Постанова 4855 № 640/1893/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1893/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Єгорової Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві №15934 від 24.10.2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено наказ №15934 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ", яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 29.11.2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року. З матеріалів справи вбачається, що копію вказаного наказу та повідомлення про перевірку від 24.10.2018 року №64377/Л/26-15-42-04-27 було направлено позивачу рекомендованим листом від 25.10.2018 року на адресу: АДРЕСА_1 , проте поштове відправлення повернулося відповідачу без вручення адресату 07.12.2018 року. 29.11.2018 року уповноважений представник позивача Рябоконь С.В. з`явився у приміщення ГУ ДФС у м. Києва, де був ознайомлений з направленнями на перевірку №3844/26-15-42-04 та №3843/26-15-42-04, посвідченнями посадових осіб відповідача, направлених на перевірку, проте від їх підписання відмовився. 30.11.2018 року представником позивача Рябоконь С.В. через канцелярію відповідача були подані акт про не допуск відповідача до перевірки позивача, а також заява щодо грубих порушень відповідачем норм Податкового кодексу України. Проте, 19.12.2018 року заступником начальника та головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Харченко Т.В. та головним державним ревізором-інспектором цього ж відділу Сафоновою О.В. було складено акт №4884/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період: 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року (надалі - Акт перевірки). Цим Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог: п.177.2, п.177.4 ст.177 ПКУ, занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 1105400,69 грн., у т.ч. за 2016 рік в сумі 540341,29 грн., та за 2017 рік в сумі 565059,40 грн.; п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, занижено податкові зобов`язання з військового збору за 2016-2017 роки в розмірі 92116,71 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 45028,43 грн., та за 2017 рік - 47088,28 грн.; абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2664-VI, не нараховано та не сплачено до бюджету єдиного внеску на загальну суму 97012,35 грн., в т.ч. за 2011 рік в сумі - 7408,72 грн., 2012 рік в сумі - 6294,23 грн., 2016 рік в сумі 83309,40 грн.; ст.198 ПКУ, занижено податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет в сумі 27247,00 грн., в т.ч. за березень 2016 року в сумі - 1362,00 грн., за травень 2016 року в сумі - 861,00 грн., за серпень 2016 року в сумі - 25024,00 грн.; 201.10 ст.201 ПКУ, платником про терміновано реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий 2017 року; п.44.1, п.44.3 ст.44 ПКУ, не забезпечено зберігання первинних документів. Не погоджуючись із прийнятим наказом №15934 від 24.10.2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Згідно абзаців 1-3 пункту 77.2 статті 77 ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно пункту 77.4 ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Пунктом 77.6 статті 77 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Згідно пункту 1 розділу І Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524 (надалі - Порядок №524), річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу II Податкового кодексу України. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування. Пунктом 3 розділу І Порядку №524 передбачено, що проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи "Управління документами" плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка). Абзацами 2, 3 пункту 4 розділу І Порядку №524 передбачено, що відповідно до частини 16 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Документальною перевіркою в частині правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) охоплюється період з 01 січня 2011 року або період, що настає за періодом, який перевірено попередньою перевіркою із зазначеного питання. Згідно пункту 5 розділу І Порядку №524, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС. Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №524, план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків (додаток 1) та проект коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (додаток 2) складаються з чотирьох розділів: розділ I. Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб; розділ II. Документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів; розділ III. Документальні планові перевірки платників податків - фізичних осіб; розділ IV. Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Пунктами 1-3 розділу IV Порядку №524 передбачено, що до розділу III плану-графіка відбираються платники податків - фізичні особи, які мають ризики несплати податків і зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Формування переліку платників податків - фізичних осіб до розділу III плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. До плану-графіка насамперед включаються платники податків - фізичні особи, які мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів. Пунктом 4 розділу IV Порядку №524 встановлено наступні критерії відбору платників податків - фізичних осіб: 1) високого ступеня ризику: перевищення сумою доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), задекларованої суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків; недекларування в податковій звітності доходів, отриманих платником податків за ознакою, визначеною Довідником ознак доходів, 112 (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами); перевищення обсягів експортних операцій над задекларованою сумою доходу на 10 та більше відсотків; заниження податкового зобов`язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування; розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг, становить 30 або більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю платника податків; наявність розбіжностей