Постанова 4856 № 285/1154/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 285/1154/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 17 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : в лютому 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. щодо відкриття виконавчих проваджень; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Звягельського відділу виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн (ВП 74104407 від 08 лютого 2024 року); - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Звягельського відділу виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 207,00 грн (ВП 74105208 від 08 лютого 2024 року). Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.04.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що під час прийняття спірних постанов державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вважає, що позивачкою не зазначено законних підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується. Крім того, матеріалами справи не підтверджено виконання позивачкою постанови про накладення штрафу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих документів, які не набрали законної сили, а тому суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження". На думку позивачки, статус боржника особа набуває лише з дня набрання виконавчим документом законної сили, а тому оскаржувані постанови протиправні та такі, що підлягають скасуванню. Також зазначає, що після судового оскарження постанови, у добровільному порядку сплатила штраф у розмірі 17 000 грн, у зв`язку із чим, посадові особи Укртрансбезпеки відкликали виконавчий документ - постанову про накладення штрафу АА№00005552 від 21.02.2023. Однак, 21.02.2024 отримала постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору у сумі 3400 грн та щодо стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 207,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на помилковість доводів апеляційної скарги та зазначає, що стягнення виконавчого збору разом із відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що старшим інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті відносно позивачки складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. За допущені порушення позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 132-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. За вказаною постановою, державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №71418623. Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн позивачка в березні 2023 року звернулась до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з метою її оскарження в адміністративному порядку. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.03.2023 відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі №240/1580/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Під час судового розгляду справи №240/1580/23, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні з виконання постанов АА №00005552 від 21 лютого 2023 року, відкритому на підставі постанови Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ВП № 71418623 від 29 березня 2023 року до набрання чинності рішенням суду у справі № 285/1580/23. 24 жовтня 2023 року рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі №285/1580/23 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Прийняте рішення залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024. У зв`язку зі сплатою у повному обсязі штрафу, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.3, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", 08.02.2024 старшим державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) виконавче провадження з примусового виконання постанови Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті №АА00005552 від 21.02.2023 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмір 34 000 грн закінчене, про що винесено постанову від 08.02.2024 (ВП №74118623). Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділені із завершеного виконавчого провадження ВП №74118623, зареєстровані в автоматизованій системі виконавчого провадження та звернуті до примусового виконання. Відкриті виконавчі провадження: ВП №74105208 щодо виконанням постанови про стягнення витрат виконавчого провадження ВП№74118623 та ВП №74104407 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №71418623, про що 08.02.2024 винесені оскаржувані постанови. Позивачка, вважає постанови про відкриття виконавчих проваджень №№74105208, 74104407 протиправними та такими, що порушують її права, а тому звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII). За частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; . Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно з ч.1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. За частиною другою статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. За пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Крім того, слід зауважити, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець в обов`язковому порядку зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача. Винятком з цього правила є випадки, передбачені ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII, зокрема у разі закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не стягнуто. У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні. Зважаючи на наведене, державний виконавець зобов`язаний стягнути виконавчий збір навіть після того, як закінчене виконавче провадження, якщо цей збір не був стягнений до його закінчення. Цей обов`язок державний виконавець має реалізувати після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, з підстав, визначених Законом №1404-VIII, шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору (якщо виконавчий збір не був стягнений в рамках виконавчого провадження за "основним" виконавчим документом і для примусового виконання цієї постанови відкрити окреме виконавче провадження, про що ухвалити відповідну постанову. Як вірно зазначає суд першої інстанції, окреслений алгоритм дій державного виконавця у межах спірних правовідносин, має своє пояснення, адже під час виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу, виконавчий збір з боржниці (позивачки) стягнуто повністю або частково, не було. Водночас, якщо виконавчий збір не був стягнений (повністю) в рамках "основного" виконавчого провадження, а виконавче провадження закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII, то державний виконавець зобов`язаний його стягнути у рамках окремого (іншого) виконавчого провадження, передумовою для відкриття якого є ч.1 ст.40 Закон №1404-VIII, якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Аналогічним чином державний виконавець діє і щодо стягнення витрат виконавчого провадження (пункт 2 розділу VI Інструкції № 512/5), які також підлягають стягненню навіть після того як виконавчий документ повернений стягувачу. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі №580/3571/19, згідно з якою у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачка безпідставно оспорює постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження ВП №71418623, оскільки такі винесені правомірно та із дотриманням положень Закону №1404-VIII та пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5. Тобто, під час прийняття спірних постанов державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Крім того, позивачкою не зазначено законних підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується. Також, матеріалами справи не підтверджено виконання позивачкою постанови про накладення штрафу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.