Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/580/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/580/19 Номер провадження 22-ц/814/564/20Головуючий у 1-й інстанції Заколодяжна О. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області, ухвалене 22 листопада 2019 року у складі судді Заколодяжної О.А. по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2010 року у розмірі 87 046,88 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1921 грн. В обґрунтування вказаних вимог зазначала, що відповідно до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору від 09 листопада 2010 року остання отримала кредит у розмірі 21 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначало, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого станом на 06 лютого 2019 року має заборгованість у розмірі 87 046,88 грн., яку добровільно не сплачує. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 кредиту, про який йдеться у позовній заяві, та наявності заборгованості за вказаним кредитом. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2010 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 21 000 грн. У Анкеті зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які йому надані в письмовому вигляді. До позову банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Вказані витяги не містять підпису відповідача. Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 12 вересня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 87 046,88 грн. з яких: 29 527,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту (тобто сума фактично отриманих коштів внаслідок використання кредитного ліміту); 21 350,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 31247,50 - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 300,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф ( фіксована частина ); 4121,28 грн. - штраф (процентна складова). Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про недоведеність позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту, штрафів, пені та комісії, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Проте, безпідставними є висновки місцевого суду про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору та наявності у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту. Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується доказами по справі, а саме копією анкти-заяви від 09 листопада 2010 року. Більше того, відповідно до відзиву відповідача на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 63-65), ОСОБА_1 у повному обсязі визнала факт укладання кредитного договору відповідно до анкети-заяви від 09 листопада 2010 року, а також розмір кредиту - 21 000 грн. Мотиви місцевого суду щодо недоведеності банком отримання ОСОБА_1 кредиту та наявності заборгованості перебувають поза розумними сумнівами. Виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 22 травня 2019 року, надана АТ КБ «ПриватБанк», підтверджує отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 21 000 грн. Факт підписання анкети-заяви 09 листопада 2010 року, та початку користування кредитною карткою 14 грудня 2012 року не спростовує факту перебування сторін у договірних правовідносинах. Більше того, рух коштів по рахунку відповідача повою мірою відповідає доводам ОСОБА_1 , викладеним у відзиві на позов банку, а також наданим нею доказом про хворобу сина. Заборгованості за кредитом має темпоральну узгодженість із фактом хвороби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з січня 2014 року. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Факт перебування сторін у договірних правовідносинах підтверджується доказами по справі. Проте даний факт сам по собі не визначає умов та змісту таких правовідносин. Анкета-заява від 09 листопада 2010 року не містить відомостей про процентну ставку. У ній відсутні й умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та сплати комісій. Відповідач своїм підписом в анкеті-заяві дав свою згоду на те, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позивачем не було надано суду Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, які б містили відомості про процентну ставку та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, підписаних ОСОБА_1 . За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин, стягненню підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, яка становить 29 527,81 грн., тобто сума фактично отриманих коштів позичальником. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення в цій частині. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовні вимоги банку задоволено в межах 33,92 % від заявлених позовних вимог, то відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають понесені банком судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1629 грн. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення тіла кредиту - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 29 527,81 грн. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1629 грн. В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль