Постанова 4854 № 400/11548/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11548/23 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області до Публічного акціонерного товариства "Інгул" про надання дозволу на погашення податкового боргу, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 3167756,44 грн. за рахунок майна платника податків ПАТ "Інгул", що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 06.03.2018р. № 16/14-29-17-39. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за ПАТ "Інгул" рахується податковий борг в сумі 3167756,44 грн. Позивачем вжито заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направлено вимогу від 03.03.2023р. №0000558-1301-1429 та описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 06.03.2018р. № 16/14-29-17-39. В порядку ст.95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем відправлено інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків. Не сплата боргу відповідачем в такий спосіб стала підставою для звернення податкового органу до суду з відповідним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що контролюючий орган з метою погашення податкового боргу відповідача, оформлював та направляв до банківських установ інкасові доручення, проте, такі заходи не призвели для погашення податкового боргу, у зв`язку, зокрема, із недостатністю коштів на рахунках. В оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не досліджено належним чином інкасові доручення, що є вирішальним, оскільки в судовому рішенні зазначено, що позивач не вжив всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача, зокрема в суд про стягнення податкового боргу не звертався, що даний податковий борг не підтверджений судовими рішеннями згідно п.95.3 ст.95 ПК України, однак на виконання п. 95.5 ст. 95 ПК України були направлені інкасові доручення. Підставою для повернення без виконання інкасових доручень здебільшого вказано, що відсутні кошти на зазначених рахунках, на виконанні знаходиться інший виконавчий документ, для забезпечення якого накладений арешт, кошти що зберігаються на рахунках є страховими та не можуть бути використані для стягнення на підставі виконавчих документів та інше. Вказує, що рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків та лише в разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. ГУ ДПС у Миколаївській області надсилало у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена. Апелянт вказує, що Головне управління ДПС у Миколаївський області належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інгул" з вимогою надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 3167756,44 грн. за рахунок майна платника податків ПАТ "Інгул", що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 06.03.2018р. №16/14-29-17-39, у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу. В порядку ст.95 Податкового кодексу України позивач відправив інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків, однак борг не було стягнуто з рахунків банку, що й стало підставою для звернення до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вжив всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достатніми доказами своє право на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Відповідно до п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду. Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі. До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 (807/675/16), від 06.12.2022 (справа №813/4632/16) та від 24.02.2023 (справа №826/17041/14), від 23.03.2023 (справа № 520/15977/2020). Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковий борг у розмірі 3167869,59 грн., дозвіл на погашення якого просить позивач надати за рахунок майна ПАТ «Інгул», що перебуває у податковій заставі, виник у зв`язку з несплатою відповідачем наступних податкових зобов`язань: 1) податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму 142 522,00 грн.; 2) податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з серпня 2017 року по грудень 2019 року на загальну суму 2942421,60 грн. 3) податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченими юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року на загальну суму 82812,84 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний податковий борг не підтверджений судовими рішеннями, як того вимагає п.95.3 ст.95 ПК України. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з наявним непогашеним податковим боргом ГУ ДПС у Миколаївській області зверталось до банківських установ. Однак, платіжні інструкції на примусове списання були повернуті банківськими установами без виконання або відмовлено в їх прийнятті до виконання відповідно до п.12, 27 розділу І, п. 69 розділу IV та п. 80 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, до ч.2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Підставою для повернення без виконання здебільшого вказано, що відсутні кошти на зазначених рахунках, грошові кошти на рахунку арештовані за іншим документом про арешт коштів і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, кошти що зберігаються на рахунках є страховими та не можуть бути використані для стягнення на підставі виконавчих та інших документів та інше (а.с. 63, 73, 7477, 78, 79, 81). Судових рішень про стягнення податкового боргу в розмірі 3167756,44 грн. з ПАТ «ІНГУЛ», що набрали законної сили, сторонами до суду не надано. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянт не вжив всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків відповідача, зокрема, в суд про стягнення податкового боргу не звертався. Апелянт не довів належними, допустимими, достатніми доказами своє право на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, апелянтом не доведено виконання ним необхідних умов, за яких допускається стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик