Постанова 4813 № 522/4165/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4106/20 Номер справи місцевого суду: 522/4165/13-ц Головуючий у першій інстанції Науменко А.В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про визнання майнових прав на об`єкт інвестування В С Т А Н О В И В: У лютому 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ Фірма «Консоль ЛТД»), Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат (далі - ВАТ ОРМК), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада (далі - ОМР), в якому, з урахуванням уточнень (Том І: а.с. 1-14, 91-100) просив суд визнати за ним майнові права на об`єкт інвестування 1-но кімнатної квартири буд. АДРЕСА_1 проектною площею 58,6 м2, розташовану в 16-ти поверховому житловому будинку за адресою по АДРЕСА_2 , відповідно до Договору № 1001/345-043(р) від «10»квітня 2006 року про пайову участь у фінансуванні будівництва. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про визнання майнових прав на об`єкт інвестування задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування - 1-но кімнатної квартири буд. АДРЕСА_1 проектною площею 58,6 кв . м, розташовану в 16-ти поверховому житловому будинку за адресою по АДРЕСА_2 , відповідно до Договору № 1001/345-043(р) від « 10 »квітня 2006 року про пайову участь у фінансуванні будівництва. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2017 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року - залишена без задоволення (Том І: а.с. 209-210). Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.09.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про визнання майнових прав на об`єкт інвестування (Том І: а.с. 236), а ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.10.2017 року призначено розгляд вищевказаної цивільної справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області (Том І: а.с. 238). Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області. За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Цюра Т.В. - головуючий суддя, судді - Гірняк Л.А., Сегеда С.М. (Том ІІ: а.с. 58). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 06.02.2019 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Від представника товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»- Демчука Я.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв`язку з погодними умовами. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, з урахуванням безпідставності поданої заяви про відкладення справи та наявності інших представників у товариства, які також зверталися з заявами про відкладення даної справи, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» було укладено Договір № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року про пайову участь в фінансуванні будівництва. Згідно п. 1.1 та 3.4 Договору № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року, Учасники зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об`єднання своїх вкладів для досягнення спільної мети: будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 та введення його в експлуатацію. Запланований термін виділення «Долі Пайовика», після закінчення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: по АДРЕСА_2 - 4 квартал 2009 року. Відповідно до п.3.2. Договору № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року Фірма «ТОВ Консоль ЛТД» зобов`язується в якості свого вкладу по даному договору, своїми і залученими силами, власними та залученими трудовими ресурсами, володіючи професіональними навиками, кваліфікацією, діловою репутацією і діловими зв`язками, на підставі ліцензій, що у нього є, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також дольових та позикових засобів юридичних та фізичних осіб, залучених відповідачем на підставі укладених нею договорів з третіми особами в межах долі відповідача в межах дольової власності учасників в відповідності до ст. 361 ЦК України, завершити будівництво «Об`єкта по АДРЕСА_2 » у відповідності до проекту та вимог ДБН з виділенням Пайовику по закінченню будівництва «Об`єкта по АДРЕСА_6 » із створеної учасниками загальної дольової власності, його долі в натурі, яка називається далі «Доля пайовика (Позивача ОСОБА_1 )», у вигляді 1-но кімнатної квартири буд. АДРЕСА_7 , на 9-му поверсі, загальною проектною площею 58,6 м2 , визначений по внутрішнім розмірам приміщень «Долі пайовика (Позивача ОСОБА_1 )» відповідно до обробки згідно з Паспортом обробки (Додаток до Договору № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року ). За вказаним Договором, Позивач, як Пайовик, зобов`язувався в якості вкладу в спільну діяльність внести грошові кошти в сумі еквівалентній в сумі еквівалентній 47138 (сорок сім тисяч сто тридцять вісім) доларів США в гривнях по курсу НБУ, які були внесені до 02 червня 2009 року. Судом достовірно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 всі зобов`язання за Договором № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року були виконанні в повному обсязі, що підтверджується Квитанцією № 425848 від 20 жовтня 2006 року, Квитанцією № 743987 від 10 квітня 2006 року, Квитанцією № 880058 від 25 квітня 2007 року, Квитанцією №880732 від 25 червня 2007 року, Квитанцією № 113437 від 25 січня 2008 року, Квитанцією №741314 від 24 квітня 2008 року, Квитанцією № 20232850 від 01 жовтня 2008 року, Квитанцією № 738242 від 28 листопада 2008 року, Квитанцією № 21950293 від 25 лютого 2009 року. Отже, Позивач повну вартість паю сплатив, проте ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» в порушення п. 1.2, 3.2, 3.4 Договору № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року житловий будинок, що розташований за адресою: по АДРЕСА_2 , не добудований та в експлуатацію не введений, 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_7 , на 9-му поверсі, загальною проектною площею 58,6 м2 зі створеної учасниками загальної дольової власності, в якості «Долі Пайовика» Позивачу ОСОБА_1 не виділена та в натурі не передана. Дана обставина підтверджується листами ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» №9 від 13.01.2012 року, № 26 від 02.03.2012 року, №296 від 25.06.2012 року, № 486 від 29.08.2012 року та № 79 від 08 лютого 2013 року. Тоді як п. 3.7 договору № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року за умови виконання пайовиком свого зобов`язання щодо повної сплати пайового внеску, пайовик повністю набуває права на пайову (дольову) участь у будівництві, а фірма втрачає право розпоряджатись вказаним паєм не інакше як в інтересах та зі згоди пайовика. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що до завершення будівництва проінвестованого позивачем об`єкту нерухомого майна 1-но кімнатної квартири буд. АДРЕСА_1 проектною площею 58,6 м2, розташовану в 16-ти поверховому житловому будинку за адресою по АДРЕСА_2 та прийняття їх в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на об`єкт інвестування. Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Згідно з приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів. Статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь яке майно а також майнові права. Відповідно до ч. 1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Згідно з ч. 2 ст.190 ЦК України майнові права визнаються речовими правами. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Майнове право це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації -з моменту державної реєстрації. Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І -ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.2007 року квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об`єкта нерухомого майна (Квартири) та прийняття його до експлуатації Інвестору належать майнові права на нього. Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 всі зобов`язання за Договором № 1001/345-043 (р) від 10 квітня 2006 року були виконанні в повному обсязі, що підтверджується Квитанцією № 425848 від 20 жовтня 2006 року, Квитанцією № 743987 від 10 квітня 2006 року, Квитанцією № 880058 від 25 квітня 2007 року, Квитанцією №880732 від 25 червня 2007 року, Квитанцією № 113437 від 25 січня 2008 року, Квитанцією №741314 від 24 квітня 2008 року, Квитанцією № 20232850 від 01 жовтня 2008 року, Квитанцією № 738242 від 28 листопада 2008 року, Квитанцією № 21950293 від 25 лютого 2009 року. Разом з тим, відповідачами ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» в порушення умов вищезазначеного договору та додаткових угод до нього свої зобов`язання виконані не були, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до Відповідача ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» із заявами про усунення порушень та вимогами про належне виконання умов укладених договорів. Проте Відповідачем ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» всі звернення Позивача залишені без належного реагування та виконання. Доводи апеляційної скарги, що спір не підвідомчий судам загальної юрисдикції і повинен розглядатися господарським судом, так як ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне. Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. В силу ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Посилаючись на порушення Господарським судом Автономної Республіки Крим 16 липня 2012 року провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», скаржник копії зазначеного рішення суду не надає, незважаючи на те, що вказана обставина може бути підтвердженою лише шляхом надання суду належним чином засвідченої копії такої постанови. Крім того, в постанові Господарського суду Київської області від 4 серпня 2016 року про визнання банкрутом боржника ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», якою призначено ліквідатором ОСОБА_2 , відомості щодо порушеної щодо боржника в 2012 році справи про банкрутство не зазначені, процедура визнання його банкрутом та початок ліквідації провадилися в загальному порядку (Том І: а.с. 149). Тому посилання в апеляційній скарзі щодо недотримання правил підсудності справи є безпідставними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, колегія суддів враховує, що Великою Палатою Верховного Суду при розгляді 27 лютого 2019 року цивільної справи № 761/32696/13-ц за аналогічними обставинами було підтверджено, що вказаний спір підлягав розгляду саме в порядку цивільного судочинства, а не господарського судочинства. Доводи апелянта про пропуск позовної давності є неспроможними з огляду на те, що така заява про застосування пропуску строку до суду першої інстанції не подавалася, та крім того, строк не пропущений з огляду на те, що згідно п.3.1 умов договору запланований термін закінчення будівництва -2 квартал 2012 року. Посилання апелянта на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки жодної судової повістки про дати призначення судових засідань до ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» не надходило, є безпідставними та спростовуються наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення ТОВ фірма «Консоль ЛТД» (за адресою: вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022) поштового відправлення, а саме: судової повістки про признання судового засідання на 10:00 год. 23.07.2013 року (Том І: а.с.113). Таким чином, порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» - залишити без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», Відкритого акціонерного товариства Одеський ремонтно-монтажний комбінат, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14.02.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда