Постанова 4821 № 690/274/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2020 року м. Черкаси Справа № 690/274/19 Провадження № 22-ц/821/97/20 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І. суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»; відповідач ОСОБА_1 ; розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Линдюка В.С., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ОСОБА_1 21 листопада 2016 року підписав анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 16 травня 2019 року має заборгованість у розмірі 15 814,17 грн., з яких: 4 908,74 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3 059,38 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5 566,80 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1 050 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму понад 100 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина), 729,25 грн. штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2016 року № б/н у загальній сумі 15 814,17 грн., а також судові витрати у розмірі 1 921 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить відмітки про досягнення домовленості сторін щодо відкриття ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь картки «Універсальна» певного виду, з встановленням на ній бажаного кредитного ліміту, одночасно з ненаданням представником позивача доказів щодо реальності факту використання відповідачем кредитних коштів позивача, а також неналежність доказів про узгодження сторонами зобов`язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, як істотних умов кредитного договору, за відсутності відомостей про наявність узгодженого сторонами розміру кредитної заборгованості. Суд також зазначив, що відсутність позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину та не надання ним заперечень щодо заявлених позовних вимог у вигляді відзиву, не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи та не звільняє позивача від обов`язку надання суду першої інстанції всіх наявних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 03 грудня 2019 року, АТ КБ «Приватбанк», вважаючи рішення суду незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надав належної правової оцінки доводам сторін і зібраним у справі доказам. Вказує, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому та підписали Договір, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином. Зазначає, що відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростовував, не доведено відсутності заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, таким чином судом помилково відмовлено в позові. Вважає також, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно є підставою для скасування рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 29 30). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 28). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 27). Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 АТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 26). 21 листопада 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 6). За змістом відповідної заяви-анкети б/н: «Я згоден, що дана заява разом з із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил наданих банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Також підтверджує, що ознайомлений з Умовами та правилами надання послуги накопичення Копілка і згодна оформити дану послугу» (а.с. 6). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви містяться лише персональні дані ОСОБА_1 (а.с. 6). До позовної заяви Банком також наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якому зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року (а.с. 7-22). Згідно з п 2.1.1.2.1 Умов та правил в Приватбанку передбачено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам`ятці Клієнта/ Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата отримання Карти, зазначеної в Заяві. Договір укладається терміном на п`ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не відмовиться від договору, він продовжується на такий же термін (а.с. 16). Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил, передбачено, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с. 17). Як вбачається з п. 2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг (Умов та правил), які є невід`ємною частиною укладеного між сторонами кредитного Договору, клієнт зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 17). Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил, у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу банку позичальник зобов`язується виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати Винагороди Банку (а.с. 17). Відповідно до п. 2.1.1.5.7 Умов та правил, власник зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (а.с. 17). Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в визначені банком терміни (а.с. 17). Відповідно до п. 2.1.1.12.4 Умов та Правил передбачено, що термін внесення мінімального обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до першого числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань. Платіж включає відсотки за користування кредитом, передбачені Тарифом, частину заборгованості по тілу кредиту, штраф, згідно цих Умов. Термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до першого числа (а.с. 18). Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а.с. 14). Відповідно до п. 1.1.7.43 Умов та правил сторони визнають, що дія Договору припиняється у момент закриття останнього Рахунку/Вкладу Клієнта відкритого у рамках Договору або Договору, що підлягає під дію, а також при закінченні використання послуг Банку, передбачених Договором. За наявності у Клієнта до моменту закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком за договором, у тому числі заборгованості за овердрафтом, а також заборгованості з оплати комісій Банку, дія Договору припиняється після повного погашення такої заборгованості (а.с. 14). Пунктом 1.1.3.2.4. Умов та правил визначено, що Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення клієнта (а.с. 11). У відповідності до п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Умов та правил, зміни до цих Умов і Правил вносяться Банком щомісячно в односторонньому порядку, у випадках не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, Банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку: 1.1.6.2.1 офіційний сайт банку www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділенні банку (а.с. 13). Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16 травня 2019 року становить 15814,17 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 4908,74 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту -3059,38 грн., заборгованість по відсотках - 0,00 грн., заборгованість по пені за прострочене зобов`язання - 5566,80 грн., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень - 1050 грн., також штрафи: 1229,25 грн. (а.с. 4-5). Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій, базова ставка вказана різна в залежності від різновиду картки «Універсальна» (а.с. 7).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 21 листопада 2016 року. До позовної зави Банком додані клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та зазначено, що Банк не заперечує проти винесення заочного рішення та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 32 33). Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін (а.с. 39 40). Згідно відповіді виконавчого комітету Вітутінської міської ради від 26 червня 2019 року №1570/02-21, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась ОСОБА_1 на вищевказану адресу (фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку) та згідно рекомендованого повідомлення про вручення почтового відправлення, трек-номер 1800209658720, ОСОБА_1 28 грудня 2019 року отримав копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі. Ухвалою про відкриття провадження ОСОБА_1 було надано строк для подачі відзиву протягом 5 днів з моменту одержання ухвали, однак останній не скористався правом на його подачу. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Подаючи апеляційну скаргу, Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Переглядаючи справу за наявними матеріалами, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у звязку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 взагалі не вказано виду кредитної карти, не визначена процентна ставка, не встановлений кредитний ліміт, порядок нарахування пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та строк повернення кредиту (користування ним), даних про видачу кредитної карти та строк її дії, при цьому в анкеті-заяві міститься дата її складення 21 листопада 2016 року, що не було враховано судом першої інстанції (а.с. 6). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути прострочене тіло кредиту, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, хоча в розрахунку зазначено, що проценти становлять 0,00 грн. (а.с. 5). Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором, посилався на витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що діє на підставі Ліцензії НБУ від 29 липня 2009 року № 22, як невід`ємні частини спірного Договору, хоча на момент підписання анкети-заяви від 21 листопада 2016 року додані до позову Умови та правила вже не діяли, адже чинною була ліцензія № 22 від 05 жовтня 2011 року (а.с. 8, 27). Наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», не містить підписів як позивача так і відповідача, та дати його складання (а.с. 7). Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви, тому роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про вид кредитної карти, про кредитний ліміт, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та про строк повернення кредиту (користування ним), даних про отримання кредитної карти та її номер, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин. За таких міркувань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України. Також відсутні підстави вважати, що при укладені договору з позичальником ОСОБА_1 кредитор АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Переглядаючи справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, виходячи з наданих позивачем доказів, неможливо перевірити правильність нарахування Банком заявлених у розрахунку сум заборгованості щодо повної вартості кредиту. При цьому, з матеріалів справи, зокрема, із розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 користувався карткою, а також частково погашав заборгованість, при цьому заперечень з приводу недостовірності розрахунку зі сторони відповідача надано не було. Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Суд першої інстанції наведеного в повній мірі не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову повністю за недоведеністю. При цьому, доказуючи розмір фактично отриманої суми кредитних коштів Банком надано розрахунок заборгованості станом на 16 травня 2019 року, який виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду за який вони виконані (а.с. 4 5). Пункт 1.1.1. доданих до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг визначає терміни і поняття, при цьому поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту в ньому відсутні. Відповідно до п.п. 1.1.1.60 Умов та Правил надання банківських послуг, мінімальний обов`язковий платіж - це розмір боргових зобов`язань клієнта, які щомісячно має сплачувати клієнт протягом терміну дії карти. Цей платіж розраховується, як сума овердрафта і суми щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом (а.с. 8). Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений договором (п. п. 1.1.1.88 Умов та Правил надання банківських послуг). Кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - це розмір коштів, що надаються Банком Клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54 Умов та Правил надання банківських послуг). Крім того, як було встановлено судом, Банком взагалі не було доведено, що ОСОБА_1 було встановлено будь-який кредитний ліміт, хоча в позовній заяві він вказаний у розмірі 500 грн. Враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, відсутності в наданому розрахунку складових простроченого тіла кредиту та відсутності визначеного Договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом, кредитного ліміту, Банком не доказано належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту в сумі із тілом кредиту складають саме фактично отримані ОСОБА_1 кредитні кошти. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому позовні вимоги є доведеними в частині наявності підстав для стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту. При цьому, з розрахунку заборгованості встановлено, що Банк визнав часткову сплату відповідачем коштів в рахунок погашення кредиту, які Банк спрямував на погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 5 грн. Враховуючи, що суд визнав безпідставними вимоги позову в частині нарахування заборгованості, зокрема, за простроченим тілом кредиту, то таку суму суд зараховує в погашення залишку заборгованості за тілом кредиту в суму, яка становить 4903,74 грн. (4908,74-5). Колегія суддів враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Посилання скаржника на правові позиції Верхового Суду, викладені в постановах від 07 березня 2018 року (справа 755/18246/15-ц) не є підставою для повного задоволення позову, оскільки виходячи із ч. 4 ст. 263 ЦПК України та мінливість судової практики із даного типу спірних правовідносин, суд застосовує останню правову позицію Верховного Суду та надає перевагу правовим позиціям його Великої Палати. Такий підхід дозволяє дійти усталеності, єдності та передбачуваності судової практики, що відноситься до реалізації принципу верховенства права у вирішенні судами спорів. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує повністю або частково та ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за тілом кредиту із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, тому підлягає залишенню без змін. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, частковість задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги (на 31,01 %), із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 595,70 грн. та за подачу апеляційної скарги 893,55 грн., що в сумі становить 1489, 25 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту та в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 903,74 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1489, 25 грн. В решті заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 14 лютого 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко