Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3689/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/3689/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Лащенко Р.В. за участі представників позивача Бабака Р.А., Осипова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 р. (суддя Конишева О.В, повне судове рішення складено 08.08.2019 р.) в справі № 280/3689/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 01.03.2017 р. «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», провадження у справі за якою відрите Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалою від 08.08.2019 р. За заявою ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 07.08.2019 р. про вжиття заходів забезпечення позову ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 р. забезпечено позов ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зупинено стягнення коштів з рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у банках, яке здійснюється на підставі рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС №1 від 01.03.2017 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/3689/19. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що позивач має податковий борг, який перевищує 5 млн. грн., з боку держави відсутні зобов`язання щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Рішення, яке є предметом позову, прийнято із дотримання норм Податкового кодексу України, а правомірність цього рішення підтверджена рішенням у справі № 808/798/17. Нормами податкового законодавства не передбачено, що дія рішення про стягнення коштів платника податків у рахунок погашення податкового боргу, прийняте на підставі пункту 5 статті 95 Податкового кодексу України, припиняється у разі сплати боргу на суму, яка існувала на день прийняття рішення. Позивач має безперервний податковий борг, відповідно, контролюючий орган, направляючи інкасові доручення про стягнення новоутвореного боргу до банківських установ, правомірно посилається на рішення № 1 від 01.03.2017 р. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача. В судовому засіданні представники позивача просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Зважаючи на те, що позивач не погоджується з рішенням відповідача від 01.03.2017 №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» на суму 5119099,41 грн. з інших підстав ніж ті, які розглядалися у справі №808/798/17, та у зв`язку із наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до встановлення всіх обставин по справі № 280/3689/19, суд першої інстанції вважав, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), які можуть бути безспірно списані відповідачем. Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що предметом позову в цій справі є рішення контролюючого органу № 1 від 01.03.2017 р. про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Контролюючим органом вчиняються дії зі стягнення грошових коштів з банківських рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» виставлення направлення інкасових доручень (розпоряджень), в яких в графі «призначення платежу» як підстава оформлення зазначається рішення № 1 від 01.03.2017 р. На підставі інкасових доручень (розпоряджень) здійснюється безспірне списання коштів з рахунків позивача у банківських установах. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Видами забезпечення позову за приписами статті 151 КАС України в редакції, що діяла до 08.02.2020 р., є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України в редакції, що діє з 08.02.2020 р., позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При цьому забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України. Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач оскаржує рішення контролюючого органу від 01.03.2017 №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» на суму 5 119 099,41 грн., а на підставі цього рішення здійснюється безспірне списання грошових коштів з рахунків платника податків, тобто наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), які можуть бути безспірно списані відповідачем. Відповідно, в цьому випадку є обґрунтованим застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів з рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у банках, яке здійснюється на підставі рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС №1 від 01.03.2017 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/3689/19. Доводи апелянта про наявність у позивача податкового боргу, який перевищує 5 млн. грн., відсутність з боку держави зобов`язань щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, не є підставою для невжиття заходів забезпечення позову, оскільки предметом доказування в цій справі є правомірність рішення контролюючого органу, а не доведеність розміру податкового боргу. Посилання контролюючого органу на підтвердження правомірності рішення судовим рішенням у справі № 808/798/17 також не приймаються судом до уваги, оскільки підстави позову в цій справі є відмінними від підстав позову в справі № 808/798/17. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 р. в справі № 280/3689/19 залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 р. про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 280/3689/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 19.02.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.02.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко