Постанова 4824 № 759/5872/13-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 року м. Київ Справа № 22-1648 Головуючий у1-й інстанції - Заєць Т. О. Унікальний № 759/5872/13-ц Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Пікуль А. А. суддів Гаращенка Д. Р. Невідомої Т. О. за участю секретаря Пузикової В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», ОСОБА_4 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- у с т а н о в и л а: У квітні 2013 року ПАТ КБ «Надра» пред`явив в суд позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовним вимог від 31 травня 2015 року, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору від 15 лютого 2008 року № 137/П/99/2008-840 в сумі 242 505,56 доларів США (т. 1, а.с.1-4). Позов було обґрунтовано тим, що 15 лютого 2008 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 137/П/99/2008-840, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 129 313,67 доларів США, строком до 15 лютого 2028 року, зі сплатою 13,79 % річних. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що виникли з кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 26 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 242 505,56 доларів США, з яких: непогашений кредит - 126 264,15 доларів США, відсотки - 70 835,20 доларів США, пеня - 32 474,84 доларів США, штраф - 12 931,37 доларів США. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено за недоведеністю заявленого позову в частині визначення розміру заборгованості. Не погодившись з рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (т. 1, а.с.244-248). Справа вже була предметом апеляційного розгляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року залишено без змін. Постановою Верхового Суду від 06 листопада 2019 року за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ КБ «Надра» ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року вказану справу призначено до розгляду. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та ухвалив об`єктивне рішення спираючись на висновки експертиз, які не спростовані позивачем (т. 2, а.с.106-108). В суд апеляційної інстанції Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Комерційний банк «Надра», ОСОБА_4 , не з`явився двічі, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв`язку зворотні повідомлення про вручення: 26 грудня 2019 року судового повідомлення про розгляд справи 21 січня 2020 року; 27 січня 2020 року судового повідомлення про розгляд справи, призначений на 11 лютого 2020 року (т.2, а.с.101,115). ОСОБА_3 також двічі не з`явилась до суду апеляційної інстанції, направлені за наявною у матеріалах справи адресою судові повідомлення тричі повернулись без вручення, наявні у матеріалах справи телефонні номери не відповідають. Вжитими судом заходами за інформацією, отриманою від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 більше п`яти років не проживає в Україні. Оскільки ОСОБА_3 не виконала покладеного на неї обов`язку інформувати кредитора та суд про зміну місця проживання, ураховуючи положення ст. 131 ЦПК України, вона вважається належно повідомленою про дату, місце та час апеляційного розгляду. Суд ухвалив розглядати справу у відсутність указаних осіб, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представника ОСОБА_2 , адвоката Дорошенка О. С., який заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини. 15 лютого 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 137/П/99/2008-840. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 129 313, 67 доларів США строком до 15 лютого 2028 року. Підпунктом 1.3.1 договору передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,79 % на рік. Нарахування відсотків здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Відповідно до підпункту 4.3.9 договору позичальник зобов`язаний достроково виконати зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у випадках, передбачених договором. 15 лютого 2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 137/П/99/2008-840, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань. Поручитель повинен виконувати зобов`язання у тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. За розрахунками позивача станом на 26 серпня 2015 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 264, 15 доларів США, відсотками - 70 835,20 доларів США, пенею за прострочення кредиту - 32 474,84 доларів США, штрафу за порушення умов кредитного договору - 12 931,37 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 242 505,56 доларів США. Відповідно до висновку експерта від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи розрахунки заборгованості станом на 26 березня 2013 року не відповідають базовим умовам договору, внаслідок чого банком на 60 706,57 доларів США завищений розмір заборгованості за кредитом, що призвело до необґрунтованого виникнення у різні періоди заборгованості за сумами простроченого тіла кредиту, а також підвищеними відсотками за прострочення тіла кредиту, що призвело до завищення розміру заборгованості позичальника за відсотками за користування кредитом на суму 27 357,48 доларів США. Результати розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року наведені у додатку № 1 до зазначеного висновку. Згідно з висновком експерта від 21 червня 2016 року № 22097/15-45 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи розрахунок заборгованості перед банком станом на 26 серпня 2015 року після збільшення позовних вимог не відповідає умовам кредитного договору від 15 лютого 2008 року № 137/П/99/2008-840 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту. Встановити, чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором, не видалось за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутнє Положення про кредитування ПАТ «КБ «Надра». За встановлених обставин суд першої інстанції, у зв`язку з відсутністю належних доказів розміру заборгованості за кредитним договором, невідповідністю позовних вимог про стягнення неустойки положенням чинного законодавства, неможливістю визначення розміру заборгованості судом, дійшов висновку, що даний позов є передчасним, а тому правові підстави для його задоволення відсутні. Як вже зазначено вище, справа була предметом розгляду суду касаційної інстанції. Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції без змін Верховний Суд у своїй постанові висловив наступні вказівки щодо застосування норм процесуального права в ході оцінки доказів. Частиною 6 ст. 147 ЦПК України 2004 року визначено, що висновок експерта не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. У висновку експерта від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 експертом встановлено суми переплат за тілом кредиту, за відсотками, а у додатку № 1 до зазначеного висновку відображено розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором. Зазначений висновок експерта не містить висновку щодо відсутності у відповідача заборгованості як такої, однак суди не надали належної оцінки зазначеній обставині. Навпаки, у зазначеному додатку до висновку експерта наявні ствердні відомості за поставленими питаннями, що мало бути враховано судом. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив під час вирішення спору. Зазначаючи про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості, суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи висновкам експертизи, наданому банком розрахунку та дійшли передчасних висновків про відмову у позові. Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку розрахунку заборгованості, висновку проведеної судової експертизи, встановити дату, з якої має обчислюватися заборгованість за кредитним договором та за який період і в якому розмірі зазначена заборгованість підлягає стягненню з боржника. За правилом ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. При перевірці висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги та вказівок Верховного Суду, апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що висновки районного суду про передчасність позову та відсутність правових підстав для його задоволення не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення глав 47-48, 71 ЦК України. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в силу яких одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. У даному випадку матеріали справи свідчать, що відповідно до кредитного договору № 137/П/99/2008-840, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , Банк надав позичальнику кредит строком до 15 лютого 2028 року (п. 1.4). 02 квітня 2013 року ПАТ «КБ «Надра», на підставі пункту 4.2 Кредитного договору на адресу ОСОБА_2 направлено досудову вимогу, відповідно до якої банк вимагав дострокового виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі (т. 1, а.с.24-25). З позовом до суду про стягнення заборгованості ПАТ «КБ «Надра» звернувся 16 квітня 2013 року (т. 1, а.с.1), в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 170 620,56 доларів США, з яких заборгованість по основній сумі кредиту 126 264,15 доларів США, заборгованість за відсотками 28 127,86 доларів США, пеня 3 297,18 доларів США, штраф - 12 091,37 доларів США. Отже у даних правовідносинах відбулася зміна строку кредитування при пред`явленні досудової вимоги від 02 квітня 2013 року (т. 1, а.с.24-25), тому строк кредитування закінчився принаймні 02 травня 2013 року. Матеріали справи свідчать, що перший розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором № 137/П/99/2008-840 складений станом на 26 березня 2013 року (т. 1, а.с.5-6). Другий розрахунок позивачем було надано разом з заявою про збільшення позовних вимог, який складено станом на 26 серпня 2015 року. Пеня та проценти за вказаним розрахунком нараховані за період 2014-2015 років, тобто після закінчення строку кредитування (т. 1, а.с.179-181). Однак у даних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення заборгованості, нарахованої за період 2014-2015 років, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а саме з 02 травня 2013 року. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд, з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права, вважає за необхідне врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору. Крім того, наданий позивач розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором № 137/П/99/2008-840 станом на 26 серпня 2015 року не може бути визнаний судом достовірним та покладеним в основу рішення, оскільки його відомості спростовуються висновком додаткової експертизи від 21 червня 2016 року № 22097/15-45, відповідно до якого, з врахуванням висновку експерта КНДІСЕ від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 стосовно того, що Банком «КБ «Надра» завищений розмір заборгованості за кредитом на 60 706,57 доларів США, що в подальшому призвело до необґрунтованого виникнення у різні періоди заборгованості по сумах простроченого тіла кредиту, а також підвищених відсотків за таке прострочення, що у підсумку призвело до завищення розміру заборгованості Позичальника ( ОСОБА_2 ) по відсотках за користування кредитом на суму 27 357,48 доларів США, наявний у матеріалах справи новий розрахунок заборгованості перед банком «КБ «Надра» станом на 26 серпня 2015 року після збільшення позовних вимог позичальника не відповідає умовам кредитного договору № 137/П/99/2008-840 від 15 лютого 2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту (т.1, а.с.208-212). Відповідно до первісного розрахунку заборгованості, наданого позивачем (т.1, а.с.5-6), заборгованість за тілом кредиту складає 126 264,15 доларів США, заборгованість за процентами складає 28 127,86 доларів США. Водночас, відповідно до висновку судового експерта відділу економічних досліджень КНДІСЕ Пирожнікової Т. Л. від 27 березня 2015 року № 12396/14-45, за результатами проведення судово-економічної експертизи розрахунки заборгованості станом на 26 березня 2013 року не відповідають базовим умовам договору, внаслідок чого банком на 60 706,57 доларів США завищений розмір заборгованості за кредитом, а по відсотках за користування кредитом на суму 27 357, 48 доларів США. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленою позивачем заборгованості по основній сумі кредиту на 60 706,57 доларів США до 65 557,58 доларів США (126 264,15 - 60 706,57) та зменшення розміру заборгованості по процентах на 27 357,48 доларів США до 770,38 доларів США (28 127,86 - 27 357,48). Тому стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у доведеному письмовими доказами (розрахунками з урахуванням відомостей експертних висновків) розмірі 66 327,96 доларів США, з яких: тіло кредиту - 65 557 доларів США 58 центів; відсотки - 770 доларів США 38 центів. Оскільки експертними висновками встановлено, що мало місце необґрунтоване виникнення у різні періоди заборгованості по сумах простроченого тіла кредиту, а також підвищених відсотків за таке прострочення, що у підсумку призвело до завищення розміру заборгованості, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення нарахованого позивачем штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 12 931,37 доларів США, розмір якого у наданому позивачем розрахунку не обґрунтований. За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», ОСОБА_4 , задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (Код ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15) заборгованість за кредитним договором № 137/П/99/2008-840 від 15 лютого 2008 року в розмірі 66 327 (шістдесят шість тисяч триста двадцять сім) доларів США 96 центів, з яких: тіло кредиту - 65 557 доларів США 58 центів; відсотки - 770 доларів США 38 центів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених частинами другою та третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 13 лютого 2020 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді Д. Р. Гаращенко Т. О. Невідома