між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в декларації про майновий стан і доходи, та сумою доходу, зазначеною у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, на 5 та більше відсотків; нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованому доходу або обсягам постачання на 20 та більше відсотків; наявність інформації, що свідчить про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом; загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації; наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів експортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам експортних операцій на 5 та більше відсотків; оформлення митних декларацій у митних режимах за кодами 31, 51, 74, 80, 81 згідно з класифікатором митних режимів, затвердженим наказом N 1011, зі звільненням від оподаткування митними платежами; наявність виплат доходів (прибутків) у грошовій або негрошовій формах на користь нерезидентів; наявність прийнятих контролюючим органом рішень про коригування митної вартості товарів, рішень про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підприємства; наявність протоколів про порушення митних правил, встановлених статтями 469, 470, 472, 474, 478, 480 - 485 Митного кодексу України, які свідчать про порушення митних правил посадовими особами платника податків, декларантами; 2) середнього ступеня ризику: кількість найманих працівників менша за кількість зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (окремо на господарську одиницю) або транспортних засобів; декларування від`ємного значення з податку на додану вартість при здійсненні імпортних, експортних операцій або міжнародних перевезень; декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на рівні податкового кредиту; наявність розбіжностей між задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу або податкових зобов`язань з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), в обсязі, що перевищує 10 відсотків; загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) особі, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, протягом останніх 12 календарних місяців, перевищує обсяг, визначений статтею 181 розділу V Кодексу, більш як на 2 відсотки; наявність відносин із контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума операцій перевищує 10 відсотків загальних обсягів постачання; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів; 3) незначного ступеня ризику: заниження податкового зобов`язання в обсязі, що становить менше 10 відсотків суми задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить менше 5 відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску менше ніж на 365 днів; декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету. Таким чином, до 25 грудня 2017 року Державна фіскальна служба України була зобов`язана оприлюднити сформований та затверджений план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2018 рік, до якого мав бути включений позивач, виходячи з оціненого відповідачем ступеня ризику, згідно критеріїв, визначених Порядком №524. Суд зазначає, що Акт перевірки містить посилання на те, що документальна планова виїзна перевірка позивача проводилася на підставі наказу №15934 від 24.10.2018 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік. Судом першої інстанції встановлено, що на сайті Державної фіскальної служби України в підрозділі "План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік" розділу "Плани та звіти роботи" розміщено, зокрема, розділ ІІІ плану-графіка "Документальні планові перевірки платників податків - фізичних осіб" з урахуванням коригування (жовтень 2018 року) 31.10.2018 року. У пункті 1791 вказаного плану-графіку зазначена ОСОБА_1 та визначений місяць проведення перевірки - листопад 2018 року. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Заявляючи вимогу про визнання протиправним та скасування наказу №15934 від 24.10.2018 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ", який був винесений на виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, позивач не ставить питання про правомірність рішення чи дій Державної фіскальної служби України щодо включення її до цього плану-графіку. Зважаючи, що матеріали справи не містять доказів скасування наказу Державної фіскальної служби України, яким позивача включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік та приймаючи до уваги, що відповідач, виносячи оскаржуваний наказ, діяв на виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, до якого була включена позивач, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №15934 від 24.10.2018 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " такими, що не підлягають задоволенню. Щодо посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ підписаний не уповноваженою особою, суд зазначає наступне. Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Як вбачається з наявного у матеріалах справи наказу №15934 від 24.10.2018 року (а.с.69), наказ підписаний начальником Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л., яка, відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, є особою, уповноваженою на прийняття відповідного рішення. Щодо посилань позивача на порушення відповідачем строків повідомлення позивача про проведення планової перевірки, фактичного проведення відповідачем замість виїзної перевірки - невиїзної, а також на інші порушення посадовими особами відповідача вимог чинного законодавства під час проведення перевірки, суд зазначає, що зважаючи на те, що предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу №15934 від 24.10.2018 року, а не визнання протиправними дій відповідача у процесі проведення перевірки, суд не надає правової оцінки вищевикладеним діям відповідача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №15934 від 24.10.2018 року про проведення планової документальної виїзної перевірки не підлягають задоволенню. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та/або процесуального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Єгорова Н.М.