Постанова 4811 № 465/8246/21

Справа № 465/8246/21 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 22-ц/811/2048/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом у якому, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за червень 2021 року у розмірі 3 225, 75 грн. 13 травня 2022 року на адресу суду поступила заява від ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за червень 2021 року та січень-березень 2022 року у розмірі 6815, 48 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. У подальшому, позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за червень 2021 року, листопад 2021 року та січень- бнрезень 2022 року в розмірі 10 000, 49 грн. Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 серпня 2014 року Франківський районний суд м.Львова прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання їхньої неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 заробітку щомісячно, починаючи з 26 березня 2012 року до досягнення нею повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Шевченківським ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження - ВП №56093086 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_5 . Шевченківським районним судом м. Львова від 15 жовтня 2019 року (справа 466/6937/19) вирішено стягнути за 2018-2019 роки з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1247,74 грн. Крім того, у провадженні Шевченківського ВДВС у м. Львові перебуває виконавче провадження №64613405 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_4 на утримання їхньої неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 заробітку щомісячно, починаючи з 26.03.2012 року до досягнення нею повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Так, ОСОБА_2 не оплатив аліменти за червень та липень 2021 року та січень березень 2022 року. Отже, неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату ОСОБА_2 аліментів за вищевказані місяці складає 10 000, 49 грн. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойка (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку 12 серпня 2022 року оскаржила позивачка ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, висновки суду якого не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що з сторони відповідача не доведено відсутність заборгованості по сплаті аліментів за спірний період. Також звертає увагу, що відповідач подаючи докази в підтвердження відсутності заборгованості, не надсилав копії таких доказів позивачу. Стверджує, що загальна сума пені за червень 2021, листопад 2021, січень та березень 2022 року становить 10000,49 грн. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 28 липня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Окрім цього, скаржник просить зробити запит в АТ «Універсал Банк» щодо достовірності переказу 27.01.2022 клієнтом ОСОБА_7 суми 3300 грн. на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м.Львові, згідно квитанції №T9AP-XB7E-1M9E-HTMO від 27.01.2022. 24 листопада 2022 року від ОСОБА_8 , представника ОСОБА_2 надйшов відзив на апеляційну скаргу, проте такий відзив до уваги судом не береться, оскільки такий не містить доказів надсилання його позивачці по справі. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення 07 грудня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих причин, що позивачем не доведено наявність заборгованості зі сплати аліментів за спірний період. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Згідно зі свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим 01 вересня 2011 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання їхньої неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 заробітку щомісячно, починаючи з 26 березня 2012 року до досягнення нею повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_2 , виданого 19 грудня 2019 року Франківським районним у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінила прізвище на ОСОБА_1 . 27 серпня 2014 року Франківський районний суд м.Львова прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання їхньої неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 заробітку щомісячно, починаючи з 26 березня 2012 року до досягнення нею повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У провадженні Шевченківського ВДВС у м. Львові перебуває виконавче провадження №64613405 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_4 на утримання їхньої неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/4 заробітку щомісячно, починаючи з 26.03.2012 року до досягнення нею повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно наданого розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №ВП64613405 від 25.05.2022 року загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 10250,75 грн. Так, позивачка зазначає про те, що відповідач не здійснював проплати по аліментам за листопад 2021 року та із січня по березень 2022 року, а тому просить стягнути з останнього пеню у розмірі 10000, 49 грн. За правилами ст. 195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом (частина третя статті 195 СК України). Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». Тлумачення вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, відповідач в квітні 2022 року здійснив проплату у розмірі 9700 грн. аліментів. Окрім цього, з долучених відповідачем до матеріалів справи квитанції про сплату аліментів за червень 2021 року та листопад 2021 року, вбачається, що відповідачем були здійснені згадані проплати на суму 3017 грн. та 3300 грн. Скаржник на спростування доводів відповідача щодо здійснення проплати на погашення заборгованості в розмірі 3300 грн. просить витребувати інформацію щодо такої платіжки в банку, в той же час не долучає жодних доказів в підтвердження того, вона зверталася до виконавчої служби, як одержувача таких коштів щодо надання інформації про зарахування таких коштів згідно квитанції, в зв`язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання скаржника щодо витребування в АТ «Універсал Банк» інформації щодо грошового переказу згідно квитанції №T9AP-XB7E-1M9E-HTMO від 27.01.2022. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати наявність боргу у відповідача саме за спірні місяці, а саме червень 2021, листопад 2021, січень та березень 2022 року. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2022 рокузалишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: Н.О. Шеремета Р.П. Цяцяк