Постанова 4851 № 520/10264/19

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 р. Справа № 520/10264/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019, по справі № 520/10264/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області , Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо складання рішення від 24.01.2018 року № 4 «Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова», а саме щодо не підтвердженням ОСОБА_1 фактичного місця проживання; визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.11.2017 року по теперішній час; скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові від 06.07.2017 року № 2012/24345/11517/37 «Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.07.2017 року; зобов`язати Управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.07.2017 року та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати страхової виплати у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 24.01.2018 року №4 «Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова», а саме щодо не підтвердженням ОСОБА_1 фактичного місця проживання. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.11.2017 року по теперішній час. Скасовано постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові від 06.07.2017 року №2012/24345/11517/37 «Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.07.2017 року. Зобов`язано Управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.07.2017 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 13.07.2016 року № 6326017967. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України з 23.10.2008 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 23.09.2008 року. 14.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо надання інформації про підстави не виплати страхових виплат з моменту взяття на облік. Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області листом від 20.09.2019 року № 15.02-14/5900 повідомив ОСОБА_1 , що з 01.12.2014 року по 30.06.2017 року позивач отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харків як внутрішньо переміщена особа з м. Ровеньки Луганської області на підставі особистої заяви до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.07.2017 року страхові виплати позивачу припинені відділенням у м. Харкові на підставі рішення від 24.01.2018 року № 4 «Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова», а саме у зв`язку з не підтвердженим місцем проживання. Постановою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківської області від 06.07.2017 року № 2012/24345/11517/31 «Про припинення щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01.07.2017 року припинено виплату щомісячної страхової виплати. Не погоджуючись із такими рішеннями та діями відповідачів позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат, як невідоме місце мешкання. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону. Як передбачено положеннями пункту 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Відповідно положень пункту 6 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. При цьому, положеннями статті 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами. Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 24.01.2018 року № 4 припинено виплату всіх видів соціальної допомоги позивачу з огляду на не підтвердження місця проживання позивача. Так, відповідачем надано акт № 472 від 15.01.2018/19.01.2018 року обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складений за результатами перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_1 . Зазначений акт у графі "VIII. Додаткова інформація (узагальнена інформація щодо нужденності сім`ї або можливості знаходження джерел для існування)" зазначено, що залишено повідомлення, перевіряємий на повідомлення не відповів. Факт проживання не підтверджено. Інших доказів на підтвердження відсутності під час перевірки позивача за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , не надано. Таким чином, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність під час перевірки позивача за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, що призвело до порушення прав позивача саме протиправним рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, оформленим протоколом від 24.01.2018 року № 4 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова. Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції, та обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого рішення щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України. Стосовно позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав. Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. У ході судового розгляду встановлено, що підставою для прийняття постанови від 06.07.2017 року №2012/24345/11517/37 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 слугувало протокольне рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова, а фактично, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи позивача. Однак, зазначене протокольне рішення не є рішенням про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи позивача, оскільки воно стосується припинення всіх видів соціальних допомог певному колу осіб. Також, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність за місцем проживання та наявність протокольного рішення засідання комісії, не передбачено. Інших підстав, визначених ч.1 ст. 46 Закону №1105-ХІV, які слугували припиненню виплати пенсії ОСОБА_1 не зазначено. Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 р. № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, оскільки призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення, а не на підставі підзаконних нормативно-правових актів, яким є зазначений Порядок. Колегія суддів зауважує, що припинення виплати позивачу страхових виплат у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України. Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхової виплати незалежно від того, де проживає особа, якій призначена соціальна виплата. Таким чином, зміна особою місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання соціальних виплат. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Слід також звернути увагу на додержання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, в тому числі вимог, "законності", яким передбачається можливість втручання у основоположні свободи. Так, у рішенні від 26 червня 2016 по справі "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94,пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ). Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановив порушення відповідачем вимог ст.19 Конституції України, ст.46 Закону № 1058-VI, оскільки позивачу припинено виплату страхових виплат за відсутності законодавчо встановлених підстав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові від 06.07.2017 року №2012/24345/11517/37 «Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.07.2017 року та зобов`язання поновити з 01.07.2017 року нарахування та виплату щомісячної страхової виплати позивачу. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо їх обґрунтованості. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 по справі № 520/10264/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов