Постанова 4807 № 310/1733/18

Дата документу 19.02.2020 Справа № 310/1733/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/834/20 Головуючий у 1-й інстанції: Білоусова О.М. Є.У.№ 310/1733/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні Казака Дмитра Ігоровичана ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2018 року Керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 23.09.2019 позов залишено без руху, оскільки прокурором не підтверджено підставу для представництва інтересів українського державного фонду підтримки фермерських господарств в суді. 20.11.2019 р. на виконання ухвали суду прокурор надав заяву про долучення копії листа Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. З копії вищевказаного листа вбачається, що в процесі розгляду кримінального провадження № 310/3096/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 364-1 КК України Укрдержфонд було визнано потерпілим. Внаслідок злочину потерпілому було завдано шкоду в сумі 250 000 грн. В процесі розгляду кримінального провадження Укрдержфонд не заявляв цивільного позову про стягнення збитків з ОСОБА_1 , оскільки у відокремленому підрозділі Запорізькому відділенні Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відсутня посада юриста. Зазначив також, що кошторисами за бюджетною програмою КПК 2801310 «Організація та регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для Укрдержфонду на сплату судового збору на 2017 рік було передбачено 3 500 грн., на 2018 рік 14 900 грн. на всі регіональні відділення. Зазначені кошти були витрачені у повному обсязі. Вказує, що не мав фінансової можливості сплатити судовий збір, який встановлено Законом України «Про судовий збір» та звернутись з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином. У зв`язку з чим звернувся до Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з проханням надати допомогу в стягненні коштів по відшкодуванню завданої шкоди. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 позовну заяву повернуто прокурору на підставі п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для представництва прокурора інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств для звернення до суду із вказаним позовом не підтверджені. В апеляційній скарзі перший заступник прокурора області начальник управління нагляду у кримінальному провадженні Казак Д.І. просить вказану ухвалу суду скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 отримав 25.01.2020, Український державний фонд підтримки фермерських господарств 27.01.2020 (т.2, а.с. 47,48), відзиви на апеляційну скаргу від вказаних осіб не надходили. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший третій частини четвертої статті 23 Закону). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України). Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були. Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не врахував, що прокурор звернувся до суду із позовом на захист інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, який протягом тривалого часу не вжив належних заходів до стягнення незаконно отриманих відповідачем внаслідок кримінального правопорушення чверті мільйона гривень бюджетних коштів. З урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентних органом захисту інтересів держави. Вказана позиція відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Із урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції щодо не наведення прокурором підстав для звернення до суду із цим позовом в інтересах є необґрунтованим. Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ст. 56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, обґрунтував, у чому полягає порушення їх інтересів, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За формою і змістом позовна заява відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, містить посилання на письмові докази, додані до заяви. За вказаних обставин суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для застосування положень ч.4 ст.185 ЦПК України. Оцінка доданих до позовної заяви письмових доказів, підставність позову тощо не входять до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки ці питання відповідно до ст.ст. 264,265 ЦПК України суд вирішує у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст.374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу першого заступника прокурора області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні Казака Дмитра Ігоровича задовольнити. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська