Постанова КАС ВС № 826/12807/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Київ справа № 826/12807/18 адміністративне провадження № К/9901/2812/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючого судді: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінант» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінант» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінант» (далі - ТДВ «Страхова компанія «Домінант», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2018 №№ 0025841406, 0025641409. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи та мало наслідком неправильне вирішення справи по суті. У відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, наголошуючи на тому, що неналежне дослідження наявних в матеріалах справи доказів, відсутність аргументації, неврахування позиції всіх учасників процесу, та, як наслідок, неповне з`ясування всіх обставин справи вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм, що, в свою чергу, є безумовною підставою для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року. Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, просив відмовити в її задоволенні. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Страхова компанія «Домінант» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт від 27.04.2018 №536/26-15-14-06-02/35850814 У висновках зазначеного акта перевірки встановлено порушення ТДВ «СК «Домінант»: - п. 44.1, п. 44.2, п.44.3, п. 44.5 статті 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.1.2 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 064 941 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 3 319 270 грн, за 2016 рік на суму 2 044 438 грн, за 2017 рік на суму 1 701 233 грн, та завищено податок на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 522 974 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 450 549 грн, за 2016 рік на суму 19 017 грн, за 2017 рік на суму 53 409 грн; - п. 2.8 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Постанова НБУ №637), а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 505 210, 18 грн. 21 травня 2018 року за результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених контролюючим органом порушень винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0025841406, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України» на загальну суму 7 460 277 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 6 541 966,00 грн, за штрафними санкціями - 918 311 грн; - № 0025641409, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 463 702,06 грн за порушення пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №

637. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем під час проведення відповідачем податкової перевірки було надано всі необхідні первинні документи на підтвердження обліку показників фінансової звітності за спірними операціям, але такі документи не були досліджені та враховані контролюючим органом. Натомість суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позивачем не спростовано зафіксованих в акті перевірки порушень податкової дисципліни та, я наслідок, не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог. Зауваживши при цьому, що регламентована частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень не звільняє позивача від обов`язку довести перед судом ті обставини, на які він посилається. Проте колегія суддів вважає наведені вище висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Як вбачається з предмету позову в межах спірних правовідносин аналізу підлягали висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.1.2 п. 141.2 ст. 141 ПК України, внаслідок завищення податку на прибуток від страхової діяльності, та п. 2.8 Постанова НБУ №637, внаслідок перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства у період, що перевірявся, і, відповідно, з`ясування наявності у податкового органу правових підстав до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Поряд із цим, аналізуючи зміст рішень судів попередніх інстанцій, колегія судів встановила, що обставини порушення позивачем податкової дисципліни залишились нез`ясованими. Так суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, керувався виключно презумпцією правомірності дій платника податків. Висновки ж суду щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактично зводяться до відсутності в акті перевірки змістовних обставин, які б свідчили про порушення позивачем приписів податкового законодавства. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, акцентував увагу на невиконанні позивачем вимог п.44.1, п. 44.2, п.44.3, п. 44.5 статті 44 ПК України. Зауваживши при цьому, що ксерокопії первинних документів, поданих позивачем до суду першої інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають вимогам щодо допустимості доказів, регламентованим частиною другою статті 94 КАС України. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким твердженням суду апеляційної інстанції, оскільки єдиний недолік наданих представником ТДВ «Страхова компанія «Домінант» копій документів полягав у тому, що відмітка про засвідчення копії документа була розміщена лише на останньому аркуші прошитого та пронумерованого документа, а не на кожній його сторінці, при цьому всі сторінки доданого документу були прошиті, на останній його сторінці зазначена кількість аркушів, проставлено посвідчувальний напис, підпис уповноваженої особи та печатка ТДВ «Страхова компанія «Домінант», а тому, на переконання Верховного Суду, суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму та безпідставно не врахував такі документи. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі № 761/5894/17. Таким чином, апеляційний суд, переоцінюючи наявні в матеріалах докази, не спростував наявності встановлених судом першої інстанції обставин, не врахував, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, не застосував підходу «превалювання суті над формою» як принципу бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не з`ясував правову природу спірних правовідносин. Поряд із цим, як було зазначено вище, питання щодо правомірності/протиправності податкових повідомлень-рішень від 21.05.2018 № 0025841406 та №0025641409 судом першої інстанції також не з`ясовувалося. Тобто обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, не були з`ясовані ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції. З огляду на наведене Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, і доводів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, - що унеможливило встановлення фактичних обставин та, як наслідок, правильне вирішення справи. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Попри це, як уже було встановлено вище, фактичні обставини справи та спірні правовідносини не досліджені судами, а тому, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно з`ясувати та надати належну правову оцінку правомірності/протиправності податкових повідомлень-рішень від 21.05.2018 № 0025841406 та №0025641409, з врахуванням підстав їх прийняття, з повним відображенням аналізу і оцінки їх правомірності в мотивувальній частині рішення. У той же час суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінант» задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Н.Є. Блажівська Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2021 року.