Постанова 4856 № 240/555/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/555/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 07 серпня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - громадська організація "Проти придурків та ідіотів" до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, у якому просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненадання розрахунків обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 27 і 28, п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням відповідних Постанов КМУ, станом на 1 жовтня 2017 року, та з 1 березня 2019 року (1,17 ПКМУ від 20.02.2019 №124, з 1 травня 2020 року (1,11 ПКМУ від 01 квітня 2020 р. № 251), з 01.03.2021 року (1,11 ПКМУ від 22 лютого 2021 р. № 127), з 01.03.2022 року (1,14 ПКМУ від 16.02.2022 № 118), з 01.03.2023 року (1,197 ПКМУ № 168 від 24.02.2023), в розмірі пенсії за віком за формою додатку до листа від 30.03.2023 № 11.327-12892/Х-02/8-0600/23; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати розрахунки обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 27 і 28, п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням відповідних Постанов КМУ, станом на 1 жовтня 2017 року, та з 1 березня 2019 року (1,17 ПКМУ від 20.02.2019 №124, з 1 травня 2020 року (1,11 ПКМУ від 01 квітня 2020 р. № 251), з 01.03.2021 року (1,11 ПКМУ від 22 лютого 2021 р. № 127), з 01.03.2022 (1,14 ПКМУ від 16.02.2022 № 118), з 01.03.2023 (1,197 ПКМУ № 168 від 24.02.2023), в розмірі пенсії за віком за формою додатку до листа від 30.03.2023 № 11.327- 12892/Х-02/8-0600/23. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.04.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач аргументує лише бездіяльність відповідача щодо нездійснення та ненадання розрахунків пенсії за віком згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року, при одночасній відсутності належних доказів звернення до відповідача із відповідною заявою. Позивачем в даному випадку не дотримано процедуру ні звернення із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", ні в порядку звернення із заявою про перерахунок пенсії. Вважає, що незгода особи із наданою в усній формі відповіддю на звернення загального змісту, з якого неможливо встановити відношення конкретизованих правовідносинах, не є підставою для визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки такі вимоги не направлені на захист індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 05.01.2024 був на особистому прийомі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з питань невиконання обов`язку, який визнається Головним управлінням в листі від 16.03.2023 №0600-0306-8/31281, зокрема про те, що «відповідно до п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбаченим цим Законом, за матеріалами пенсійної справи». Також вказує, що просив надати розрахунки за формою додатку до листа від 30.03.2023 №11.327-12892/Х-02/8-0600/23 (додаток 3) в розмірі пенсії за віком з 1 жовтня 2017 року та станом на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки. Вважає, що суд першої інстанції не перевірив чи записано (зареєстровано) посадовою особою відповідача усне звернення про надання оскаржуваних розрахунків, чи забезпечено відповідачем дотримання конституційного права на звернення та оперативного вирішення актуальних питань на основі якісного і своєчасного розгляду пропозицій, заяв і скарг, за результатами реєстрації такого звернення. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 05.02.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 01.03.2023 переведений на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно інформації викладеної в листі від 16.03.2023 №0600-0306-8/31281 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до п. 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбаченим цим Законом, за матеріалами пенсійної справи. Відповідно до листа від 30.03.2023 №11327-12892/Х-02-8-0600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що він отримує пенсію по 2 групі інвалідності, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також роз`яснено, що відповідно до ч.1 ст.33 Закону пенсія по 2 групі інвалідності призначається в розмірі 90% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Окрім того, повідомлено про порядок обчислення розміру пенсії. Аргументуючи підстави звернення до суду позивач вказує, що 05.01.2024 був на особистому прийомі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з питань невиконання обов`язку, який визнається Головним управлінням в листі від 16.03.2023 № 0600-0306-8/31281, зокрема про те, що «відповідно до п. 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбаченим цим Законом, за матеріалами пенсійної справи», зокрема:

1. Чому не зроблено такий перерахунок з 1 жовтня 2017 року (п. 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017 - застосовуються з 1 жовтня 2017 року);

2. Чому не зроблено такий перерахунок у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках;

3. Чому в додатку до листа від 30.03.2023 №11.327-12892/Х-02/8-0600/23, зроблено перерахунок в розмірі 90 відсотків пенсії за віком, тоді як заявнику, пенсія, як непрацюючому пенсіонеру, має бути обрахована згідно з положеннями ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком. Вважаючи дії посадової особи на особистому прийомі 05.01.2024 щодо відмови зробити та надати перерахунок пенсії в розмірі пенсії за віком згідно з положеннями ч.2 ст.33 Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року, та у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках (п. 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, за приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (Закон №393/96-ВР). Статтею 4 Закону №393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Приписами статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно із ст. 17 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Отже, громадяни України відповідно мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Як встановлено судом першої інстанції, доказів письмового звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, яка відповідає вимогам ст.5 Закону України «Про звернення громадян» про отримання розрахунків розміру пенсії за віком, матеріали справи не містять. При цьому, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів вчинення всіх дій щодо подання на реєстрацію (направлення) письмового звернення до відповідача. Позивач лише зазначає, що на особистому прийомі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області 05.01.2024 посадова особа відповідача не надала відповіді на те чому заявник, як непрацюючий пенсіонер не має права на отримання пенсії в розмірі пенсії за віком згідно з положеннями ч.2 ст.33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не надала позивачу розрахунки обчислення його пенсії відповідно до статей 27 і 28, п. 4-7 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням відповідних Постанов Кабінету Міністрів України, як вказує позивач. Як вірно зауважує суд першої інстанції, відповідно до норм чинного законодавства, особистий прийом громадян проводиться з метою реалізації громадянами конституційного права на звернення та оперативного вирішення актуальних питань на основі якісного і своєчасного розгляду пропозицій, заяв і скарг. Отже, відповідно до Закону України Про звернення громадян є можливість подати звернення не тільки особисто під час прийому, а й шляхом направлення поштою, надсилання електронного звернення за допомогою мережі Інтернет, а також подання усного звернення за допомогою засобів телефонного зв`язку. В свою чергу, відмови щодо прийняття заяви відповідачем матеріали справи не містять, що позбавляє суд можливості перевірити, чи дійсно були порушені/порушуються права заявника. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, позивач суду не надав. Також, позивачем не підтверджено того, що дійсно існують певні перешкоди для реалізації ним свого права на звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області будь-якими іншими засобами, окрім особистого відвідування. При цьому, позивачем в межах розгляду даної справи не оскаржується зміст відповіді, викладеної у листах Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.03.2023 №0600-0306-8/31281 та від 30.03.2023 №11327-12892/Х-02-8-0600/23, та правомірність переведення (призначення) пенсії позивачу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволені позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17. Колегія суддів, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач аргументує лише бездіяльність відповідача щодо нездійснення та ненадання розрахунків пенсії за віком згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року, при одночасній відсутності належних доказів звернення до відповідача із відповідною заявою. Тобто, позивачем в даному випадку не дотримано процедуру ні звернення із заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", ні в порядку звернення із заявою про перерахунок пенсії. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач не довів порушення його прав, свобод та інтересів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, як наслідок, підстави для задоволення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не перевірив чи записано (зареєстровано) посадовою особою відповідача усне звернення про надання оскаржуваних розрахунків, чи забезпечено відповідачем дотримання конституційного права на звернення, за результатами реєстрації такого звернення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем в межах розгляду даної справи не оскаржуються дії посадових осіб під час проведення особистого прийому та зміст відповідей, викладених у листах Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.03.2023 №0600-0306-8/31281 та від 30.03.2023 №11327-12892/Х-02-8-0600/23 щодо правомірності переведення (призначення) пенсії позивачу. Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, обираючи правильний спосіб захисту порушених прав резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.