LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4850200/10482/19-а

від 20.02.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/10482/19-а - залишити без змін.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року справа №200/10482/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Філь А.О., представника відповідача Груєнка С.Л.., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/10482/19-а (суддя в І інстанції Буряк І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовблок» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовблок» (далі - ТОВ «Азовблок», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2016 № 0003461200, № 0003451200. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що період, за який відповідачем встановлено порушення строку сплати орендної плати та нараховано штрафні санкції є липень - грудень 2015 року. Однак, затримка сплати орендної плати за земельну ділянку за цей період не є податковим правопорушенням, оскільки обов`язок сплати податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб у позивача відсутній. Нормативною підставою для такого висновку є ст. 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII). Також позивач посилався на практику Верховного Суду у даній категорії справ. Крім того, позивач із посиланням на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначив, що строк звернення до суду із відповідним позовом складає 1095 днів, а отже даний позов подано у межах відповідних строків. У зв`язку з цим, звернувся до суду з відповідними вимогами. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволені. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що факт порушення платником строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб підтверджений актом перевірки від 29.07.2016 № 579/05-83-15-111-1/33012290, а тому у податкового органу наявні правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно п. 126.1 ст. 126 ПК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача заперечував. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу на підставі рішення Маріупольської міської ради від 23.05.2006 № 5/2-36 (зареєстроване у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» № 04.06.162.00145 від 20.06.2006) було надано в строкове платне користування (оренду) на 10 років (граничним строком користування до 23.05.2016) земельну ділянку площею 0,4414 га, кадастровий номер 1412300000:01:018:0006, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Кільцева,

1. ГУ ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2016 № 579/05-83-15-111-1/33012290. Відповідно висновків вказаного акту перевірки, виявлено порушення вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України. Так, встановлено, що узгоджену суму податкового зобов`язання ТОВ «Азовблок» сплатило: за липень 2015 року - 05.10.2015 у сумі 2005,25 грн. (п/д @2PL994707 від 05.10.2015 на суму 3108,00 грн.) із затримкою на 36 календарних днів; за серпень 2015 року - 05.10.2015 у сумі 1079,15 грн. (п/д @2PL994707 від 05.10.2015 на суму 3108,00 грн.) із затримкою на 5 календарних днів, 03.11.2015 у сумі 2027,98 грн. (п/д @2PL240022 від 03.11.2015 на суму 3108,00 грн.) із затримкою на 34 календарних дня; за вересень 2015 року - 03.11.2015 у сумі 1017,72 грн. (п/д @2PL240022 від 03.11.2015 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 4 календарних дня, 02.12.2015 у сумі 2089,41 грн. (п/д @2PL513883 від 02.12.2015 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 33 календарних дня; за жовтень 2015 року - 02.12.2015 у сумі 44,30 грн. (п/д @2PL513883 від 02.12.2015 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 2 календарних дня, 30.12.2015 у сумі 2088,54 грн. (п/д @2PL774460 від 30.12.2015 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 30 календарних днів; за листопад 2015 року - 30.12.2015 у сумі 191,13 грн. (п/д @2PL774460 від 30.12.2015 на суму 3108,00 грн.), 01.02.2016 у сумі 2916,00 грн. (п/д @2PL304370 від 01.02.2016 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 33 календарних дня; за грудень 2015 року - 01.02.2016 у сумі 192,00 грн. (п/д @2PL304370 від 01.02.2016 на суму 3108,00 грн.) з затримкою на 2 календарних дня, 01.03.2016 у сумі 2915,07 грн. (п/д @2PL323837 від 01.03.2016 на суму 4490,00 грн.) з затримкою на 31 календарний день. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України. На підставі висновків акту перевірки від 29.07.2016 № 579/05-83-15-111-1/33012290, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.09.2016: - № 0003461200 про донарахування штрафних санкцій у сумі 539,60 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб (код 18010600) на підставі ст. 122 ПК України; - № 0003451200 про сплату штрафних санкцій у сумі 2390,74 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб (код 18010600) на підставі ст. 122 ПК України. Правомірність прийняття податковим органом вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з такого. У межах предмету спору позивачем, у якості підстав для визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень протиправними, зазначається неврахування податковим органом вимог Закону № 1669-VII, якими регламентовано відсутність обов`язку зі сплати податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що кореспондує із відсутністю правових підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату такого зобов`язання. Відповідно до ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 ст. 287 ПК України). У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Пунктом 126.1 статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення (у редакції станом на 2014-2015 роки.) Статтею 1 Закону № 1669-VII передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII визначено: під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Відповідно до частини 1-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з пунктом 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення; у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», так і в подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку відповідних населених пунктів, у тому числі, віднесено м. Маріуполь (пункт 15) Крім того, слід звернути увагу, що штрафні (фінансові) санкції нараховані за період 2015 року, тобто редакція Закону № 1669-VII від 08.06.2016 у цьому випадку не застосовується. Правова позиція щодо спеціального характеру норм Закону № 1669-VII відносно норм ПК України в аналогічних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах: від 01 серпня 2018 року у справі № 805/2372/16-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 812/1035/17, 06 червня 2019 року у справі № 805/767/15-а, від 25 червня 2019 року у справі № 805/752/15-а. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за відсутності у позивача обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату такого зобов`язання. При цьому факт узгодження такого зобов`язання із подальшою сплатою, не змінює висновку суду щодо безпідставності нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 805/767/15-а. Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях підставою для застосування відповідальності до платника визначено ст. 122 ПК України, яке не врегульовує спірні правовідносини. Однак, за змістом вказаних податкових повідомлень-рішень можливо встановити дійсну підставу їх прийняття, тому наведене не є самостійною підставою для задоволення позову, тим більше, встановленими фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлено протиправність рішень суб`єкта владних повноважень. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального, так і процесуального права, а позовні вимоги ТОВ «Азовблок» підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/10482/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 20 лютого 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»