Постанова 4809 № 398/435/21

ПОСТАНОВА Іменем України 03 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 398/435/21 провадження № 22-ц/4809/1046/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2021 року, суддя Бугайченко Т.А., по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. На обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.02.2002 року в справі № 2-801-2002 р. з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.02.2002 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_2 . На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який нею було пред`явлено до виконання. З часу пред`явлення виконавчого листа до виконання останній пересилався в різні відділи ДВС (залежно від місця перебування боржника). Оскільки виконавчий лист на її адресу не надходив, вона вважала, що виконавчий лист перебуває на виконанні і виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішення суду. 26.02.2019 року суддею Олександрійського міськрайонного суду було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до неї, ОСОБА_1 , про звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Рішенням суду від 27.11.2019 року у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено. При цьому, з копії позовної заяви ОСОБА_2 , яку було нею отримано, їй стало відомо, що згідно інформації, наданої Новокодацьким відділом ДВС, станом на 11.05.2018 року заборгованість по аліментам складає значну суму і що начебто станом на 11.05.2014 року (за два дні до повноліття дитини) виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини було завершено, а виконавчий документ повернуто стягувачу, що насправді не відповідає дійсності. З метою встановлення місця знаходження виконавчого документа вона звернулась до ДУ «Ігренський виправний центр (№133)», де, на її думку, він міг перебувати, та отримала відповідь про те, що 30.04.2014 року виконавчий лист був направлений до Самарського відділу ДВС м. Дніпро у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання. 11.10.2019 року на її звернення до Самарського відділу ДВС м. Дніпро надійшла відповідь, відповідно до якої станом на 11.10.2019 року вказаний виконавчий документ на виконанні не перебуває, однак за даними АСВП виконавче провадження з його виконання перебувало у Новокодацькому ВДВС міста Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області. На її звернення до Новокодацького відділу ДВС їй було надіслано витяг з АСВП по виконавчому провадженню виключно за №16666442, стосовно виконавчого провадження, яке постановою від 08.01.2014 року було закінчено, а виконавчий документ направлено по територіальності до Самарського відділу ДВС ДМУЮ. Звернувшись до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) вона отримала відповідь з якої стало відомо, що на час повноліття дочки ОСОБА_3 заборгованість по аліментам складала 39494,13грн. і що на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем саме Новокодацького відділу ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку вона, заявник, не одержувала, доказів про направлення постанови на її адресу, їй надано не було. Надати докази неотримання нею виконавчого документу разом з постановою про його повернення, через поштове відправлення не є можливим, через сплив шестимісячного строку з дня прийняття внутрішніх поштових відправлень та відсутність у неї тринадцятизначного номера поштового відправлення, про що свідчить лист АТ «Укрпошта» від 23.10.2020 року. Зазначила, що оскільки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на її, заявника, користь аліментів на утримання дитини на виконанні в органах ДВС не перебуває, на її адресу він не надходив, є підстави вважати його втраченим, що унеможливлює його примусове виконання. Просила суд видати їй дублікат виконавчого листа виданого відповідно до рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області Філоненко С.О. від 08.02.2002 року по справі № 2-801-2002 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 04.02.2002 і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого відповідно до рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області Філоненко С.О. від 08.02.2002 по справі № 2-801-2002р. про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 04.02.2002 і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що судом першої інстанції не враховано те, що пропуск строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пропущено по незалежним від неї обставинам, які є об`єктивними, оскільки весь цей час не було відомо про завершення виконавчого провадження і вважала, що виконавчий документ знаходиться на виконанні в органах ДВС, де строк перебування та вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду не обмежений. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.05.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.05.2021 справу призначено до розгляду. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.02.2002 року у цивільній справі № 2-801/2002 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, починаючи з 04.02.2002 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання рішення суду позивачу було видано виконавчий лист, який, як зазначено в заяві ОСОБА_1 , останньою було направлено до відділу ДВС для виконання. Згідно листа ДУ «Ігренський виправний центр (№133) від 08.10.2019 року №133/4-61-19/ц-60 засуджений ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання 25.04.2014 року і виконавчий лист було направлено за вих.№133/4-1797 від 30.04.2014 року до Самарського відділу ДВС (а.с.7). Відповідно до листа Самарського відділу ДВС міста Дніпра від 11.10.2019 року №18412 за даними спецпідрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі з 08.02.2014 року перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-801 від 11.02.2002 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі ј частини доходу. Виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа було закінчено постановою державного виконавця від 07.05.2014 року на підставі п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час прийняття рішення. Виконавчий лист був направлений для подальшого виконання за територіальною належністю до Кіровського ВДВС ДМУЮ, оскільки згідно довідки, наданої з ІВК-133, було встановлено, що боржник вибув за адресою: АДРЕСА_1 . Повторно на виконання до Відділу виконавчий лист не надходив та не перебуває. Згідно даних АСВП, виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа перебувало у Новокодацькому відділі ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с.8). Відповідно до листа Новокодацького відділу ДВС міста Дніпра від 06.12.2019 року №82314, згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Новокодацькому ВДВС з 21.09.2008 року перебував виконавчий лист №2-801 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини щомісячно до повноліття. Вказане виконавче провадження №16666442 було завершено постановою від 08.01.2014 року державним виконавцем Клюєвим С.