Постанова 4818 № 626/1083/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Харків Справа № 626/1083/19 Провадження № 22-ц/818/1931/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 8 липня 2019 року, ухвалене суддею Рибальченко І.Г., - в с т а н о в и в : У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Красноградського районного суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2014 року у розмірі 12 763,63 грн, яка складається з 00,00 грн тіла кредиту; 297,17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 828,82 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2 553,82 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 583,98 грн штраф (процентна складова). Позов мотивований тим, що відповідно до підписаної заяви б/н від 01.12.2014 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та "Тарифами Банку" складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 12 763,63 грн. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 8 липня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість - 11 679, 65 грн та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн, а всього 13 600, 65 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 25.03.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 12 763,63 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Разом з тим, враховуючи заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, не підлягають стягненню з відповідача заявлені позивачем штрафи. ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач станом на дату підписання заяви б/н від 01.12.2014 для отримання кредиту у розмірі 300 грн будучи неповнолітньою особою не мав достатнього обсягу прав для підписання заяви та отримання кредиту, а банківською установою прийнято вказану заяву та укладено кредитний договір без врахування вимог ч.2, 4 ст. 32, ч.1, п.1 ч.2 ст. 203, 215, 216 ЦК України. Матеріали справи містять докази недійсності правочину, у зв`язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 3 липня 2019 року, зокрема, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання. Позивачем не надано суду відомостей, що підтверджують обізнаність позивача із умовами кредитного договору та доказів, які б підтверджували існування вказаного договору між сторонами. Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 1 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 7). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До вказаної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 8, 9-23). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25.03.19 становить 12 763,63 грн, з них: 00,00 грн тіло кредиту; 297,17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8828,82 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2 553,82 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 583,98 грн штраф (процентна складова) (а.с. 5-6). ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 27). Судом також встановлено, що на момент підписання анкети-заяви відповідач був неповнолітнім (16 років). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (частина друга статті 32 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Згідно з частинами першою, другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що між банком та позичальником укладений договір, який не суперечить чинному законодавству України. ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 24). Тобто, на момент заповнення анкети-заяви ОСОБА_2 мав неповну цивільну дієздатність (16 років). Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Для укладання кредитного договору, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність, усвідомлювати наслідки вчинення такого правочину, а у разі її відсутності на час укладання договору, такий договір за вимогами статті 215 ЦК України може бути визнано недійсним. Разом з тим, договір кредиту, укладений відповідно до анкети-заяви від 1 грудня 2014 року ОСОБА_1 чи його батьками (заінтересовані особи) в порядку статті 222 ЦК України, недійсним не визнаний та ніким не оспорений. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить умов щодо встановленого ліміту кредитування, розміру відсотків за користування кредитом, строку виконання кредитного зобов`язання. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). У анкеті-заяві, підписаній 1 грудня 2014 року сторонами, відсутні також умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з тим, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (1 грудня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 травня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріали справи не містять кредитного договору або анкети-заяви б/н від 01.12.14, на який посилається банк у своєму позові, що засвідчували б бажання та згоду ОСОБА_2 отримати кредитні кошти у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Матеріали справи містять лише анкету-заяву підписану позивачем і яка не містить будь-яких відомостей щодо розміру отриманого кредиту чи розміру нараховуваних процентів, пені, тощо. З огляду на це та з врахуванням заяви відповідача, в якій він визнав позов (а.с. 41), колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 297,17 грн. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити. Доводи апеляційної скарги про те, що договір кредиту укладений неповнолітнім без згоди його батьків, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки правочин є дійсним та ніким не оспорений. Системний аналіз зазначених норм права, встановлених обставин, а також наявних у матеріалах справи доказів дозволяє дійти висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення заявленої у позові заборгованості за кредитним договором від 1 грудня 2014 року. Враховуючи наведене, рішення Красноградського районного суду Харківської області від 8 липня 2019 рокуухвалено з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин справи, тому відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. Так, позивачем до суду першої інстанції було сплачено судовий збір в сумі 1921 грн. Відповідачем за подачу апеляційної скарги 2881,50 грн. Позовні вимоги заявлені на суму 12763,63 грн. Задоволено позовні вимоги на суму 297,17 грн., що складає 2,33%. Отже на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 44,76 грн. (2,33% від 1921 грн), а з позивача на користь відповідача 2814,36 грн (97,67% від 2881,50 грн). На підставі п.10 ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 2814,36-44,76= 2769,60 грн. Керуючись ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 8 липня 2019 року -в частині задоволення позову змінити. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту - 297 (двісті дев`яносто сім) грн 17 коп. В іншій частині позову - відмовити. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не переглядається. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 769 (дві тисячі сімсот шістдесят дев`ять ) грн 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук