Постанова 4852 № 160/2210/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2210/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (суддя 1 інстанції Віхрова В.С.) в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо проведення інспекційного відвідування та складення акту інспекційного відвідування від 19.11.2018 року №ДН2065/250/АВ; - скасувати постанови, винесені відповідачем від 20.12.2018 про накладення штрафу за: № ДН2065/250/АВ/СП-ФС/832, № ДН2065/250/АВ/МГ-ФС/833, № ДН2065/250/АВ/ІП-ФС/834, № ДН2065/250/АВ/ТД-ФС/835. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що інспекційне відвідування проведено відповідачем з дотриманням процедури, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, що встановлені відповідачем під час інспекційного відвідування є доведеними та прийняті відповідачем за результатами інспекційного відвідування рішення є правомірними. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача щодо проведення відповідачем інспекційного відвідування з порушенням законодавства та наданим позивачем доказам які свідчать про відсутність порушення позивачем норм трудового законодавства. Стверджує, що винесені відповідачем постанови про накладення штрафів є неправомірними. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що інспектором праці Попко Г.А., у період з 19.11.2018 по 19.11.2018, проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , ТЦ «КАРАВАН», магазин «Пьер Карден». Інспекційне відвідування здійснювалося з метою перевірки дотримання позивачем вимог трудового законодавства щодо оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати. За результатами складений Акт інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю від 19.11.2018 №ДН2065/250/АВ, в якому зафіксовані порушення частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, частинами 1, 2 статті 107 Кодексу законів про працю України, частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини1 статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці». Позивачем ОСОБА_1 акт підписаний 19.11.2018, та зазначено про надання заперечень до акту у встановлений законодавством строк. 19.11.2018 складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН2065/250/НП, оскільки не надано інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а саме по пункту 5 вимоги про надання/поновлення документів №ДН2065/250/НД від 13.11.2018 - не надано графіки змінності. Вказаний Акт підписано 19.11.2018 ОСОБА_1 , без зауважень. На підставі зазначених Актів, Управлінням Держпраці винесено припис від 28.11.2018 № ДН2065/250/АВ/П про усунення виявлених порушень. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено Постанови про накладення штрафу уповноваженими від 20 грудня 2018 року №ДН2065/205/ АВ/ТД-ФС/835, № Н2065/205/АВ/ІП-ФС/834, № ДН2065/205/АВ/МГ-ФС/833, №ДН2065/205/АВ/СП- С/832. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) та іншими нормативно-правовими актами.. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96). Згідно з пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення № 340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування). Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та не виїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці (п. 3 Порядку № 295). Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 295, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту. В спірному випадку підставою для проведення інспекційного відвідування став наказ (рішення) керівника органу контролю про призначення інспекційного відвідування, прийнятий за результатами аналізу інформації, отриманої від ГУ ДФС у Дніпропетровській області, щодо порушення позивачем законодавства про працю. Тобто, призначення інспекційного відвідування узгоджується з підставами, встановленими Порядком №

295. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 (справа №826/8917/17), визнано нечинною постанову КМУ від 29.04.2017 р.№295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017, № 295 втратила чинність 14.05.2019 - з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що приписи Порядку №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки цей Порядок був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача. Частиною 1 статті 265 КЗпП встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За приписами частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 2 ч. 2); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2); вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 7 ч. 2). Таким чином, підставою для застосування штрафу, передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 256 КЗпП, є недопущення до перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Пунктом 16 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Під час здійснення інспекційного відвідування, встановлено відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, на підставі чого зроблений висновок про неможливість проведення інспекційного відвідування, його зупинення до 19.11.2018 та надано позивачу ФОП ОСОБА_1 вимоги про надання документів ІН2065/250/НД від 12.11.2018 та №ДН2065/250/НД від 13.11.2018. Позивач під підпис ознайомлена з вказаними вимогами. Наказом Головного управління від 16.11.2018 № 1028-Іпо та за направлення від 19.11.2018 № 423, інспекційне відвідування поновлено. Позивач ознайомлена з копією направлення від 19.11.2018 № 423, що засвідчується відміткою. Станом на 19.11.2018 документи, передбачені вимогами про надання документів №ДН2065/250/НД від 12.11.2018 та № ДН2065/250/НД від 13.11.2018 р, у повному обсязі позивачем не надані, а саме не надано графіки