Постанова 4857 № 1.380.2019.004237

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004237 пров. № А/857/1498/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Попка Я.С., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Гром І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, ухвалене суддею Грень Н.М. у м. Львові о 12 год. 25 хв. у справі № 1.380.2019.004237 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 від 10.07.2019 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 09.07.2019 року декларант, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 Сергіївна в інтересах ОСОБА_1 , подав відповідачу митну декларацію № UA209190/2019/047504, в якій до митного оформлення заявив товар: транспортний засіб - автомобіль марки «Opel», модель - «Insignia», номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, дата введення в експлуатацію - 10.06.2016 року, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1598 куб.см., загальна кількість місць - 5, загальна кількість дверей - 5, колісна формула - 4х2, потужність - 100 кВт, тип кузова - універсал, колір - сірий, вартість 6800 євро. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс), декларацію про походження транспортного засобу, акт про проведення огляду транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення, сертифікат відповідності, паспортний документ фізичної особи, інші некласифіковані документи. На думку позивачки, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивачка вважає, що відповідач порушив її право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивачки, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 від 10.07.2019 року. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Львівська митниця ДФС, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що декларант не надав всіх документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Як зазначив відповідач, це стосується того, що декларант не надав документа, що підтверджує оплату за придбаний транспортний засіб. Також відповідач звернув увагу на те, що власник транспортного засобу та продавець є різними особами і позивачка не спростувала цю обставину. Внаслідок цього, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість на підставі даних системи управління ризиками АСАУР в сумі 11400 євро. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 02.07.2019 року ОСОБА_1 придбала у М. van Aalst (David-Hansermann-Strase 4, 52531 Ubach-Palenberg, Deutschland) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Opel», модель - «Insignia», номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, дата введення в експлуатацію - 10.06.2016 року, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1598 куб.см., загальна кількість місць - 5, загальна кількість дверей - 5, колісна формула - 4х2, потужність - 100 кВт, тип кузова - універсал, колір - сірий, за ціною 6800 євро. 09.07.2019 року декларант, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 Сергіївна в інтересах ОСОБА_1 , подав Львівській митниці ДФС для митного оформлення митну декларацію № UA209190/2019/047504 на вказаний вище товар. Разом із митною декларацією № UA209190/2019/047504 декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру № 19070201 від 02.07.2019 року, декларацію про походження товару № 19070201 від 07.07.2019 року, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.07.2019 року № UA20903/2019/45150, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № EQ від 10.05.2016 року, договір про надання послуг митного брокера б/н від 05.07.2019 року, доручення № ННН 530240 від 26.06.2019 року, копію декларації країни відправлення № MRN19DE705309480360E9 від 05.07.2019 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.005.027169-19 від 08.07.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії КВ НОМЕР_2 від 16.01.1999 року, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № FF010467 від 27.09.2016 року За результатами аналізу документів поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що декларант надав документи, які не містять відомостей щодо всіх складових митної вартості товару. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, Львівська митниця ДФС 10.07.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 та винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00815, якою відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA209190/2019/047504 від 09.07.2019 року. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 від 10.07.2019 року за митною декларацією № UA209190/2019/047504 від 09.07.2019 року, відповідач, використавши інформацію за результатами спрацювання системи АСАУР, визначив митну вартість легкового автомобіля марки Opel», модель - «Insignia», номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, дата введення в експлуатацію - 10.06.2016 року, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1598 куб.см., загальна кількість місць - 5, загальна кількість дверей - 5, колісна формула - 4х2, потужність - 100 кВт, тип кузова - універсал, колір - сірий у розмірі 11400 євро. 11 липня 2019 року, декларант, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись наданим частиною 7 статті 55 МК України правом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, подав відповідачу митну декларацію № UA209190/2019/048011, на підставі якої відповідач випустив товар, що декларує декларант у вільний обіг. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивачка під час митного оформлення надала усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Однак, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що до митного оформлення транспортного засобу декларант не надав документу, який підтверджує оплату вартості транспортного засобу, а також те, що власник транспортного засобу та продавець є різними особами. Апеляційний суд вважає недопустимими такі дії митного органу з огляду на те, що митниця як суб`єкт владних повноважень повинна діяти послідовно, а її дії повинні бути зрозумілими для особи. Натомість, митний орган витребував додаткові документи у декларанта не вказавши, з яких підстав ці документи витребовує та які обставини повинні підтвердити ці документи, у зв`язку з чим, на думку апеляційного суду, порушив вимоги частини 3 статті 53 МК України. Тим більше, документи, які витребовував відповідач, не стосуються виявлених відповідачем у поданих до митного оформлення документах розбіжностей. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються до митного оформлення товару, якщо рахунок сплачено, а інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - за наявності. Позивачка зазначила, що на момент митного оформлення транспортного засобу, рахунок за транспортний засіб ще не було оплачено, що не суперечило домовленості між продавцем і покупцем, яка міститься в рахунку-фактурі. 12 липня 2019 року позивачка здійснила оплату вартості товару у сумі 6800 євро, що підтверджується квитанцією (а.с. 84). Що стосується розбіжностей між власником і продавцем транспортного засобу, які вказані у реєстраційному посвідченні на транспортний засіб та рахунку-фактурі, то позивачка пояснила, що продавець транспортного засобу не є його власником, а є підприємство-посередник (торгова площадка). При цьому, відповідне словосполучення «торгівля автомобілями», яке міститься у назві підприємства продавця і свідчить про цей факт. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що реєстраційне посвідчення на транспортний засіб не є документом, який підтверджує митну вартість товару, згідно з переліком документів зазначених у статті 53 МК України. На думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару, не обґрунтовані з посиланням на виявлені розбіжності в поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність певних документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, і не дають митному органу права витребовувати додаткові документи у декларанта, тим більше визначати митну вартість транспортного засобу, відмінну від тієї, яку вказав декларант. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 від 10.07.2019 року, митний орган вказав, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально. Митна вартість визначена за допомогою системи АСАУР в сумі 11400 євро. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000300/2 від 10.07.2019 року є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в справі № 1.380.2019.004237 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник