Постанова 4817 № 1915/12218/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 1915/12218/2012Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/136/20 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 351000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 лютого 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Дикун С.І. Суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Кантицька О.І. та учасників судового процесу: представника Козівського районного відділу державної виконавчої виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) О.Поливаної розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 1915/12218/2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), постановлену суддею Сливкою Л.М., повний текст якої складено 09 грудня 2019 року - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (далі відділу ДВС), посилаючись на те, що на виконанні у відділі ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 1915/12215/2012 від 29.08.2012 року про стягнення з нього в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що 30.10.2019 року з листа відділу ДВС він дізнався про порушення своїх прав, оскільки державний виконавець не з`ясував факту отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про неправомірність усіх подальших виконавчих дій у вигляді винесення постанов від 10.06.2013 року про приєднання виконавчого провадження №34851498 до зведеного виконавчого провадження №38389380; від 10.06.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; від 23.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; від 23.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; від 23.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; від 23.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; від 19.03.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 03.04.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; від 05.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; від 23.07.2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних. Просив суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов та скасувати їх. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою його скаргу задовольнити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що державним виконавцем не з`ясовано факт отримання ним, як боржником за виконавчим провадженням, постанови про відкриття виконавчого провадження. А поскільки вказану постанову він не отримував, відтак законних підстав для ухвалення інших постанов у вказаному провадженні, які порушують його права на мирне володіння майном, свободу пересування та інші, в посадових осіб відділу ДВС не було. Така позиція узгоджується з висновками ВС у складі КГС, викладеної у постанові від 07.05.2018 року у справі №916/1605/15-г та ВС у постанові від 31.07.2019 року у справі №554/13475/15-ц. Вважає необгрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що супровідний лист про надсилання постанови свідчить про її надсилання, адже наявність листа не підтверджує ні відправлення постанови виконавцем ні її отримання боржником. А копії запитів на інформацію скаржника, подані до ДВС 24.01.2019 р. та 01.02.2019 року та скарга на дії державного виконавця ДВС, вчинені в межах виконавчого провадження, не свідчать про отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та не спростовують доводи скарги. Крім того, долучені виконавцем до матеріалів справи докази, в тому числі постанови про скасування оскаржених постанов є недопустимими, оскільки подані після спливу, визначеного ч.3 ст.83 ЦПК України, строку. У порядку ст.360 ЦПК України Козівським районним відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано відзив, названий запереченням на скаргу, в якому вказує, що станом на 06.12.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі, у зв`язку з чим державним виконавцем скасовано оскаржувані постанови, окрім постанови від 19.03.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по котрій проводиться виконання за місцем роботи, заборгованості по сплаті аліментів немає. Зазначає, що у відділі ДВС проведено перевірку та відстеження відправки рекомендованої кореспонденції, якою з`ясовано, що 05.03.2014 року проведено вилучення для знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду по яких закінчився термін зберігання, а саме: відправку рекомендованої кореспонденції, номенклатурний №3 та інші, що підтверджується актом знищення від 05.03.2014 р. Відстеження відправлення рекомендованої кореспонденції здійснюється за номером листа, котрий вказується у квитанції про відправку поштою. Дана квитанція знищена, відстеження провести неможливо, оскільки така дія можлива лише протягом шести місяців з моменту відправлення. Звертає увагу на те, що апелянт неодноразово звертався у відділ ДВС щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження та надав копії квитанцій про сплату аліментів, а тому знав про наявність виконавчого провадження. Крім того, вказує, що відзив відділом ДВС подано до суду першої інстанції у встановлений законом термін, що підтверджується квитанцією про відправлення відзиву. За клопотанням відділу ДВС Козівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області замінено на Козівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). У судовому засіданні апеляційного суду представник відділу ДВС апеляційної скарги не визнала, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду такою, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Скаржник ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про розгляд справи, про що свідчить його розписка від 28.01.2020 року, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, що, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення представника відділу ДВС, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав. В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Судом установлено, що на виконанні ДВС перебуває виконавче провадження №34851498 з виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 1915/12215/2012 від 29 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття. 23.10.2012 року державним виконавцем відділу ДВС Козівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 14-15). Вказана постанова, була надіслана боржнику ОСОБА_1 за адресою, вказаною у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією супровідного листа (а.