанції встановлено те, що 11.01.2019 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладений між сторонами договір складається з Анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Проте, вказаний висновок суду першої інстанції є формальним та таким, що не відповідає матеріалам справи. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону. Звертаючись з позовними вимогами АТ КБ Приватбанк посилалось на те, що 11 січня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, на підставі особистої Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ОСОБА_1 , згідно з умовами якого, вона отримала від позивача кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Даний Кредитний договір б/н від 11 січня 2019 року складається з самої анкети-заяви, підписаної позичальником і Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня «анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку» від 11 січня 2019 року підписана ОСОБА_1 на яку посилається банк в своєму позові, також відсутні будь-які інші документи, на яких міститься підпис позичальника та які підтверджують наявність у ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед банком за договором від 11 січня 2019 року. На підтвердження виникнення 11 січня 2019 року кредитних правовідносин між банком та ОСОБА_1 позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с. 7-8), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна (а.с. 10), витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11-27) та копію паспорта ОСОБА_1 засвідченої цифровим власноручним підписом (а.с.28). Однак, вищевказані докази колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, жодний з цих доказів не підтверджує факту укладання між банком та позичальником кредитного договору від 11 січня 2019 року. Надані з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить будь-якої інформації відносно особи позичальника та дати укладання кредитного договору між сторонами. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підтверджують факту укладання між банком та ОСОБА_1 кредитного договору від 11 січня 2019 року. Крім того, дані витяги не містить підпису позичальника, що унеможливлює суд встановити про ознайомлення відповідача зі змістом даних тарифів та умов. Враховуючи, що банком не було надано доказів на підтвердження укладання 11 січня 2019 року кредитного договору з ОСОБА_1 та отримання нею суми кредиту у розмірі 5 000 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості. Крім того, розрахунок заборгованості неможливо вважати доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки розрахунок сум заборгованості за кредитом, відсотків, штрафів не є підтвердженням руху коштів на картковому рахунку. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у внутрішньому описі судової справи вказано про те, що на а.с. 10 міститься копія заяви, проте вказане не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що на а.с. 10 міститься Витяг з Тарифі обслуговування кредитних карт «Універсальна», яка не підписана відповідачем та яку суд першої інстанції помилково прийняв за анкету-заяву. При зверненні до суду з позовною заявою в додатках до позову під п.3 вказано копію заяви позичальника, при цьому зазначений додаток відсутній в матеріалах справи. Також, позивачем до апеляційної скарги було надано копію паспорта споживчого кредиту, виписку по рахункам відповідача, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки (а.с. 71-78). Однак, колегія суддів не може взяти до уваги вищевказані докази, оскільки АТ КБ Приватбанк до апеляційної скарги подано докази, які не подавалися на підтвердження позовних вимог до суду першої інстанції, а саме: копія паспорта споживчого кредиту, виписка по рахункам відповідача, довідка про зміну умов кредитування, довідка про видані картки (а.с. 71-78) і заявником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою надано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та зазначив, що всі необхідні докази наявні в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку Банку відсутні (а.с.35). Враховуючи дані обставини суд позбавлений можливості встановити факт укладання 11 січня 2019 року між сторонами кредитного договору та виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за його неналежне виконання. Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед банком суду першої інстанції надано не було. За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 11 січня 2019 року, кредитних коштів у розмірі 5 000 грн., які зазначені у позові. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2020 року. Головуючий Судді: