Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/1292/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року Справа № 140/1292/19 пров. № А/857/344/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М., при секретарі судового засідання Пильо І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (суддя Плахтій Н.Б., м.Луцьк) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ) в якому просив: Визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов`язати ГУПФ здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII), у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі Постанова №103), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, що позивачу була призначена пенсія з 01.08.1989 відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 74% від суми грошового забезпечення. У зв`язку із змінами, що внесені до Закону №2262-XII, яким встановлено максимальний розмір пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, позивачу встановлено розмір пенсії 89% грошового забезпечення з липня 2002 року. З 01.01.2018 при черговому перерахунку пенсії ОСОБА_1 переглянуто відсотки грошового забезпечення при визначенні розміру пенсії з урахуванням чинного на час перерахунку законодавства. З огляду на зазначене, вважає, що зобов`язуючи відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018 суд першої інстанції повинен був врахувати, що при первинному призначенні пенсії її розмір становив 74% грошового забезпечення, а не 89%, як це помилково і безпідставно зазначено судом. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 31.07.1989 звільнений в запас з посади старшого оперуповноваженого мобгрупи УКГБ по Волинській області та з 01.08.1989 позивачу призначена пенсія у розмірі 74% грошового забезпечення відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей» від 10.11.1982 №986. На момент призначення пенсії вислуга років позивача склала 33 роки (а.с.24-33). З 01.01.1991 пенсію ОСОБА_1 було перераховано у розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення, з 01.01.1992 відповідно до Закону №2262-XII пенсію позивача було перераховано у розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення, з 01.01.1996 пенсію перераховано у розмірі 85% від суми грошового забезпечення, а з 01.01.2003 - у розмірі 89% від суми грошового забезпечення (а.с.26-30). Вказаний основний розмір пенсії - 89% від суми грошового забезпечення був збережений позивачу при здійсненні наступних перерахунків. Управлінням Служби безпеки України у Волинській області відповідно до Постанови №103 видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 11.04.2018 №54/16-86 (далі Довідка), з якої вбачається, що розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.03.2018, за прирівняною посадою «старший оперуповноважений мобгрупи УСБУ у Волинській області», становить: посадовий оклад 5500 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням - 1410 грн; надбавка за вислугу років (50%) 3109 грн; всього 10019,50 грн (а.с.36). На виконання Постанови №103 ГУПФ здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, виходячи із розміру 70% від суми грошового забезпечення, зазначеного у Довідці, розмір перерахованої пенсії з 01.05.2018 складає 7013,65 грн, що підтверджується перерахунком пенсії (а.с.35). На звернення ОСОБА_1 щодо правильності визначення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку відповідно до Постанови №103 відповідач листом від 20.03.2019 за №320/К-01 повідомив позивача про те, що перерахунок пенсії здійснювався, як цього вимагає чинна редакція статті 13 Закону №2262-XII, з нового грошового забезпечення в розмірі 70% (максимальний) (а.с.9). Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей визначено Законом №2262-XII (в редакції, чинній на час його прийняття). Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів (частина друга статті 13 Закону №2262-XII). Отже, на момент прийняття Закону №2262-XII встановлено максимальний розмір пенсій військовослужбовців не більше 75 процентів. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 25.03.1996, частину другу статті 13 викладено в такій редакції: «Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів». Абзацом четвертим пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04.07.2002, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, відповідно до яких цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95». Розділом ІІ «Прикінцеві положення» даного Закону передбачено право Кабінету Міністрів України забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу I цього Закону з відповідних сум грошового забезпечення, встановлених на 1 січня 2003 року. Таким чином, відповідно до внесених у статтю 13 Закону №2262-XII змін максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом, змінювався з 75% відповідних сум грошового забезпечення до 85%, а в подальшому до 90%, внаслідок чого раніше призначені пенсії військовослужбовцям підлягали перерахунку, в тому числі і пенсія позивача, якому з 01.01.2003 проведено перерахунок пенсії, виходячи з 89% від суми грошового забезпечення. При цьому, право позивача на отримання пенсії у розмірі 89 % до її перерахунку, здійсненого відповідачем у травні 2018 року, сторонами не заперечується. Перерахунок призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій визначений статтею 63 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Постанови №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами КМУ. Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим. З матеріалів справи видно, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 ГУПФ застосувало відсотковий показник 70% від суми грошового забезпечення, визначеного у Довідці. Вказане, відбулось у зв`язку з тим, що пунктом 8 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно. Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії у розмірі 89%. Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Частиною другою статті 22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина. Таким чином, зміна розміру пенсії з 89% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини другої статті 13 Закону №2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку. У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема військовослужбовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов КМУ №704 та №103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ та на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії (89%), яке обчислювалося з 01.01.2003 відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Таким чином, оскільки у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку з 89% до 70% суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді М. П. Кушнерик Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року.