с. 13). У подальшому, в межах даного виконавчого провадження, було винесено ряд постанов, а саме: 10 червня 2013 року про приєднання виконавчого провадження №34851498 до зведеного виконавчого провадження № 38389380; 10 червня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 23 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 23 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 23 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 23 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 19 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; 05 квітня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 23 липня 2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних. Вказані постанови надсилались боржнику за адресою, вказаною у виконавчому листі, що підтверджується копіями супровідних листів (а.с.17, 19, 21, 23, 25, 28, 30, 32). Усі обмеження прав боржника ОСОБА_1 , вжиті згідно зі спірними постановами, скасовані державним виконавцем у зв`язку з погашенням заборгованості. Чинною є лише постанова від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за якою проводиться стягнення за місцем роботи боржника. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що самі по собі посилання скаржника на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження без доведення негативних наслідків, які це за собою потягло, та за наявності доказів того, що останньому було достеменно відомо про існування самого виконавчого провадження, не свідчить про порушення його прав. При цьому суд підставно прийняв до уваги, що на момент розгляду скарги усі обмеження прав боржника ОСОБА_1 , вжиті згідно зі спірними постановами, скасовані державним виконавцем у зв`язку з погашенням заборгованості. Чинною є лише постанова від 03 квітня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за якою проводиться стягнення за місцем роботи боржника. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Частиною 1 ст.11 Закону України Про виконавче провадження (який діяв на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частин 1, 2 ст.25 вказаного Закону, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Згідно з частиною 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Із матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику за адресою, вказаною у виконавчому листі, що підтверджується копією супровідного листа (а.с.13). У відповідності до пункту 2.12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року (чинного на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), у разі направлення документів виконавчого провадження рекомендованими листами діловодом складаються реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції. Пунктом 8.15 цього Порядку визначено, що закінчені діловодством справи постійного, тривалого (понад 10 років) та тимчасового (до 10 років включно) зберігання згідно з номенклатурою передаються до архіву органу юстиції, структурними підрозділами яких є відповідні органи державної виконавчої служби, через два роки після закінчення їх у діловодстві з метою подальшої їх підготовки до наступного зберігання в державній архівній установі, а тих, які не віднесені до Національного архівного фонду, для виділення їх до подальшого знищення. Як вбачається з акту вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архіву фонду від 05 березня 2014 року №5, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції, журнал обліку відправлень рекомендованої кореспонденції у якому містились відомості від 03 січня 2012 року до 28 грудня 2012 року знищено шляхом спалення (а.с.34-35). Посиланння ОСОБА_1 на те, що він не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, тому у державного виконавця не було законних підстав для ухвалення інших постанов у вказаному провадженні не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до відділу ДВС з запитами на інформацію щодо виконавчого провадження та 02.05.2019 року подав до суду скаргу на дії державного виконавця, котра була розглянута (справа №1915/12218/12). Тобто, скаржнику було достеменно відомо про існування виконавчого провадження та жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що у зв`язку з неотриманням ним постанови про виконавче провадження були порушені його права, суду не надав. Не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі із посиланням на позицію Верховного Суду у складі КГС, викладеної у постанові від 07.05.2018 року у справі №916/1605/15-г та ВС у постанові від 31.07.2019 року у справі №554/13475/15-ц, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження він як боржник не отримував, законних підстав для ухвалення інших постанов у вказаному провадженні в посадових осіб відділу ДВС не було. Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі твердження скаржника, оскільки у зазначеній позиції Верховного Суду врегульовані інші правовідносини, що стосуються неправомірного обмеження права боржника на добровільне виконання судового рішення. Однак жодних вимог про порушення його прав у зв`язку із відсутністю надання можливості для добровільного виконання судового рішення скаржник не заявляв. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід покласти на сторони в межах сум ними понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 лютого 2020 року. Головуючий Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Костів О.З.