Постанова 4804 № 227/3699/19

Єдиний унікальний номер 227/3699/19 Номер провадження 22-ц/804/335/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Будулуци М.С., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2019 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Хандуріна В.В. в місті Добропіллі Донецької області, у справі номер 227/3699/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, В С Т А Н О В И В: В вересні 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем та звільнена з роботи 17 липня 2017 року в зв`язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з нею не проведено повного розрахунку, тому позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 21218,90 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за цей період в розмірі 4594,79 грн без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в загальному розмірі 19009,18 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3255,27 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 у розмірі 2415,65 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2019 року скасувати, у задоволенні позовних вимог - відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю первинних документів у виробничому підрозділі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання ОСОБА_1 робіт та здійснити їй нарахування заробітної плати неможливо, тому таке нарахування не здійснювалося. 28 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_1 надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає судове законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України. Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції враховані всі фактичні обставини справи, вірно застосовані норми процесуального та матеріального права, в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам в їх сукупності. Зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року в справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Втрата відповідачем первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, відповідачем не надано жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався відновити документи в паперовому або електронному вигляді. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 2 грудня 2014 року по 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 01.09.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Іловайське будівельно-монтажне управління державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управляння» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіонального філіалу «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 14-16). Згідно з наказом (розпорядженням) №6485/ДН-ос від 10.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням компенсації за 15 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 19). Відповідно до наказу №236/ДНД від 17.03.2017 року структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуться до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі території встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 47-48). З розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 видно, що їй нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 4625,37 грн, квітень 2017 року - 3655,72 грн, травень 2017 року - 3655,72 грн, червень 2017 року - 919,67 грн, липень 2017 року - 8362,42 грн без утримання з цих сум відповідних податків та зборів (а.с. 27-31). З наданої до відзиву на позовну заяву довідки про доходи №1056/2 від 26.09.2019 року вбачається, що за першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 нараховано аванс в розмірі 1757,13 грн., який нею не отриманий та обліковується на балансі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»(а.с. 66, 67). Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній в загальному розмірі 19009.18 грн та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 3255,27 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач 2 грудня 2014 року прийнятий оператором очисних споруд дільниці водопостачання та санітарно-технічного обладнання Дільниці очисних споруд. В подальшому ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Іловайське будівельно-монтажне управління державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управляння» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіонального філіалу «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Відповідно до наказу №236/ДНД від 17.03.2017 року структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуться до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі території встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. З розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 видно, що їй нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 4625,37 грн, квітень 2017 року - 3655,72 грн, травень 2017 року - 3655,72 грн, червень 2017 року - 919,67 грн, липень 2017 року - 8362,42 грн без утримання з цих сум відповідних податків та зборів. Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву визнає факт, що з 16 березня 2017 року господарська діяльність структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не здійснювалася, при цьому надав довідку про доходи №1056/2 від 26.09.2019 року, де зазначено, що за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 2209,72 грн, до видачі - 1757,13 грн. Дана сума не отримана позивачем та обліковується на балансі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця». Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в загальному розмірі 22264,45 грн з посиланням на припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Апеляційний суд ці доводи відхиляє, виходячи з наступного. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період. Проте, довідкою про доходи №1056/2 від 26.09.2019 року підтвердив, що ОСОБА_1 має бути виплачена частина заборгованості по зарплаті за певний період. Відтак, відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (зокрема за період з березня 2017 року по липень 2017 року), у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а також компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 15 січня 2020 року. Суддя: