Постанова 4856 № 240/10538/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10538/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 12 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (повне судове рішення складене 31.10.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (відповідача), про: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, оформленого листом від 03.09.2019 № Ш-40/29/105/05.2019, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. - визнання протиправною відмову відповідача Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності. - зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, повторно розглянути заяву від 23.08.2019 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності, яка настала у зв`язку з хворобою, отриманою під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції, відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 і нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому підпунктом в п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію". Житомирський окружний адміністративний суд рішенням 24.10.2019 в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що норма п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" чітко пов`язує виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням саме інвалідності, а не ступеня втрати працездатності, як вважає позивач, а на час встановлення позивачу інвалідності розділ ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4 діяв в редакції зі змінами, внесеними Наказом МВС від 21.09.2017, а не в редакції Наказу МВС № 4 від 11.01.2016, як помилково вважає позивач. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 30.11.2018 позивача звільнено зі служби в поліції через хворобу. Вважає, що визначений шестимісячний строк є граничним строком після звільнення з поліції та не скасовує право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, набутим під час проходження служби у поліції. Зазначає, що саме з 24.04.2019 (визначено ступінь втрати працездатності 25%) необхідно відраховувати 6-ти місячний термін звернення із заявою. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що згідно довідки МСЕК від 19.06.2019, позивачу встановлено 3 групу інвалідності 07.06.2019, а відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області від 30.11.2018, позивач з 30.11.2018 був звільнений зі служби в поліції. Вважає, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", законодавцем чітко визначено як окрему самостійну підставу для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги встановлення інвалідності у шестимісячний термін після звільнення особи з органів поліції, що виключає можливість позивача претендувати на виплату такої соціальної виплати у разі встановлення інвалідності у разі перебігу шестимісячного терміну після звільнення зі служби в поліції. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу в Національній поліції України та відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №232 о/с від 30.11.2018 позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 30.11.2018. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААА №032891 позивач встановлено 25% втрати працездатності з 24.04.2019. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААБ № 548674 від 19.06.2019 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлена третя група інвалідності з 07.06.2019. Причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції. У серпні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням втрати працездатності та отриманням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції відповідно до довідки серії 12ААБ № 548674 від 19.06.2019. 03.09.2019 заступником начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з перевищенням терміну між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", а саме шести місяців від дати звільнення зі служби з поліції. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно із ч. 2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580) порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 97 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Приписами п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 визначено, що одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): інвалідності повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції; інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18. Слід також зазначити, що пункт 4 ч.1 ст. 97 Закону № 580 визначає, що для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги необхідною умовою, крім інших, є встановлення особі інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції. Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що строком, протягом якого особі повинна бути встановлена інвалідність є шість місяців, який починається з наступного дня після звільнення особи з поліції і спливає у відповідне число останнього місяця цього строку. Також, Законом №580 не передбачено, що визначений шестимісячний строк встановлення особі групи інвалідності може бути продовжений чи поновлений. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону №580, наказом Міністерством внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Приписами пп. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4 (зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом МВС від 21.09.2017 № 788) визначено, що днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Національної поліції України в Житомирській області №232 о/с від 30.11.2018 позивача звільнено зі служби з 30.11.2018 (через хворобу), а з 07.06.2019 йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Тобто, інвалідність позивачу була встановлена через шість місяців і сім днів після звільнення зі служби в поліції. Встановивши, що у позивача відсутня одна з трьох обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме: настання інвалідності після спливу шести місяців після звільнення особи з поліції, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги за п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону "Про Національну поліцію". Таким чином, норма п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 чітко пов`язує виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням саме інвалідності, а не ступеня втрати працездатності, як вважає позивач, а на час встановлення позивачу інвалідності розділ ІІ Порядку № 4 діяв в редакції зі змінами, внесеними Наказом МВС від 21.09.2017, а не в редакції Наказу МВС № 4 від 11.01.2016, як помилково вважає позивач. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що шестимісячний термін після звільнення зі служби повинен рахуватися з дати встановлення 25% втрати працездатності. Також слід звернути увагу, що п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580 щодо підстав, за яких у особи виникає право на отримання ОГД, є імперативною нормою та виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів, тобто прямо наказує правила поведінки. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку тій обставині, що позивач не має права на отримання одноразової допомоги в розмірах, визначених п.3 ч.1 ст. 99 Закону №

580. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, з довідки до акту огляду МСЕК від 19.06.2019 № 548678, інвалідність позивачу визначена у зв`язку із захворюванням, а не внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), як передбачено п.3 ч.1 ст. 97 Закону №

580. Тому, ці доводи позивача є безпідставними. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Також, скаржником не надано доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.