Постанова Одеський апеляційний суд № 523/6639/18

Номер провадження: 22-ц/813/2542/20 Номер справи місцевого суду: 523/6639/18 Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2018 року у складі судді Бабакова В.П., - в с т а н о в и в: У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» (надалі за текстом ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс») звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем комунальних послуг які надає позивач за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач не повністю сплачує за житлово-комунальні послуги та у нього утворилась заборгованість у розмірі 16912,54 грн., яка складається з заборгованості: в період з 01.02.2011 року по 31.08.2017 року за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5848,07 гр.; в період з 01.01.2011 року по 31.08.2017 року за надану теплову енергію у розмірі 11064,47 грн. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_1 пеню починаючи з 31.08.2016 року по 31.08.2017 року у сумі 3789,92 грн., 3% річних з 01.10.2011 по 31.08.2017 року у розмірі 3005,34 грн. та суму індексу інфляції в розмірі 15847,05 грн. А всього позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі 39554 грн. 85 коп. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив зобов`язати ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» провести повірку приладу обліку теплової енергії, посилаючись на те, що в його квартирі встановлено лічильник теплової енергії за яким він сплачує послуги, однак позивач не бажає проводити повірку цього лічильника та нараховує відповідачу борг за теплову енергію за нормою споживання а не по показникам лічильника. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2018 року, в задоволені позову ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» - відмовлено, задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 , та зобов`язано ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» провести повірку приладу обліку теплової енергії, встановленого у квартирі ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс», звернулось з апеляційною скаргою, в якої просить рішення в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У обґрунтування своєї апеляційної скарги ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що відмовляючи у задоволенні позову відносно заборгованості за комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 3% річних, пені та індексу інфляції, суд взагалі не мотивував рішення. У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення. В частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, рішення сторонами не оскаржується. Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області. За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено головуючого суддю Комлеву О.С. зі складом колегії суддів Журавльова О.Г. та Кравця Ю.І. (а.с. 120). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року цивільна справа за апеляційною скаргою ТОВ «УЖФ» Євро-сервіс» була прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 121). Справа призначена до розгляду у судове засідання на 24.04. 2019 року (а.с. 122). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, справа була повернута до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 3% річних, пені та індексу інфляції (а.с. 130). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року, роз`яснено рішення суду, а саме відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не має права вимагати від відповідача сплати невірно нарахованої заборгованості (а.с. 136). З метою дотримання розумних строків розгляду справи в судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 року судді Журавльов О.Г. та ОСОБА_2 , які входили до складу колегії суддів були замінені суддями Сегеда С.М. та Цюра Т.В. на підставі п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами (а.с. 144). Сторони про розгляд справи на 13 травня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 148-149). Від представників сторін на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 148-157 ). Справа в суді апеляційної інстанції перебуває з листопада 2018 року (а.с. 102). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач необґрунтовано нараховує відповідачу заборгованість за теплову енергію, та повинен здійснити повірку квартирного лічильника теплової енергії відповідача, а тому суд прийшов до переконання, що в задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити. З таким висновком суду, колегія суддів погоджується не в повній мірі, за таких підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01 листопад 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УЖФ «Євро-Сервіс» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с. 81-83). Згідно з пунктом 4.1.10 споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. 26 липня 2012 року у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , був встановлений вузол обліку теплової енергії, який допущено до експлуатації з 26.07.2012 року по 26.07.2016 року (а.с. 83). Згідно довідки, виданої ТОВ «УЖФ «Євро-Сервіс», заборгованість за кв. АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , за надані послуги по централізованому опаленню складають за період з 01.10.2016 року по 31.08.2017 року, з урахуванням тарифу за 1 кв.м, виходячи з загальної площі квартири 87,8 кв.м (а.с. 27). 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту міського господарства Одеської міської ради із запитом щодо роз`яснення за чий рахунок повинна проводитись періодична повірка лічильника теплової енергії. Департамент міського господарства Одеської міської ради у своїй відповіді зазначив, що періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після перевірки) здійснюються за рахунок постачальника послуг (а.с. 57). Судом встановлено, що в квартирі відповідача встановлено лічильник теплової енергії за яким він сплачує послуги, однак позивач не бажає проводити повірку цього лічильника та нараховує відповідачу борг за теплову енергію за нормою споживання, а не по показником лічильника. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про захист прав споживачів», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, якою затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку. Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результатами вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час повідомлення позивача про сплив строку повірки його приладу обліку) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила № 630). Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ «УЖФ» Євро-сервіс» не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у квартирі ОСОБА_1 , а тому відповідно до п. 10 Правил № 630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Плата за послуги з теплової енергії споживачем, у квартирі якого встановлений засіб обліку, вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (абзац п`ятий пункту 16 Правил № 630). Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обовязку не повинно мати негативних наслідків для споживача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (касаційне провадження № 61-27909сво18). За наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки заборгованість за теплову енергію у розмірі 11064, 47 грн., виникла у ОСОБА_1 у зв`язку з нарахуванням йому оплати за послуги згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку, що суперечить пункту 10 Правил № 630, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак суд дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції посилаючись на п. 61 Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», переписав посилання з наданої відповіді Департаменту міського господарства, не звернув уваги на те, що п. 61 не може бути застосовано до даних правовідносин, тому, що в ньому міститься зовсім інше трактування, ніж те, що зазначено судом у рішенні, а саме, що суб`єкти господарювання можуть застосовувати двоставкові тарифи на послуги з постачання теплової енергії, затверджені в установленому порядку. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цієї частині, з підстав порушення норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комунальним послугам, суд ототожнює заборгованість яка складається з послуг на утримання будинку та прибудинкової території та заборгованість за теплову енергію, роблячи висновок про те, що заборгованість утворилась з вини самого позивача, який не проводить перевірку приладів обліку. Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується за таких підстав. Судом встановлено, що ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» звернулось з позовом, в якому просило про стягнення заборгованості за комунальні послуги, які складаються з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2011 року по 31.08.2017 року у розмірі 5848,07 грн. (а.с. 1). Також позивач просив стягнути пеню з 31.08.2016 року по 31.08.2017 року, індекс інфляції та 3% річних зі всієї суми заборгованості. Відповідно до п. 5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до положень ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов`язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідач у вказаній квартирі зареєстрований та проживає, що не заперечується сторонами (а.с.38, 42). Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» та обслуговується ним (а.с. 7, 8). Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.20 вказаного Закону, таким передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс», як балансоутримувач даного будинку і виконавець послуг, несе витрати з утримання будинку і прибудинкової території, надає послуги його мешканцям, у тому числі і відповідачу. З врахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надаються послуги, останній несе витрати, а тому відповідач зобов`язаний сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Згідно зі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідача, як споживача від оплати послуг у повному обсязі. Така позиція суду кореспондується з висновком Верховного суду України, викладеним у постанові від 30.10.2013 року по справі 6-59цс13, який підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права у відповідності до положень ст. 360-7 ЦПК України, про те що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач отримавши послуги, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі. Разом з тим, як вбачається із представлених суду розрахунків (а.с.12-22), позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5848,07 грн. за період з 01.02.2011 року по 31.08.2017 року. Положеннями ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому суд приходить до переконання, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Виходячи із представлених розрахунків, які надані позивачем та відповідачем, апеляційний суд приходить висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості в межах трирічного строку, а саме за період з 15.05.2015 року (з позовом позивач звернувся 15.05.2018 року) в розмірі 4 103 грн. 24 коп. В частині стягнення іншої частини заборгованості в розмірі 1 744,83 грн., з врахуванням заявленого клопотання відповідача, слід відмовити у зв`язку із спливом строків позовної давності. Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Порядок проведення індексації визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. Стаття 4 вказаного Закону, передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015). За період з 24.12.2015 року по 31.08.17 року, відповідно до встановленого розміру порогу інфляції, лише у квітні 2016 року величина індексу інфляції встановлена 103,5%. А тому, з урахуванням заборгованості на квітень 2016 року, яка становила 173,49 грн., сума інфляції складає (173.49х(103.5-100) 3.5% ) 6 грн. 07 коп. Що стосується індексації грошових коштів за 2015 рік, суд дійшов висновку, що на цей період, необхідно застосувати ст. 4 Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції 2015 року), яка передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (стаття 4 Закону в редакції 2015 року). За період з 15.05.2015 по 24.12.2015 року поріг рівня інфляції був перевищений у вересні 101,8, жовтні 102,8 та листопаді 101,8. З урахуванням заборгованості на вересень 2015 року (540.67х(101.8-100)1.8%) 11,89 грн., жовтні (173.49х(102.8-100) 2.8%) 3,12 грн., та листопаді (540,67(101.8-100)1.8%) 9,73 грн., колегія суддів, дійшла висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір індексації у сумі 30 грн. 81 коп. Також з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3% річних, за період з 15.05.2015 року по 31.08.2017 року на суму заборгованості 4 103 грн. 24 коп. у розмірі (3% ? 840 / 365 ? 4 103,24) 283,29 грн. Судом встановлено, що відповідач від споживання житлово-комунальних послуг не відмовлявся. Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов`язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З урахуванням заявленого відповідачем строку позовної давності, який також і застосовується до нарахування пені, колегія суддів прийшла до висновку про те, що час за який підлягає стягненню пеня становить 15.05.2017 року по 31.08.2017 року (4031.24х25% (ставка НБУ):365х 96 днів) та складає 265 грн. 06 коп. Відповідно до вимог ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, з боку відповідача ОСОБА_1 суду не надано жодних належних та допустимих доказів та заперечення проти позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань першої інстанції. За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, пені, індексу інфляціїї та 3%. З врахуванням часткового задоволення позовних вимог у розмірі 4682, 40 грн., у відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УЖФ «Євро-сервіс» слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по справі пропорційне задоволенню позовних вимог за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 207,91 грн., та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 436,60 грн., а всього 644,51 грн. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2018 року скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 03.11.1997 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» (код ЄДРПОУ 35226623) заборгованості за комунальні послуги, які складаються з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4 103 (чотири тисячі сто три) гривні 24 копійки, 3% річних у розмірі 283 (двісті вісімдесят три) гривні 29 копійок, розмір інфляції у сумі 30 (тридцять) гривень 81 копійку, пеню у розмірі 265 (двісті шістдесят п`ять) гривень 06 копійок, а всього 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 03.11.1997 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управитель житлового фонду «Євро-сервіс» (код ЄДРПОУ 35226623) судовий збір у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) гривні 51 копійку. В інший частині позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 19 травня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра