Постанова 4855 № 320/3351/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3351/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю: представника позивача: Герасименка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі - Відповідач, ГУ НП України в Київській області) в якому просив: - визнати відмову ГУ НП України в Київській області викладену в листі № 29П-190 від 22.03.2019 року в проведенні, призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності 13.04.2016 року (захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС України) позивачу протиправною; - зобов`язати ГУ НП України в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС України у розмірі, відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку та умов призначення та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткової працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, а саме 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності 13 квітня 2016 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, починаючи з 13 серпня 1992 року по 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції України. Наказом ГУ НП в Київській області від 24 лютого 2016 року №85 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), відповідно до ст. 77, п.1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) (а.с.22). Відповідно до свідоцтва про хворобу №125/Зв від 12 лютого 2016 року, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» захворювання ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане з проходженням служби в ОВС. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0214450, починаючи з 13 квітня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в ОВС. Позивач звернувся до ГУ НП в Київській області із заявою (рапортом) від 10 серпня 2017 року, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням йому 3 групи інвалідності, до якої додав: довідку МСЕК; довідку про втрату професійної працездатності серія АГ №0006969 ; довідку ВЛК - свідоцтво про хворобу; копія сторінок паспорта; копія ідентифікаційного коду; картка - реквізити для переводу коштів; копія трудової книжки. Листом №29/П-740 від 15.09.2017 року відповідач повідомив позивача, що для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги останньому необхідно подати до УФЗБО ГУ НП в Київській області документи, а саме: копію виписки з акту огляду МСЕК - верхня частина; оригінал довідки про ступінь втрати працездатності - верхня частина; копію свідоцтва про хворобу; копію та оригінал паспорта та ідентифікаційного номера; довідку з реквізитами банку (із зазначенням МФО, ЄДРПОУ, транзитного та поточного рахунків з мокрою печаткою); витяг з наказу про звільнення (завірений мокрою печаткою); заява (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з установленим зразком (бланк знаходиться в УФЗБО). 20.11.2017 року позивач знову звернувся до ГУ НП в Київській області із заявою (рапортом), в якій просив виплатити, передбачену Порядком №850, одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, у зв`язку зі встановленням йому 3 групи інвалідності. Листом №29/П-1115 від 15.12.2017 року, ГУ НП в Київській області повторно повідомило ОСОБА_1 про необхідність подачі до УФЗБО ГУ НП в Київській області відповідний перелік документів. Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом про визнання протиправною відмови ГУ НП в Київській області у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, зобов`язання ГУ НП у Київський області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності відповідно до зазначеного Порядку у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 13 квітня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Судом визнано протиправною відмову ГУ НП у Київській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, зобов`язано ГУ НП у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності у розмірі зазначеному Порядком та умовами призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2016 року №850, а саме 150 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, 13 квітня 2016 року, в порядку нарахування та виплати встановленому законодавством. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ГУ НП в Київській області задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 18 червня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправними дії ГУ НП в Київській області щодо нерозгляду заяв (рапортів) ОСОБА_1 від 10 серпня 2017 року, від 20 листопада 2017 року, від 05 березня 2018 року про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності; Зобов`язано ГУ НУ в Київській області повторно розглянути заяви (рапорти) ОСОБА_1 від 10 серпня 2017 року, від 20 листопада 2017 року, від 05 березня 2018 року про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності та прийняти відповідне рішення. В решті позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року в справі 761/1899/18, ГУ НП в Київській області було розглянуто заяви (рапорти) позивача від 20.11.2017 року та від 05.03.2018 року. Листом від 30.01.2019 року №29/П-1341 відповідач повідомив позивача про відмову виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» передбачає виплату одноразової грошової допомоги тільки працівникам міліції. Розглянувши заяву позивача (рапорт) від 10.08.2017 року та заяву (рапорт) від 05.12.2018 року, листом від 20.03.2019 №29/П-190 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки, на даний час момент виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року в справі 761/1899/18, позивач є діючим працівником, що суперечить вимогам п. 4. ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (встановлення інвалідності на протязі 6 місяців після звільнення). Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги починаючи з 13.04.2016 року, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого Законом для працездатних осіб, а тому відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі по тексту - Порядок № 850). Згідно п.2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 п.3 Порядок № 850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи. Згідно з п. 7-9 вказаного Порядок № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. У свою чергу, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. 07.11.2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію», відповідно до п.5 р.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Пунктом 15 р. ХІ 2Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про національну поліцію». Згідно ч.2 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС України. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (п.1 Порядку). Згідно з п.1 розділу ІІ цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (п.1 розділ ІІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського). Пунктом 3 розділу ІІІ зазначеного Порядку визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи. Відповідно до п.5 розділу III наведеного Порядку для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Пунктом 1 розділу IV наведеного Порядку передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку

2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій. Згідно п.2 розділу IV вказаного Порядку керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п`ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, який набрав чинності 07 жовтня 2016 року, внесено до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського зміни, зокрема: пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 такого змісту: « 4) пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ». Отже, згідно пп.4 п.5 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Таким чином, положеннями Порядку №850 та Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби, а тому заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбачена як Порядком № 850, так і Порядком №4. У той же час, сам механізм виплати одноразової грошової допомоги встановлено Порядком №4, оскільки останнім місцем служби ОСОБА_1 , як поліцейського, є ГУ НП в Київській області, до якого і було адресовані відповідні рапорти позивача. У той же час, на момент встановлення позивачу 3 групи інвалідності (13.04.2016 року) Порядок №4 не передбачав виплати одноразової грошової допомоги поліцейським в разі настання інвалідності поліцейського пов`язаного з прохоженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки відповідні норми з`явились на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року №916, який набрав чинності 07 жовтня 2016 року. Проте, встановлення позивачу 3 групи інвалідності (13.04.2016 року), відповідне право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги, порядок і розміри її виплати у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в ОВС, було передбачено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

850. З огляду на зазначені обставини, з урахуванням конституційного принципу правових норм в часі, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що твердження відповідача про те, що позивача, як на поліцейського поширюються лише норми Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4 не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки станом на момент набуття права на виплату одноразової грошової допомоги, відповідні правовідносини були врегульовані саме Порядком №850. Так, законодавством встановлено чіткий механізм дій, що передують виплаті одноразової грошової допомоги, зокрема, за наслідком надходження до Голови Національної поліції (керівника міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги з відповідними документами, фінансові підрозділи в десятиденний строк готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходив службу поліцейський, який, в подальшому, затверджує/відмовляє начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій (у міжрегіональних органах Національної поліції), після чого керівник такого органу у п`ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови. Як вірно встановлено судом першої інстанції, розглянувши заяви (рапорти) ОСОБА_1 від 20.11.2017 та від 05.03.2018 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 по справі 761/1899/18, листом від 30.01.2019 року №29/П-1341 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Крім того, розглянувши заяву позивача (рапорт) від 10.08.2017 року, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 по справі 761/1899/18 та заяву (рапорт) від 05.12.2018, листом від 20.03.2019 №29/П-190 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, у зв`язку з тим, що: - постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» передбачає виплату одноразової грошової допомоги тільки працівникам міліції; - на даний час позивач є діючим працівником, що суперечить вимогам п. 4. ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (встановлення інвалідності на протязі 6 місяців після звільнення). Разом з тим, відповідно до норм ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» (в чинній редакції саме на 13.04.2016 року) ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги та інших виплат, передбачених ЗУ «Про міліцію» і Порядку

850. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України). Аналогічно правова позиція викладена Верховним судом України в постановах від 30.01.2018р. справа № 822/1579/17, від 13.02.17 р. справа № 808/1866/16, від 13.01.2018 р. справа № 806/845/16, від 15.05.2018 р., справа № 161/16343/17. Проте, через протиправну відмову та дії ГУ НП в Київській області, яким надано оцінку вищезазначеними судовими рішеннями, призвели до значної втрати часу, за який законодавство змінилося, а позивач повторно був прийнятий на службу в поліцію. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає протиправною відмову відповідача, адже право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, яке не реалізовано останнім через протиправність дій відповідача та вирішення вказаного питання в судовому порядку, має бути реалізоване не зважаючи на те, що на момент подання даної позовної заяви ОСОБА_1 є діючим працівником Національної поліції. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку, ГУ НП в Київській області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо непризначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до норм чинного законодавства. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 20.02.2020 року