С., який станом на теперішній час не працює у відділі. Заборгованість станом на 01.01.2014 року складає 39315,24 грн. Надати підтвердження направлення відповідної постанови стягувачу не має можливості, оскільки строк зберігання реєстру поштових відправлень, відповідно до номенклатури справ відділу, складає один рік (а.с.9). Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 06.03.2020 року №Ц-876-02, згідно інформації, наданої Новокодацьким ВДВС, на виконанні у відділі ДВС з 03.07.2014 року по 19.09.2016 року перебувало виконавче провадження №43858290 з примусового виконання виконавчого листа №2-801 від 11.02.2002 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі ј частини заробітку (доходу), щомісячно, яке відкрито 03.07.2014 року відповідною постановою виконавця. Станом на 13.05.2014 року, момент досягнення дитиною повноліття, заборгованість зі сплати аліментів становила - 39494,13 грн. Оскільки, в ході примусового виконання судових рішень було встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке за законом можливо звернути стягнення в рахунок сплати боргу, державним виконавцем 19.09.2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».(а.с.10). З відповіді, наданої АТ «Укрпошта» 23.10.2020 року №1853-Ц-2020102310356-В, надати інформацію щодо проходження реєстрованого поштового відправлення за 2016 рік немає можливості, оскільки у заяві ОСОБА_1 не зазначено тринадцятизначний номер відправлення та минув шестимісячний термін з дня прийняття його до пересилки(а.с.11). Суд першої інстанції встановив, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27.11.2019 року ОСОБА_2 21.11.2017 року змінив прізвище на ОСОБА_2 (а.с.4-6). Суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення аліментів було присуджено на період до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, у разі втрати виконавчого листа про стягнення аліментів його дублікат міг бути виданий судом до 13.05.2014 року. Натомість до суду з вимогою про видачу дублікату виконавчого листа ОСОБА_3 звернулась 27.01.2021 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні. Крім того, як свідчать долучені заявником до заяви копії отриманих нею відповідей від різних відділів ДВС, вживати заходів щодо встановлення місцезнаходження виконавчого листа, на підставі якого стягувались аліменти, ОСОБА_3 почала лише в 2019 році, тобто фактично через п`ять років після досягнення дитиною повноліття, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.02.2002 року у цивільній справі № 2-801/2002 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, починаючи з 04.02.2002 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання рішення суду позивачу було видано виконавчий лист, який, як зазначено в заяві ОСОБА_1 , останньою було направлено до відділу ДВС для виконання. Згідно листа ДУ «Ігренський виправний центр (№133) від 08.10.2019 року №133/4-61-19/ц-60 засуджений ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання 25.04.2014 року і виконавчий лист було направлено за вих.№133/4-1797 від 30.04.2014 року до Самарського відділу ДВС (а.с.7). Відповідно до листа Самарського відділу ДВС міста Дніпра від 11.10.2019 року №18412 за даними спецпідрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі з 08.02.2014 року перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-801 від 11.02.2002 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі ј частини доходу. Виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа було закінчено постановою державного виконавця від 07.05.2014 року на підставі п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час прийняття рішення. Виконавчий лист був направлений для подальшого виконання за територіальною належністю до Кіровського ВДВС ДМУЮ, оскільки згідно довідки, наданої з ІВК-133, було встановлено, що боржник вибув за адресою: АДРЕСА_1 . Надати підтвердження відправки виконавчого документа неможливо, оскільки строк зберігання реєстру поштових відправлень, відповідно до номенклатури справ відділу, складає один рік. Повторно на виконання до Відділу виконавчий лист не надходив та не перебуває. Однак, згідно даних АСВП, виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа перебувало у Новокодацькому відділі ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с.8). З листа Новокодацького відділу ДВС міста Дніпра від 06.12.2019 року №82314, вбачається, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Новокодацькому ВДВС з 21.09.2008 року перебував виконавчий лист №2-801 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини щомісячно до повноліття. Вказане виконавче провадження №16666442 було завершено постановою від 08.01.2014 року державним виконавцем Клюєвим С.С., який станом на теперішній час не працює у відділі. Заборгованість станом на 01.01.2014 року складає 39315,24 грн. Надати підтвердження направлення відповідної постанови стягувачу не має можливості, оскільки строк зберігання реєстру поштових відправлень, відповідно до номенклатури справ відділу, складає один рік (а.с.9). Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 06.03.2020 року №Ц-876-02, згідно інформації, наданої Новокодацьким ВДВС, на виконанні у відділі ДВС з 03.07.2014 року по 19.09.2016 року перебувало виконавче провадження №43858290 з примусового виконання виконавчого листа №2-801 від 11.02.2002 року, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі ј частини заробітку (доходу), щомісячно, яке відкрито 03.07.2014 року відповідною постановою виконавця. Станом на 13.05.2014 року, момент досягнення дитиною повноліття, заборгованість зі сплати аліментів становила - 39494,13 грн. Оскільки, в ході примусового виконання судових рішень було встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке за законом можливо звернути стягнення в рахунок сплати боргу, державним виконавцем 19.09.2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».(а.с.10). З відповіді, наданої АТ «Укрпошта» 23.10.2020 року №1853-Ц-2020102310356-В, надати інформацію щодо проходження реєстрованого поштового відправлення за 2016 рік немає можливості, оскільки у заяві ОСОБА_1 не зазначено тринадцятизначний номер відправлення та минув шестимісячний термін з дня прийняття його до пересилки(а.с.11). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27.11.2019 року ОСОБА_2 21.11.2017 року змінив прізвище на ОСОБА_2 (а.с.4-6). Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно з пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа, рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред`явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), нею було втрачено оригінал виконавчого листа, та, що вона цікавилася виконанням рішення суду про стягнення аліментів на дитину, яке набрало чинності, наявністю (відсутністю) виконавчого провадження та виконавчого документа. При цьому строк, встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, і поважні причини для його поновлення відсутні, оскільки матеріали справи не містять належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19). За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа. Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2021, залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: