Постанова Донецький апеляційний суд № 236/2895/19

Єдиний унікальний номер 236/2895/19 Номер провадження 22-ц/804/531/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Будулуци М.С., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 листопада 2019 року, у складі головуючого судді Саржевської І.В. в місті Лимані Донецької області (повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року), у справі номер 236/2895/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 20 липня 2016 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з березня по липень 2017 року їй не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року звільнена з роботи за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення з нею не проведено повного розрахунку, тому позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 13690,68 грн. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 13690,68 грн (без утримання з цієї суми передбачених податків та зборів). Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято необґрунтовано та безпідставно, не в повній мірі встановлені обставини, що мають істотне значення для справи. Позивачкою ОСОБА_1 не надано на підконтрольну територію України документів на підтвердження роботи за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, тому у керівництва АТ «Українська залізниця» відсутня можливість для виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 . Позивач до АТ «Українська залізниця» не надала документального підтвердження присутності її на роботі на час простою за період з березня 2017 року по теперішній час. Відсутність у позивача підтвердження виконання трудових обов`язків ставить під сумнів факт перебування позивача на робочому місці, виконання ним службових обов`язків, а як наслідок і нарахування заробітної плати за вказаний період. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 20.07.2016 року «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 8-11). Згідно з наказом (розпорядженням) №1093-ос від 17.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з зазначенням компенсації за 51 днів відпустки (а.с. 13). Відповідно до наказу №51-ДН від 01.03.2017 року структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою працівникам Луганського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, враховуючи неможливість виконання працівниками своїх посадових обов`язків по причині блокування руху вантажних поїздів, що призвело до часткової відсутності залізничного сполучення встановлено початок простою з 31.03.2017 року. Оплату за час простою робітника проводити у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу за весь час простою в робочі дні (зміни) по графіку (а.с. 14). З наданої позивачем довідці, підписаної головним інженером Черепеніним ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 , вбачається, що позивачка працювала маляром 4 розряду у відокремленому підрозділі Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», їй нарахована до виплати заробітна плата, яка з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 13690,12 грн, а саме: за березень 2017 року 1510,86 грн, квітень 2017 року 1718,84 грн, травень 2017 року 1797,99 грн, за червень 2017 року 1797,99 грн, за липень 2017 року 6864,44 грн (а.с. 19). З розрахунків заробітної плати, наданої ОСОБА_4 , також видно, що їй нарахована до виплати заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 1510,86 грн, квітень 2017 року 1718,84 грн, травень 2017 року 1797,99 грн, за червень 2017 року 1797,99 грн, за липень 2017 року 6864,44 грн (а.с. 20-24). З табелів обліку використання робочого часу за спірний період вбачається, що ОСОБА_4 в березні 2017 року працювала 9 днів, 12 днів перебувала у простої та 2 дні у відпустці (а.с. 26-27), в квітні 2017 року працювала 11 днів, 19 днів перебувала в простої (а.с. 28-29), в травні 2017 року працювала 11 днів, 20 днів перебувала в простої (а.с. 30-31), в червні 2017 року працювала 10 днів, 20 днів перебувала в простої (а.с. 32-33), в липні 2017 року працювала 6 днів, 11 днів перебувала в простої (а.с. 34-35). Задовольняючи позов ОСОБА_4 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній в загальному розмірі 13690,68 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач працювала у структурному підрозділу «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління», який з 20.07.2016 року «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. (а.с. 8-11). Відповідно до наказу №51-ДН від 01.03.2017 року структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою працівникам Луганського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, враховуючи неможливість виконання працівниками своїх посадових обов`язків по причині блокування руху вантажних поїздів, що призвело до часткової відсутності залізничного сполучення встановлено для ОСОБА_1 початок простою з 16.03.2017 року. Оплату за час простою робітника проводити у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу за весь час простою в робочі дні (зміни) по графіку (а.с. 14, 15). З розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 видно, що їй нарахована до виплати заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 1510,86 грн, квітень 2017 року 1718,84 грн, травень 2017 року 1797,99 грн, за червень 2017 року 1797,99 грн, за липень 2017 року 6864,44 грн без утримання з цих сум відповідних податків та зборів (а.с. 20-24). Вказані грошові кошти відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 не виплачені. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі в загальному розмірі 13690,68 грн з посиланням на припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та ненаданням таких документів позивачкою. Апеляційний суд ці доводи відхиляє, як безпідставні. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та ненаданням позивачкою необхідних документів. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання трудових обов`язків, апеляційний суд приходить до наступного. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обов`язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивачка ОСОБА_1 належним чином надала докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця», відповідач не спростував надані нею докази, зокрема, розрахунки заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 13690,68 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року. Суддя: