Постанова Львівський апеляційний суд № 459/1628/17

Справа № 459/1628/17 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/4164/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Курій Н.М. при секретарі Матяш С.І. з участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини та зустрічним позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, у якому просить: розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_1 , що укладений 21.05.2015 року; стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно; визначити з нею місце проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що спільне життя у них з чоловіком не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя та сімейні обов`язки, шлюбні відносини між ними припинені, проживають окремо, у них часто виникають сварки та конфлікти, сім`я існує лише формально. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої відповідач коштів не надає, дитина повністю знаходиться на її утриманні. Зазначає, що станом на день розгляду справи дитина проживає з відповідачем, вони із відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, останній чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою. Тому просить позов задовольнити. В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просить визначити із ним місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог послався на те, що дитина станом на день звернення до суду із даним позовом проживає разом із ним, їй створені всі необхідні умови для проживання, забезпечено нормальний та здоровий розвиток. У догляді, утриманні та вихованні дочки йому помагає його матір. Посилаючись на розгульний та безвідповідальний спосіб життя матері дитини вважає, що визначення місця проживання дитини разом із ним, буде відповідати вимогам закону та інтересам дитини. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21.05.2015 року Червоноградським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області, актовий запис № 118 розірвати. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі по 768,40 грн. з кожного. У решті вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн. Рішення суду через свого представника ОСОБА_4 оскаржила ОСОБА_3 . Вважає рішення суду незаконним та таким. що ухвалене при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що поза увагою суду при ухваленні рішення залишилася та обставина, що вона неодноразово зверталася до Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області та відділу опіки і піклування Червоноградської міської ради із заявами про те, що ОСОБА_1 перешкоджає їй в спілкуванні з дитиною, чинить перешкоди. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 липня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задоволити, а саме: визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з ОСОБА_3 . 22 січня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року. Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу, що визначаючи місце проживання дитині з батьком, судом бралися до уваги інтереси дитини, можливість батька належного забезпечення дитині. Також звертає увагу на відсутність у ОСОБА_3 стабільного самостійного заробітку. Стверджує, що не чинить перешкод у побаченні матері з дитиною у визначений органом опіки та піклування час. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що до моменту звернення до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з позовами, останні перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.05.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб з позначкою «Повторно» серії НОМЕР_1 , виданим Червоноградським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (т.1 а.с. 6). Як вбачається з копії свідоцтва серії НОМЕР_2 від 31.05.2016 року, у даному шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 7). Згідно з копією будинкової книги, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за місцем реєстрації та проживання позивачки за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 81-85), проте починаючи з 03.06.2017 року проживає разом із відповідачем за місцем його проживання та реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією акту соціального інспектування №59 від 09.06.2017 року (т.1 а.с. 59). 23 квітня 2018 року, за заявою ОСОБА_1 , Червоноградським міським судом Львівської області по справі №459/1086/18 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (т.2 а.с. 52). Згідно копії розрахунку заборгованості Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 02.01.2019 року у виконавчому провадженні, заборгованість позивачки зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 02.01.2019 року становить 17 750,58 грн. (т.2 а.с. 195). Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 26.10.2017 року №192 (п.17) «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» прийнято рішення, яким вирішення питання проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з одним із батьків покласти на думку суду (т.1 а.с. 119). Зі змісту витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області №1 від 15.01.2018 року вбачається, що на розгляді комісії перебувала заява ОСОБА_3 щодо визначення способу участі у вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та спілкування з нею до вирішення питання в суді про визначення місця проживання дитини з одним із батьків (т.1 а.с. 243). Згідно з довідкою ЗДО ясла-садок №9 Червоноградської міської ради Львівської області від 04.11.2019 року за №03-06/446, дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує даний заклад дошкільної освіти, батько дитини забирає та приводить дочку у садок, здійснює оплату за харчування дитини, відвідує батьківські збори та ранки, виявляє активну батьківську участь у розвитку дитини. Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що з ОСОБА_3 вони разом не проживають з початку 2017 року, остання аліменти на дитину не сплачує, один чи два рази надала 200 грн. і більше нічого. Також позивачка має дитину від попереднього шлюбу. Вказав, що позивачка з часу вагітності і після народження їхньої дитини зловживає спиртним, сигаретами та наркотиками і в цілому веде аморальний спосіб життя. Остання дітьми не піклується, неодноразово залишала їх без нагляду та створювала небезпеку їх життю через недбале поводження з газовими приладами у квартирі. Зазначив, що їхній дочці 4 роки, вона проживає разом із ним, маму вже не пам`ятає. Зазначив, що він не проти побачень позивачки із дитиною, проте вказує, що після першого побачення із дитиною вона вкрала 400 доларів США, внаслідок чого було зареєстроване кримінальне провадження, а другого разу влаштувала скандал, у зв`язку з чим він був змушений викликати працівників поліції. Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 , та підтвердила, що під час вагітності онучкою ОСОБА_3 зловживала спиртним та сигаретами, а після її народження недбало виконувала батьківські обов`язки. Згодом ОСОБА_3 почала вживати наркотики, що підтвердив позитивний тест. Зазначила, що вона допомагає ОСОБА_1 по вихованні дитини, останній не перешкоджає ОСОБА_3 у спілкуванні з дочкою та не налаштовує дитину проти матері. Вказала, що ОСОБА_3 були визначені дні побачень з дитиною, проте вона з`явилась для цього лише двічі, під час яких вкрала 400 доларів США та влаштувала скандал. Вказала, що мати участі у вихованні дитини не бере, вживає спиртні напої, дитиною не цікавиться, не приходить її відвідувати, не телефонує, дитина любить батька і їй подобається бути з татом. Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині щодо задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком, а не з ОСОБА_3 , судом брались до уваги інтереси та потреби неповнолітньої дитини, стан її здоров`я, факт ухилення матері від участі у вихованні, утриманні та розвитку дитини. Також суд прийшов до висновку неналежне ставлення ОСОБА_3 до виконання своїх батьківських обов`язків, в зв`язку з им прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання з матір`ю. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. В силу вимог ст. 140 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обовязки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків , а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК ( 2947-14 ), якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім цього, принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1959 року, передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір`ю. Зі змісту позовної заяви та пояснень позивачки даних в суді першої інстанції випливає, що відповідач насильно забрав у позивачки дочку та не дає із нею бачитись, проживання дитини разом із матір`ю буде відповідати інтересам дочки. На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 ні в суд першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надала належних та допустимих доказів в підтвердження насильного відібрання відповідачем у неї дитини, а також, що їй чиняться перешкоди у спілкуванні та можливості участі у вихованні дитини. ОСОБА_3 не доведено, що проживання ОСОБА_5 разом із нею буде відповідати інтересам дитини та вона зможе забезпечити її кращий рівні забезпеченості, розвитку та інтересів, ніж той, що забезпечується її батьком. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 із батьком ОСОБА_1 , оскільки проживання з батьком найбільше відповідатиме інтересам дитини, її розвитку і забезпеченню усіх потреб. Також слід зазначити, що додатковим доказом неналежного утримання скаржником своєї доньки є вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20 грудня 2019 року, яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні) та призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року в частині інших позовних вимог ОСОБА_3 не перевіряється на його законність, оскільки в цій частині рішення скаржником не оскаржується.. Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.М. Курій