змінності (п. 5 вимоги від 13.11.2018). Зазначене стало підставою для складення інспектором праці акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДН2065/250/НП від 19.11.2018 в частині ненадання запитуваних документів (графіків змінності). За результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 19.11.2018 №ДН2065/250/АВ. Складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування не є перешкодою для проведення інших інспекційних відвідувань та/або перевірок суб`єкта господарювання. За правилами пункту 18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи зупинення проведення інспекційного відвідування у зв`язку із винесенням вимог про надання документів від 12.11.2018 та від 13.11.2018, поновлення інспекційного відвідування згідно наказу від 16.11.2018 №1028-Іпо, - 19.11.2018 та завершення інспекційного відвідування 19.11.2018, про що складені відповідні акти, органом Держпраці не було порушено строку проведення перевірки. Пунктами 27, 29 Порядку №295 регламентовано, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Як встановлено судом, інспекційне відвідування проведено з питань, визначених в наказі, вимоги про надання документів обумовлювалися питаннями поставленими до перевірки, у зв`язку із чим під час проведення заходу контролю, відповідачем не були порушені обсяги та/або межі інспекційного відвідування та не було перевищені повноваження відповідальних за це осіб. Колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів представника позивача щодо дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) з посиланням на перевірку позивача органами ДФС, оскільки в цьому випадку ДФС не було проведено перевірку позивача щодо додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати. Отже, під час інспекційного відвідування не мало місце дублювання повноважень державного нагляду (контролю) та здійснення заходу різними органами з одного й того ж питання. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності порушення процедури проведення інспекційного відвідування позивача. При цьому, судом першої інстанції правильно зауважено, що суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення заходу державного контролю у вигляді інспекційного відвідування, щодо нього, може захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого заходу державного контролю. Якщо ж допуск до заходу державного контролю відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства. Стосовно виявлених порушень по суті суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх доведеності. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. За приписами частини 1 статі 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Як встановлено судом, під час проведення інспекційного відвідування в приміщенні магазину «Пьер Карден» у ТЦ «Караван» знаходилось 4 особи: - ФОП ОСОБА_1 ; - ОСОБА_2 , - прийнята на посаду продавця-консультанта непродовольчих товарів на підставі власноруч написаної заяви, 23 липня 2018 року до ДФС подано повідомлення про прийняття на роботу; - ОСОБА_3 , - прийнята на посаду продавця-консультанта продовольчих товарів на підставі власноруч написаної заяви, , 23 липня 2018 року до ДФС подано повідомлення про прийняття на роботу; - ОСОБА_4 , - прийнята з 11.11.2018 на посаду продавця-консультанта з випробувальним терміном 3 місяці (згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перебуває на стажуванні з 11 листопада 2018 року на посаді продавця-консультанта). Проте, до перевірки, позивачем не надано повідомлення ДФС про прийняття ОСОБА_4 працівника на роботу та наказ про прийняття на роботу. Відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 01 квітня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 зазначено 2 штатні одиниці на посаді продавець-консультант непродовольчих товарів (код професії 5220). Отже, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_4 , яка в цей час була на робочому місці, фактично виконувала обов`язки продавця без офіційного оформлення трудових відносин. Доводи представника позивача про те, що між позивачем та ОСОБА_4 11.11.2018 було укладено цивільно-правову угоду з надання послуг тому знаходження ОСОБА_4 в магазині пояснювалось узгодженням результатів її виконання та свідчить про відсутність порушення відображеного в акті інспекційного відвідування, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, з огляду на таке. Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 11.11.2018 подано заяву ФОП ОСОБА_1 про прийняття на посаду продавця-консультанта. На вказаній заяві наявна резолюція ОСОБА_1 про прийняття з 11.11.2018 з іспитовим строком на 3 місяці. (т.1 а.с. 126) Відповідно до змісту пояснень, наданих ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування, вона з 11.11.2018 проходить стажування в магазині «Пьер Карден», режим роботи з 10.00 до 22.00 години, до її обов`язків входить консультування клієнтів, трудова книжка знаходиться у неї. ( т.1 а.с. 103) ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування надано письмові пояснення відповідно до яких ОСОБА_4 проходить стажування на посаду продавця-консультанта з 11.11.2018. (т.1 а.с. 98) Отже, наданий позивачем вказаний договір цивільно-правового характеру від 11.11.2018 (т.1 а.с. 175) суперечить наведеним документам та обставинам встановленим під час інспекційного відвідування. Вказані обставини підтверджують порушення вимог частини 1 статі 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України позивачем ФОП ОСОБА_1 , оскільки нею фактично допущено до роботи без оформлення трудових відносин 1 працівника - ОСОБА_4 . Згідно з частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається працівником за наявності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу (крім випадків, встановлених частиною другою статті 38 КЗпП) за два тижні. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається у строк, про який просить працівник: у разі неможливості продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин. В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що позивачем ФОП Бабінською розірвано трудовий договір, укладений на невизначений строку, в день звільнення, оскільки наказом від 13.11.2018 №13/11-2018 звільнено за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) на підставі власноруч написаної заяви від 13.11.2018 продавця непродовольчих товарів ОСОБА_2 (т.1 а.с.102, зворот) Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи представника позивача про відсутність порушення позивачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 з посиланням на те, що вказаним працівником в заяві про звільнення за власним бажанням зазначено причини звільнення, пов`язані із швидким звільненням переїзд на нове місце проживання. Як встановлено судом, вказаний примірник заяви ОСОБА_2 з дописаним текстом: «Без відпрацювання у зв`язку з переїздом на інше місце проживання», під час інспекційного відвідування не надавався та зазначений текст було дописано пізніше, що підтверджується і письмовими поясненнями позивача викладеними у запереченнях на акт інспекційного відвідування. (т.1 а.с. 52, 176) Таким чином, суд вважає доведеним порушення позивачем ФОП ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України. За правилами частин 1 та статті 115 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до відомостей на виплату грошей за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року (відомість на виплату грошей за липень 2018 від 20 серпня 2018 року, відомість на виплату грошей за серпень 2018 від 07 вересня 2018 року, відомість на виплату грошей за вересень 2018 від 05 жовтня 2018 року, відомість на виплату грошей за жовтень 2018 від 23 жовтня 2018 року), отже заробітна плата працівникам виплачувалася позивачем ФОП ОСОБА_1 один раз на місяць. Таким чином, позивачем порушено строки виплати заробітної плати, встановлені відповідно до частини 1 статті115 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до ч. 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку початок роботи магазину з 10:00 год., кінець роботи о 19:00 год., перерва на обід з 13:00 до 14:00, вихідні дні - неділя.( т.1 а.с. 99) Як зазначено в поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони працюють у магазині 2-3 дні на тиждень по 12 годин, заробітна плата виплачується один раз на місяць. ( т.1 а.с. 104-105) Проте, у трудовому договорі, укладеному між працівником ОСОБА_2 та позивачем вказано, що час виконання роботи з 10:00-13:00 та 14:00-19:00. (т.1 а.с. 107) Також, у трудовому договорі, укладеному між працівником ОСОБА_3 та позивачем, зазначено час виконання роботи з 12:00-14:00 та 15:00-21:00. Вихідні дні зазначені субота та неділя. (т.1 а.с. 106) У табелях обліку робочого часу вказано робочі дні, в які працівниці працюють по 8 годин, але при перевірці питання повноти оплати праці неможливо встановити в який час вищевказані 8 годин було відпрацьовано, так як на вимогу інспектора праці не надані графіки змінності працівників, що свідчить про недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці та порушує ч.2 ст. ст. 30 Закону України «Про оплату праці». Частиною 1 статті 107 Кодексу законів про працю України встановлено, що робота у святковий і неробочий день (ч.4 ст.73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки. Як встановлено в ході проведення інспекційного відвідування, відповідно до табелю обліку робочого часу за серпень 2018 року - 23 серпня 2018 року, у переддень законодавчо встановленого святкового дня 24 серпня 2018 року (День незалежності України), дві працівниці, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відпрацювали по 8 годин. Кількість відпрацьованих годин за місяць склала 176 год., при цьому відповідно в розрахунку норми робочого часу на 2018 рік, норма часу у серпні складає 175 год. Тобто, робочий час на одну годину перевищив норму тривалості робочого часу. Відповідно до розрахункової відомості за серпень 2018 року нарахування у подвійному розмірі оплати за 1 годину роботи (не скорочений робочий день) відсутнє. При цьому, відомість також містить інформацію про відпрацьовані 176 год. у серпні 2018 року. Оплату за роботу у передсвятковий день працівникам не було нараховано та не виплачено, чим допущено порушення вимог частини 1 статті 107 Кодексу законів про працю України. На виконання припису про усунення виявлених порушень в поясненнях від 03.12.2018 позивачем повідомлено, що за серпень 2018 року бухгалтерською довідкою донараховано заробітну плату за 1 годину роботи в передсвятковий день у подвійному розмірі. Зважаючи на викладене, доводи представника позивача про допущення описки в табелі робочого часу із зазначенням зайвого робочого часу у передсвятковий день не можуть бути визнані обґрунтованими. Враховуючи встановлені обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача під час проведення інспекційного відвідування і рішень прийнятих за його наслідками, обґрунтованість висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, встановлених під час інспекційного відвідування та відсутність підстав для задоволення позову. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їй належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 30.01.2020 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров