Постанова 4855 № 826/7574/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7574/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 30 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0057411212, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2018 року, Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» (далі - позивач, ТОВ «СТ «ДОМІНАНТА») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0057411212 Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.01.2018 року № 0057411212. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» (код 35265086), місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вулиця Василя Макухи, будинок 1, зареєстроване в якості юридичної особи 17.07.2007 р., перебуває на обліку в якості платника податків у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережне управління, Амур-Нижньодніпровська ДПІ (Амур-Нижньодніпровський р-н м. Дніпра). Станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення місцезнаходження позивача: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; позивач перебував на обліку в якості платника податків у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТДВ «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА», за результатами якої складено акт від 04.01.2018 №44/26-15-12-12-12-35265086. Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено термін сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток ТДВ «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА», задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, а саме - податкове зобов`язання 652 670 грн. сплачено 04.01.2017 р., граничний термін сплати - 30.12.2016 р. На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2018 р. №0057411212, яким згідно зі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 5 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 140 499,30 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14 049,93 грн., сума сплаченого податкового боргу - 140 499, 31 грн. Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» - вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати з таких підстав. Позивач зазначає, що платіжне доручення №951 на суму 140 500,00 грн. з призначенням платежу «оплата авансового внеску 2/9 з податку на прибуток за 2016 рік» про перерахування коштів на реквізити ГУ ДКСУ у м. Києві було надано до установи АТ «Райфайзен Банк Аваль» за допомогою програмного забезпечення «Банкінг для корпоративних клієнтів» 30.12.2016 о 12:07. В цей же час платіжне доручення було доставлено до банку, що підтверджується роздруківкою скріншоту з вказаної програми та копією платіжного доручення, роздрукованого з програми. Тобто, платіжне доручення про перерахування суми податку було подано позивачем до установи банку в межах строку, встановленого НБУ для здійснення електронних платежів на рахунки Державної казначейської служби в день 30.12.2016 р. Однак платіжне доручення було виконано банком не в день його надходження, а лише 04.01.2017 року. Таким чином, граничний строк для сплати авансового платежу з податку на прибуток за 2016 р. ТДВ «СТ «Домінанта» було дотримано, строки зарахування податку до бюджету було порушено з вини банку. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Щодо обґрунтування правомірності проведеної перевірки відповідачем, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з п. 75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції станом на 04.01.2018 р.) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Оскільки предметом камеральної перевірки згідно з актом від 04.01.2018 №44/26-15-12-12-12-35265086 є дотримання вимог законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток, перевірка проведена з передбачених законодавством підстав. Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України зазначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За порушення правил сплати грошових зобов`язань до платників податків застосовується відповідальність, визначена ст.126 Податкового кодексу України. Згідно зі ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. За приписами п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно із п.1.30 ст.1 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначенням, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. П. 8.1 ст.8 Закону №2346-III визначено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Положеннями п.1.29 ст.1 вказаного Закону передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. П. 22.3, 22.4 ст.22 Закону №2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Положеннями п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону №2346-III визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Відповідно до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов`язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 (справа № 826/573/18), 31.07.2018 (справа № 808/2491/17). Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 14 049,93 грн. у зв`язку із затримкою на 5 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 140 499,30 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, позивачем 30.12.2016 р. за допомогою програмного забезпечення «Банкінг для корпоративних клієнтів» сформовано та направлено для проведення платежу обслуговуючому банку - АТ «Райфайзен Банк Аваль» електронне платіжне доручення за №951 на суму 140 500,00 грн. податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2016 рік. З наявної в матеріалах справи роздруківки скріншоту вказаної програми вбачається, що вказане електронне платіжне доручення отримано АТ «Райфайзен Банк Аваль» 30.12.2016 о 12:07 год., тобто в операційний час банку, тоді як платіжне доручення виконане банком лише 04.01.2017 р., у зв`язку з чим і відбулося несвоєчасне зарахування коштів до державного бюджету України. З огляду на вищевикладене, а також те, що позивачем вчасно було подано до банківської установи платіжне доручення на сплату самостійно задекларованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, однак кошти були зараховані невчасно не з вини позивача, тому у суду є підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення рішення контролюючого органу протиправним. Якщо несвоєчасне зарахування вчасно перерахованого податку до бюджету сталося з вини банку, це може бути підставою для застосування відповідальності до банківської установи згідно з до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. З врахуванням викладеного оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на рушення принципу обґрунтованості, за відсутності передбачених законодавством підстав. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль